Справа № 752/7104/25
Провадження №: 1-кс/752/2782/25
25 квітня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010001085 від 22 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
Прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на:
- мобільний телефон IPHONE 15 IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 до спец пакету EXP0326912;
- мобільний телефон IPHONE 11 IMEI1 НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 до спец пакету ЕХР0326907;
- мобільний телефон IPHONE 14 PLUS IMEI НОМЕР_5 , IMEL2 НОМЕР_6 до спец пакету EXP0326913;
- 3 патрона калібром 5,56 мм. До спец пакету ЕХР0326911;
- ноутбук S/N: MP2PFSJN до спец пакету ЕХР 0327469;
- прапор з нацистською символікою до спец пакету ЕХР0326910.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010001085 від 22 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи чоловічої статі з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю порушили громадський порядок шляхом розфарбування фасадів стін приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення невідкладного обшуку квартири АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено :
- мобільний телефон IPHONE 15 IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 до спец пакету EXP0326912;
- мобільний телефон IPHONE 11 IMEI1 НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 до спец пакету ЕХР0326907;
- мобільний телефон IPHONE 14 PLUS IMEI НОМЕР_5 , IMEL2 НОМЕР_6 до спец пакету EXP0326913;
- 3 патрона калібром 5,56 мм. До спец пакету ЕХР0326911;
- ноутбук S/N: MP2PFSJN до спец пакету ЕХР 0327469;
- прапор з нацистською символікою до спец пакету ЕХР0326910.
Прокурор в судове засідання не з'явився.
Власник майна в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином.
Адвокат ОСОБА_4 подав до суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
До клопотання додані копії документів та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення даних з приводу кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010001085 від 22 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
22 березня 2025 року слідчим слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України було проведено невідкладний обшук квартири АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон IPHONE 15 IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 до спец пакету EXP0326912;
- мобільний телефон IPHONE 11 IMEI1 НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 до спец пакету ЕХР0326907;
- мобільний телефон IPHONE 14 PLUS IMEI НОМЕР_5 , IMEL2 НОМЕР_6 до спец пакету EXP0326913;
- 3 патрона калібром 5,56 мм. До спец пакету ЕХР0326911;
- ноутбук S/N: MP2PFSJN до спец пакету ЕХР 0327469;
- прапор з нацистською символікою до спец пакету ЕХР0326910.
Постановою слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_5 від 22 березня 2025 року вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100010001085 від 22 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Під час судового розгляду клопотання про накладення арешту на майно встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року (Справа №752/7104/25, провадження № 1-кс/752/2762/25) у задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 відмовлено.
Підставою для відмови слідчим суддею у наданні дозволу на проведення обшуку в порядку, визначеному ч. 3 ст. 233 КПК України, послугувало те, що слідчий не зазначив законних підстав для проведення обшуку за вказаною адресою, не зазначив врятування якого саме майна стало підставою для проникнення до квартири АДРЕСА_2 чим підтверджувалася наявність ризику пошкодження (знищення) вказаного майна.
Крім того, слідчим не було доведено яке відношення відшукані та вилучені речі в ході проведеного обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України мають відношення до вказаного кримінального провадження.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статгі 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом.
В той же час, частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, слідчим, прокурором не надано належного обґрунтування необхідності такого арешту, співмірності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а доводи викладені в клопотанні не дають підстави встановити наявність ризиків встановлених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Прокурором не доведено, що вилучене під час проведеного обшуку майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним 98 КПК України.
При цьому, слідчий суддя враховує, що прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час проведеного невідкладного обшуку на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, у наданні дозволу на проведення якого ухвалою слідчого судді від 27 березня 2025 року відмовлено.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає клопотання прокурора про накладення арешту на майно необгрунтованим.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010001085 від 22 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1