Справа №700/1014/23
Номер провадження 1-кп/710/44/25
іменем України
30.06.2025 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у колегіальному складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники процесу:
прокурор Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_7 ,
потерпілий - ОСОБА_8
потерпілий - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області в залі суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12019250200000143 від 19.06.2019 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.350, ч.3 ст. 350, ч.2 ст. 262 КК України
21.11.2023 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшли матеріали кримінального провадження № 12019250200000143 від 19.06.2019 щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.350, ч.3 ст. 350, ч.2 ст. 262 КК України.
21.11.2023 ухвалою судді було призначено підготовче судове засідання.
12.12.2023 ухвалою суду справу призначено до судового розгляду.
30.06.2025 прокурором подано клопотання від прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на два місяці.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 350, ч.3 ст.350, ч.1 ст. 262 КК України, які згідно із ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими умисними злочинами, покарання за які передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може постійно змінювати своє місце проживання і у такий спосіб переховуватися від суду, оскільки обвинувачений перебував у державному розшуку під час досудового розслідування, а саме в період з 24.06.2019 по 12.09.2023. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам. Підстав для зміни, скасування чи обрання більш м'якого запобіжного заходу на цей час не встановлено.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти заявленого клопотання. Також просив зменшити заставу в 10 разів.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти заявленого клопотання.
Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підтримали позицію прокурора.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд зазначає таке.
Згідно ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію та майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На час розгляду питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді триманні під вартою відносно обвинуваченого, не зменшилися, а саме: можливе переховування обвинуваченого від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема проти життя і здоров'я особи.
Санкція ч.3 ст. 350 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Відповідно до ч.6 ст. 12 КК України означений злочин є особливо тяжким злочином. Отже ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. ОСОБА_7 офіційно не працює, не має стійких соціальних зав'язків. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_7 проживав без реєстрації у своєї співмешканки ОСОБА_10 .. У судовому засіданні ОСОБА_7 пояснював, що не переховувався від слідства, а перебував постійно з 2019 року на заробітках в м. Києві. Доказів на підтвердження місця проживання та роботи в м. Києві суду надано не було. Інформації про те, що ОСОБА_7 підтримує зв'язки з ОСОБА_10 та про те, що домоволодіння ОСОБА_10 може слугувати постійним місцем проживання ОСОБА_7 у суду не має. Будь які відомості, щодо можливого постійного місця проживання обвинуваченого у суду відсутні. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 не має постійного місця проживання.
Будь-якої інформації про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 потрібно задовольнити.
Згідно ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ.
Враховуючи викладене суд вважає, що підстав для зменшення застави не має, необхідним розміром застави, який достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, буде 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 грн.
На підставі наведеного, керуючись 176 - 178, 182, 183, 184, 186, 194, 196, 197, 205, 315, 372, 392, 395, 532 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.
ПродовжитиОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 350, ч. 3 ст. 350, ч. 2 ст. 262 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» УДПтС України до 30.08.2025, про що оголосити йому негайно під розписку.
Строк дії ухвали до 30.08.2025 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити ОСОБА_7 , заставу - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 грн.
Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець (фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного (обвинуваченого) з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний (обвинувачений) зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3