Справа № 686/29991/24
Провадження № 2/674/212/25
іменем України
26 червня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючий - суддя Сосна О.М., за участю секретаря судового засідання Філіпової У.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивачів адвоката Афадєєва В.В., представника відповідача адвоката Флис В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики,
Представник позивачів адвокат Афадєєв В.В. звернувся до суду з даним позовом, в обгрунтування якого зазначив наступне. 26.11.2020 ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які зобов'язався повернути до 26.06.2021, про що власноруч написав розписку. 27.06.2021 ОСОБА_3 ще позичив у позивачів 1 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 27.06.2022, про що також написав розписку. Вказані борги ОСОБА_3 не повернув, тому наявна заборгованість за цими розписками з погашення основного боргу на суму 4000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.10.2024 становить 165254 грн. Також з урахуванням положень ст.ст. 1049, 625 ЦК України, на його думку, боржник має сплатити проценти на рівні облікової ставки НБУ та 3% річних, що складає: 3% річних в сумі 15316,69 грн., відсотки за користування грошовими коштами - 88522,95 грн. Розрахунки додані до позовної заяви. Таким чином загальна заборгованість складає 269093,64 грн., яку просив стягнути з відповідача на користь солідарних кредиторів - позивачів у справі.
Ухвалою від 30.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 24.12.2024 частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, накладено арешт: на земельні ділянки площею 1,0952 га, кадастровий номер 6821880600:06:005:0127, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1988941568218, на частку земельної ділянки, площею 2,2 га, кадастровий номер 6821880600:06:001:0038, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1265704368218. Ухвалою від 20.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, також зазначив, що відповідач постійно в нього позичав гроші усно, щось віддавав, але за вказаними в позові розписками борг не повернув. Інших боргових документів він не знайшов.
Представник позивачів адвокат Афадєєв В.В. підтримав позовні вимоги з наведених у позові підстав. Також зазначив, що надані представником відповідача платіжні документи не мають жодного зв'язку зі сплатою боргу згідно розписок, в них не зазначено призначення платежу, а відповідач мав інші борги перед позивачами.
Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились.
Представник відповідача адвокат Флис В.В. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що борг, про який йдеться в позовній заяві погашений позивачам в повному обсязі, однак відповідач покладаючись на добросовісність позивачів та свою юридичну необізнаність не вимагав у позивачів повернення йому розписок та письмового підтвердження про погашення боргу. У відповідача частково збереглись платіжні інструкції та квитанції про повернення коштів позивачам, які він надав до суду. Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування позиченими коштами в розмірі облікової ставки НБУ зазначив, що у разі отримання коштів у іноземній валюті без обумовленого в договорі розміру й порядку сплати процентів за користування коштами положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України не можуть бути застосовані.
В судовому засідання представник відповідача підтримав позицію, наведену у відзиві та пояснив, що відповідач дійсно писав вказані в позові розписки, здійснював погашення боргу, але не всі документи збереглись. Дійсно у платіжних документах не зазначено призначення платежів, але інших боргових зобов'язань перед позивачами у відповідача не було.
Суд, заслухавши присутніх учасників, дослідивши матеріали справи, при вирішенні спору виходить із такого.
Судом встановлено, що згідно письмової розписки від 26.11.2020 ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які зобов'язався повернути до 26.06.2021. Згідно письмової розписки від 27.06.2021 ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму еквівалентну1 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 27.06.2022.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Зазначені правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України є сталими у практиці Верховного Суду України (наприклад, у постановах від 14.04.2020 у справі № 628/3909/15, від 21.07.2021 у справі № 758/2418/17, від 14.07.2022 року у справі № 204/4341/17.
Як зазначено вище згідно розписок 26.11.2020 та від 26.06.2021 ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3000 доларів США та 1 000 доларів США із зазначеними у розписках строками повернення коштів.
Оригінали розписок оглянуті в судовому засіданні, їх достовірності сторонами не заперечувалось.
Отримання коштів та наявність між сторонами правовідносини позики визнано у заявах по суті справи та поясненнях позивача й представників сторін.
З урахуванням наведеного, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Такий обов'язок відповідача зазначений у боргових розписках.
Спірними між сторонами залишаються обставини сплати чи несплати боргу за наявними розписками та відповідно сума такого боргу згідно наведених позивачами розрахунків.
Згідно наданих представником відповідача копій платіжних інструкцій від зазначених дат були сплачені позивачам наступні суми коштів:
27.09.2023 - 7700,00 грн., 18.10.2023 - 2900,00 грн., 26.10.2023 - 2010,05 грн., 15.11.2023 - 5000,00 грн., 16.05.2024 - 5000,00 грн., 29.05.2024 - 6250,00 грн. ( ОСОБА_1 ), 28.11.2023 - 5450,00 грн. ( ОСОБА_2 ).
Зазначене підтверджується й наданими представником відповідача виписками АТ КБ «Приватбанк» по картці/рахунку ОСОБА_3 .
Також згідно наданих квитанцій АТ КБ «Приватбанк» щодо поповнення картки по відповідному номеру було поповнено рахунок одержавача ОСОБА_1 24.03.2021 на суму 3500,00 грн., 17.11.2021 - 670,00 грн., 16.01.2024 - 2920,00 грн.
В постанові Об'єднаної палати КЦС ВС від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19 зроблені висновки щодо застосування норм права, а саме:
«За змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання».
З урахуванням наведеного, відсутності в розписках іншого порядку фактичний розрахунок відповідача перед позивачами в даному випадку слід обраховувати шляхом визначення суми грошового еквівалента іноземної валюти сплачений фактично сплаченими коштами в гривнях на конкретну дату платежу.
Згідно офіційного курсу НБУ гривні щодо долара США (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) станом на час кожного платежу це складало:
7700,00 грн. (27.09.2023, курс - 36,5686) - 210,56 доларів США, 2900,00 грн. (18.10.2023, курс - 36,4507) - 79,56 доларів США, 2010,05 грн. (26.10.2023, курс - 36,5312) - 55,02 доларів США, 5000,00 грн. (15.11.2023, курс - 36,3171) - 137,68 доларів США, 5000,00 грн. (16.05.2024, курс - 39,5771) - 126,34 доларів США, 6250,00 грн. (29.05.2024, курс - 40,3958) - 154,72 доларів США, 5450,00 грн. (28.11.2023, курс - 36,2173) - 150,48 доларів США, 3500,00 грн. (24.03.2021, курс - 27,7295) - 126,22 доларів США, 670,00 грн. (17.11.2021, курс - 26,4133) - 25,37 доларів США), 2920,00 грн. (16.01.2024, курс - 36,5771) - 77,12 доларів США.
Тобто, відповідачем сплачено на користь позивачів суму боргу в розмірі 1143,07 доларів США.
Залишок несплаченої суми боргу 2856,93 доларів США (4000 - 1143,07).
Посилання позивача і представника позивачів про те, що відповідачем зазначені кошти сплачувались за іншими боргами суд вважає необгрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведених положень процесуального законодавства щодо змагальності та доведеності відповідних обставин сплачені позивачем суми мають бути зараховані як сплата ним боргу за наведеними вище розписками. Незазначення в платіжних документах призначення платежу не спростовує саме по собі їх сплату позивачам по справі.
За змістом статей 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 542 ЦК України: у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі; виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів; солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, те, що позивачами в позові зазначались вимоги про стягнення коштів в еквіваленті національної валюти станом на 28.10.2024 з відповідача на користь позивачів як солідарних кредиторів підлягає стягненню основний борг в розмірі 118029,78 грн. (2856,93*41,3135). В решті позову в частині стягнення основної суми боргу слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення процентів на рівні облікової ставки НБУ суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 498/1105/15-ц зазначено, що «право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У спірних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 14-465цс18. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування коштами, суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене уваги не звернули та стягнули з відповідача на користь позивача проценти, нараховані після закінчення строку дії договорів позики відповідно до статті 1048 ЦК України, а не в його межах, що суперечить змісту зазначених норм права».
Позивачами заявлені позовні вимоги з відповідними розрахунками про стягнення процентів за період відповідно з 27.06.2021 і 28.06.2022 по 28.10.2024. З урахуванням наведеної вище позиції Верховного Суду, строку позик нарахування таких процентів після закінчення строку договорів позик відповідно після 26.06.2021 за розпискою від 26.11.2020 та після 27.06.2022 за розпискою від 27.06.2021 не ґрунтується на положеннях ст. 1048 ЦК України.
Також слід зазначити, що саме по собі стягнення процентів за користування коштами в іноземній валюті, як зазначено позивачами на рівні облікової ставки НБУ суперечить висновкам, наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, в якій зроблено такі правові висновки.
Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні. Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16. Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.
Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов'язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування. Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась. Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.
З урахуванням обставин даної справи, оскільки у розписках від 26.11.2020 та від 27.06.2021 зазначено отримання відповідачем коштів у іноземній валюті без обумовленого в договорі розміру і порядку сплати процентів за користування коштами, тому положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків на рівні облікової ставки НБУ слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення 3% річних слід зазначити наступне.
Пунктом 1 ст. 1 Закону України від 16.06.2020 № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни дорозділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українита доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався і припинив свою дію 01.07.2023.
Тобто, згідно п. 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12.03.2020 установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються інфляційні втрати, три проценти річних та пеня, стягнення трьох відсотків річних за вказаними вище розписками буде безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.
Крім того, в період з 24.02.2022 нарахування та стягнення таких відсотків буде суперечити п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вказані положення закону та межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення трьох процентів річних за відповідними розписками за період з 27.06.2021 і 28.06.2022 по 28.10.2024 також є безпідставною.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивачами при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 2152,75 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову складає 269093,75 грн., позовні вимоги задоволені на суму 118029,78 грн., тобто на 43,86% від ціни позову. З урахуванням наведеного з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 944,20 грн. (2152,75*43,86%), тому відповідно по 472,10 грн. на користь кожного з позивачів.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як солідарних кредиторів заборгованість за договорами позики від 26.11.2020 та від 27.06.2021 в загальному розмірі 118029 (сто вісімнадцять тисяч двадцять дев'ять) гривень 78 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) гривні 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) гривні 10 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачі:
ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ОСОБА_3 (місце реєстрації - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Повне судове рішення складено 30 червня 2025 року.
Суддя О.М.Сосна