Справа № 202/4688/25
Провадження № 1-кс/202/4125/2025
27 червня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42024040000000371, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 26 серпня 2024 рокуза ознаками складів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України,
Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024040000000371, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 26 серпня 2024 рокуза ознаками складів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України.
Прокурор надав заяву про розгляд клопотання без його участі в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Власник майна у судове засідання не з'явився, що відповідно ч.1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Представником власника майна подано письмові заперечення згідно яких адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, обґрунтувавши свою позицію тим, що причетність ОСОБА_5 до незаконного виготовлення, зберігання, і в першу чергу транспортування та збуту фальсифікованого пального не обґрунтовано. ОСОБА_5 фактично не є власником даного напівпричепу, а використання останнього як причіпу до його легкового автомобіля є практично неможливим. Зазначив, що при допиті ОСОБА_5 як свідка 04.06.2025 року, останній категорично заперечив свою причетність не лише до цієї можливої злочинної групи, а і будь-які контакти з нею. Він працює та постійно перебуває на території Зеленодольської територіальної громади, до м.Кривого Рогу 2024 - 2025 році виїздив лише декілька разів і то, з метою лікування.
Слідчий суддя, перевіривши клопотання на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, дослідивши долучені до нього матеріали приходить до наступного.
З клопотання вбачається, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження за №42024040000000371 від 26.08.2024 за фактом здійснення групою осіб незаконного виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та збут пального, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204 КК України
13.02.2025 заступником Генерального прокурора здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024040000000371 доручено слідчим СУ ГУНІ в Дніпропетровській області.
У ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше серпня 2024 року, група осіб, до якої входять ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , без належних дозвільних документів, організували та здійснюють підпільне масове виробництво фальсифікованих пально-мастильних матеріалів, а саме бензину (підакцизного товару) на території з комплексом спеціально пристосованих нежитлових будівель, споруд та резервуарів за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, буд. 14/1, земельна ділянка з кадастровими номерами 1211000000:02:214:0060, який в подальшому збувають через мережу діючих підконтрольних автозаправних станцій під брендом «КТО «Кривбас Транс Ойл», розташованих на земельних ділянках по вул. Конституційна, 15, мікрорайон 4 Зарічний, 30А, вул. Георга Отса, 23, вул.Бикова, 10, вул. Каткова, 10, вул. Соборності, 117, вул. Заозерна, 20А у м.Кривий Ріг та вул. Елеваторна, 2 у м. Апостолове Криворізького району.
На даному етапі досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , здійснює транспортування сировини - стабільної фракції бензину та спеціально призначеної речовини для підвищення октанового числа для використання при виробництві фальсифікованого пального для забезпечення незаконного виготовлення, зберігання, транспортування та збуту фальсифікованого пального, та в вилученому мобільному телефоні останнього можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Під час документування злочинної діяльності у ході проведення оперативної закупівлі 20.12.2024 на АЗС мережі «КТО «Кривбас Транс Ойл» за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Заозерна, 20а, вул. Бикова, 10, вул. Георгія Отса, 23, свідок ОСОБА_10 придбав бензин А-95, об'ємом по 5 л на кожній АЗС, який було вилучено та направлено на експертизу.
Крім того, у ході проведення оперативної закупівлі 24.12.2024 на АЗС мережі «КТО «Кривбас Транс Ойл» за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117 та вул. Конституційна, 15, свідок ОСОБА_10 придбав бензин А-95, об'ємом по 5 л на кожній АЗС, який було вилучено та направлено на експертизу.
Крім того, у ході проведення оперативної закупівлі 26.12.2024 на АЗС мережі «КТО «Кривбас Транс Ойл» за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Каткова, 10 та мкрн. 4-й Зарічний, 30А, а також м. Апостолове, вул. Елеваторна, 2, свідок ОСОБА_10 придбав бензин А-95, об'ємом по 5 л на кожній АЗС, який було вилучено та направлено на експертизу.
Відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/121-25/66-ФХД від 20.01.2025 рідини (зразки), відібрані з вищевказаних 8 автозаправних станцій, мають вуглеводний склад, характерний для світлих нафтопродуктів - бензинів, але не відповідають ДСТУ 7687:2025 «Бензини автомобільні ЄВРО. Технічні умови».
Під час досудового розслідування 28.05.2025 на підставі відповідної ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра, проведено обшук домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного обшуку вилучено мобільний телефон марки «Redmi Note 12», чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 .
Постановою слідчого від 29.05.2025 мобільний телефон марки «Redmi Note 12», чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
З метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч.2 ст. 170 КПК України завданням арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).
Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.
Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час розгляду клопотання, органом досудового розслідування в ході реалізації ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук виявлено та вилучено телефон марки «Redmi Note 12», чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , однак відомостей про те, що власнику майна ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру відомості відсутні, його відношення до вчинення кримінального правопорушення необґрунтовано, яке значення для даного кримінального провадження має вилучений в ході обшуку мобільний телефон та чи може він зберігати або нести на собі сліди скоєного правопорушення чи відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, які встановлюються під час досудового розслідування прокурором не наведено, а тому вилучене майно не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
При цьому, накладення арешту на майно третьої особи з метою конфіскації майна як виду покарання неможливе, а для забезпечення спеціальної конфіскації органом досудового розслідування не доведено, що воно набуто безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, власник знав або повинен був знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Зважаючи, що прокурором не доведено, що перелічене у клопотанні тимчасово вилучене майно, відповідає вимогам та критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, має доказове значення у даному кримінальному провадженні та набуте протиправним шляхом або отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Слідчий суддя також зазначає, що саме по собі винесення постанови про визнання речовим доказом від 29.05.2025, без належного обґрунтування клопотання не є належною підставою для накладення арешту.
Зважаючи викладене, слідчий суддя вважає дійшов до висновку про необґрунтованість клопотання, у зв'язку з чим воно не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №№ 42024040000000371, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 26 серпня 2024 рокуза ознаками складів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, а саме на телефон марки «Redmi Note 12», чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , який вилучено за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Відповідно ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1