Справа №463/4475/24
Провадження №1-кп/463/192/25
іменем України
30 червня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142360000201 від 05.03.2024 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, -
встановив:
Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023142380000324 від 17.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, ОСОБА_4 перебуваючи 11.12.2023 у приміщенні Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області за адресою: м.Львів, вул.Романчука, 18, будучи ознайомленим з правами та обов'язками потерпілого, а також попередженим під підпис про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 КК України за завідомо неправдиве показання потерпілого, був допитаний у процесуальному статусі потерпілого старшим дізнавачем відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 у період 17 год. 15 хв. по 18 год. 01 хв., у ході чого повідомив, що підписи на довіреності №468 від 19.01.2022 виконано не ним. Правильність змісту протоколу додаткового допиту ОСОБА_4 від 11.12.2023 засвідчено його підписом. За своїм змістом, показання ОСОБА_4 щодо невиконання ним підпису на довіреності №468 від 19.01.2022 мали суттєве значення для досудового розслідування кримінального провадження №12023142380000324 від 17.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, оскільки факт підписання такої довіреності не особою - довірителем, при зазначенні його особистих відомостей створює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав і суду пояснив, що довіреність від 24.01.2019 він підписував будучи в нотаріуса, куди прийшов разом з ОСОБА_7 . Останній був його керівником, тому підстав не довіряти йому не було. Він не розумів, що підписував, оскільки не обізнаний в юридичних питаннях. Через шість місяців ОСОБА_7 повідомив, що він оформив ФОП на його прізвище і запевнив його, що жодних проблем у зв'язку з цим в нього не буде. У 2020 році на його адресу з ДПІ прийшов лист про необхідність погашення боргів по ФОП, в податкову інспекцію він не звертався, а лише повідомив ОСОБА_7 про наявність боргів, однак останній запевнив його, що жодних проблем у зв'язку з цим в нього не буде. В кінці 2022 році йому стало відомо про наявність довіреності від 19.01.2022, т.я. ДПІ повідомила його про необхідність погашення боргів по ФОП і сума була значно більша ніж у 2020 році. Оскільки він до нотаріуса не ходив і довіреності від 19.01.2022 не підписував ним було подано заяву до Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Додатково зазначив, що він не може пояснити чи спростувати показів наданих в судовому засіданні нотаріусом, не зміг пояснити і своїх показів наданих на досудовому розслідуванні дізнавачу після представлення йому висновків експертів, пославшись на свою необізнаність в юридичних питаннях. Разом з тим, зазначив, що до нотаріуса не ходив і довіреності від 19.01.2022 не підписував.
Не зважаючи на невизнання своєї вини у вчиненому, винність обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується доказами безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні.
Так, допитана з врахуванням вимог ст.65 КПК України, ст.8 Закону України «Про нотаріат» та за погодженням з обвинуваченим, приватний нотаріус ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 19.01.2022 до неї прийшов ОСОБА_4 , вона встановила його особу, склала текст довіреності від його імені. В подальшому він з текстом довіреності ознайомився та особисто підписав з зазначенням свого прізвища два примірники, один з яких після посвідчення забрав. 14.12.2022 ОСОБА_4 прийшов до неї та повідомив про своє бажання скасувати довіреність, у зв'язку з цим нею складено два примірники заяви про скасування довіреності №468 від 19.01.2022, які обвинувачений особисто підписав. В лютому 20023 року за зверненням ОСОБА_4 було надано йому копію довіреності від 19.01.2022. Додатково зазначила, що у 2019 році вона посвідчувала аналогічну довіреність від імені ОСОБА_4 , у всіх випадках останній добровільно, без будь-якого тиску підписував такі, особисто надавав відомості про осіб на яких оформляти довіреності.
Показами даними в судовому засіданні ОСОБА_9 - судовим експертом, який пояснив, що підтримує складений ним висновок №СЕ-19/114-24/765-ПЧ від 16.01.2024, підписи від імені ОСОБА_4 в довіреностях від 24.01.2019, від 19.01.2022 та заяві про скасування довіреності від 14.12.2022 виконані ОСОБА_4 . На запитання сторони захисту щодо можливих відмінностей в зразках підпису та почерку ОСОБА_4 , у зв'язку з втратою ним другого пальця правої кисті, судовий експерт зазначив, що розбіжностей незвичного виконання у взірцях підпису наданих на експертизу не було виявлено. За наявності таких розбіжностей експерт змушений звертатись до слідчого з наданням відомостей про стан здоров'я особи. Додатково зазначив, що почерк людини формується в «голові», а не в руках. Незвичних виконань взірців підпису при проведенні експертизи виявлено не було.
Аналогічними за змістом показами даними в судовому засіданні ОСОБА_10 - судовим експертом, яка пояснила, що підтримує складений нею висновок №1243-Е від 14.04.2024, жодних сумнівів того, що рукописний текст « ОСОБА_4 » та підпис від його імені в довіреності від 19.01.2022 виконано ОСОБА_4 не має.
З оголошеного в судовому засіданні витягу з ЄРДР від 05.03.2024, згідно з якими внесено відомості в ЄРДР на підставі рапорта старшого дізнавача відділу дізнання Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області про те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023142380000324 від 17.05.2023 виявлено фак надання завідомо неправдивих показань потерпілим ОСОБА_4 в ході допиту у процесуальному статусі потерпілого 11.12.2023 (а.с.41).
З оголошених в судовому засіданні клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 05.07.2024, протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 17.07.2023 і ухвали слідчого судді від 05.07.2024 (а.с.51-56), з яких вбачається, що ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12023142380000324 від 17.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, відомості про яке, внесено в ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 21.04.2023, якою зобов'язано внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_4 від 10.02.2023 за фактом підроблення підпису останнього на довіреності у нотаріальній конторі, що за адресою: м.Львів, вул.Дорошенка, 25/10.
З оголошеного в судовому засіданні протоколу додаткового допиту потерпілого від 11.12.2023 у кримінальному провадженні №12023142380000324 від 17.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, згідно з яким ОСОБА_4 перед допитом роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, ст.ст.18, 56, 57 КПК України та попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384 КК України. Такий допит проводився з участю його адвоката ОСОБА_5 . Під час допиту ОСОБА_4 повідомив про обставини свого знайомства з ОСОБА_11 , оформлення в нотаріальній конторі на нього довіреність від 24.01.2019 та випадкове виявлення ним у кінці 2022 році ще однієї аналогічної довіреності від 19.01.2022, яку він не підписував та в нотаріальній конторі не був в цей період. На запитання дізнавача щодо підписання ним довіреності №468 від 19.01.2022 та пред'явлення такої для огляду, ОСОБА_4 надав відповідь, що підписи виконано не ним. Даний протокол підписано ОСОБА_4 та його адвокатом (а.с.57-62).
З оголошеного в судовому засіданні висновку експерта №СЕ-19/114-24/765-ПЧ від 16.01.2024, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_4 в довіреності від 24.01.2019 у графі «Підпис» та напис « ОСОБА_4 »; в довіреності від 19.01.2022 у графі «Підпис» та напис « ОСОБА_4 »; в заяві про скасування довіреності від 14.12.2022 у графі «Підпис» та напис « ОСОБА_4 » - виконані ОСОБА_4 (а.с.65-70).
З оголошеного в судовому засіданні протоколу додаткового допиту потерпілого від 29.02.2024 у кримінальному провадженні №12023142380000324 від 17.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, згідно з яким ОСОБА_4 перед допитом роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, ст.ст.18, 56, 57 КПК України та попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384 КК України. Такий допит проводився з участю його адвоката ОСОБА_5 . Після пред'явлення ОСОБА_4 та його адвокату висновку експерта №СЕ-19/114-24/765-ПЧ від 16.01.2024, на всі запитання дізнавача щодо підписання ним довіреності №468 від 19.01.2022, ОСОБА_4 скористався правом ст.63 Конституції України та відмовився надавати показання. Даний протокол підписано ОСОБА_4 та його адвокатом (а.с.71-73).
З оголошеного в судовому засіданні висновку експерта №1243-Е від 17.04.2024 та додатків до нього, згідно з яким рукописний текст « ОСОБА_4 », у довіреності від 19.01.2022 від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13 за реєстровим №468, виконано ОСОБА_4 . Підпис від імені ОСОБА_4 , розташований у графі «Підпис», біля рукописного тексту « ОСОБА_4 » у довіреності від 19.01.2022 від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13 за реєстровим №468, виконано ОСОБА_4 (а.с.75-80).
З оголошеного в судовому засіданні протоколу огляду (документів) від 18.03.2024, згідно з яким проведено огляд висновку експерта №СЕ-19/114-24/765-ПЧ від 16.01.2024, протокол додаткового допиту потерпілого від 11.12.2023 та довіреність №468 від 19.01.2022 (а.с.82-84).
З оголошеної в судовому засіданні довіреності №468 від 19.01.2022, згідно з якою у графі «Підпис» відображено підпис та надпис « ОСОБА_4 »». Відомість, що дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8 , в її присутності підписана ОСОБА_4 . Його особу встановлено, дієздатність перевірено. Зареєстровано в реєстрі №468. Відображено підпис приватного нотаріуса та гербова печатка нотаріуса. Під печаткою зазначено текст «Ознайомлений з відомістю, з довіреністю. Заперечень не маю». Біля даного тексту підпис. (а.с.87)
При цьому, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 05.03.2024 (а.с.42-45), ухвала слідчого судді від 13.03.2024 (а.с.46-47), протокол тимчасового доступу від 18.03.2024 (а.с.48-50), оскільки самі по собі вказані документи не містять доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.
Оцінюючи докази в сукупності суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які об'єктивно і повно доводять вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст.384 КК України.
Посилання сторони захисту на необізнаність в юридичних питаннях ОСОБА_4 , зацікавленість свідка - нотаріуса у наданні своїх показів, а також на необов'язковість для винесення рішення висновків експертів, через те, що підписи обвинуваченого на довіреностях відрізняються, суд не бере їх до уваги з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч.2 ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, належними, допустимими, достовірними, зокрема, висновками експертів №СЕ-19/114-24/765-ПЧ від 16.01.2024 та №1243-Е від 17.04.2024, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст.94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого. Зацікавленість, на думку сторони захисту, свідка - нотаріуса у наданні в судовому засіданні показів, спростовується переліченими вище доказами, а також підтвердження вчинення нотаріальних дій - посвідчення довіреності на спеціальних бланках. Крім цього, суд не бере до уваги посилання сторони захисту на необізнаність в юридичних питаннях ОСОБА_4 , оскільки, як у даному кримінальному провадженні, так і у кримінальному провадженні №12023142380000324 від 17.05.2023, де його було визнано потерпілим, він брав участь з адвокатом.
Дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.184 КК України - завідомо неправдиве показання потерпілого, наданих органу, що здійснює досудове розслідування - кваліфіковано правильно.
Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_4 , який не визнає вини у вчиненому та вважаються такими, що даються з метою уникнути кримінальної відповідальності і спростовуються переліченими вище доказами.
При призначенні покарання суд керується наступним.
Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України є кримінальним проступком.
Особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.384 КК України.
Процесуальні витрати стягнути з обвинуваченого.
В порядку ст.100 КПК України вирішити долю речових доказів.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи в розмірі 15902 грн. 88 коп.
Речові докази:
Висновок експерта №СЕ-19/114-24/765-ПЧ від 16.01.2024, протокол додаткового допиту потерпілого від 11.12.2023, довіреність №468 від 19.01.2022 - залишити при матеріалах справи.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.
Суддя: ОСОБА_1