СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 760/30947/24
пр. № 2/759/2920/25
26 червня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики,
І. Зміст позовних вимог.
Представник позивача ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.12.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики. Згідно з пунктом 1 Договору, Позикодавець передав у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 110 000 (сто десять тисяч) гривень, що за курсом НБУ станом на 13.01.2021 року складало 3922,12 доларів США. Відповідач зобов'язався повернути позику в українській гривні, еквівалентній 3922,12 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату повернення позики.
Пунктом 3 Договору встановлено, що позика мала бути повернута Позичальником Позикодавцю в повному обсязі до 13.04.2021 року (включно) готівкою.
Пунктом 5 Договору передбачено відповідальність Позичальника за несвоєчасне повернення суми позики, а саме: у разі прострочення зобов'язання, Позичальник зобов'язаний сплатити Позикодавцю проценти за користування чужими грошима у розмірі 20% від суми позики за кожен день несвоєчасного повернення.
Позивач стверджує, що Відповідач не виконав обов'язок повернути суму позики у визначений Договором строк.
Станом на день звернення з позовною заявою заборгованість Відповідача перед Позивачем складає: сума основного боргу - 3 922,12 доларів США, проценти за користування чужими грошима - 3 922,12 доларів США. Розмір процентів обчислений за формулою: сума боргу * 20% * кількість днів прострочення, що складає 3 922,12 доларів США * 20% * 5 = 7844,24 доларів США. Просить позов задовольнити.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року справу за підсудністю передано на розгляд до Святошинського районного суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
29 квітня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, про дату ,час та місце повідомлені належним чином. Просили розглядати справу без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що 13 грудня 2021 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений Договір позики.
Згідно з пунктом 1 Договору, Позикодавець передав у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 110 000 (сто десять тисяч) гривень. За курсом НБУ 28,046, станом на 13 січня 2021 року, ця сума складала 3922,12 доларів США.
Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцю грошову суму в українській гривні, яка станом на дату повернення позики, за офіційним курсом НБУ, є еквівалентною 3922,12 доларів США.
Пунктом 3 Договору встановлено, що позика повинна була бути повернута Позичальником Позикодавцю в повному обсязі до 13 квітня 2021 року (включно) готівкою за місцем вчинення і виконання договору, яким є АДРЕСА_3 .
Позичальник у добровільному порядку суму боргу не повернув.
У відповідності із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві суми боргу, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У цьому випадку, Договором позики від 13.12.2021 року передбачено сплату процентів за користування чужими грошима у розмірі 20% від суми позики за кожен день несвоєчасного повернення. Розрахунок відсотків, наданий Позивачем, є вірним та відповідає умовам Договору.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу та процентів за користування чужими грошима є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти за договором позики.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання у встановлений сторонами строк по договору позики не виконав, борг за договором не повернув та будь-яких конкретних доказів на спростування доводів позовних вимог не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 255,63 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1046, 1047, 1048 1049 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 13.12.2021 року у розмірі 7 844,24 доларів США , з яких 3 922,12 доларів США - сума основного боргу , 3 922,12 доларів США - проценти за користування чужими грошима , що згідно з офіційним курсом НБУ на день пред'явлення позову є еквівалентом 325 563,41 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3 255,63 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень, 00 копійок) гривень 63 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко