30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 757/599/19-ц
провадження № 61-7588ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Депутата Верховної Ради України ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Депутата Верховної Ради України ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 600 912,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Депутата Верховної Ради України ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 018,24 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 .
У червні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 23 червня 2025 року.
Заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням
на те, що 20 травня 2023 року отримав копію оскаржуваної постанови, та датує касаційну скаргу 20 травня 2023 року. Разом із касаційною скаргою подає заяву про прискорення розгляду справи, в якій зазначає, що 20 травня 2023 року ним подана касаційна скарга на офіційну електронну адресу Верховного Суду, однак до цього часу ним не отримано жодного судового рішення Верховного Суду, відсутні такі рішення і в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Касаційну скаргу слід залишити без руху з таких підстав.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Разом з тим, у частині третій статті 394 ЦПК України зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. Зі спливом строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків визначених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Верховний Суд враховує те, що у постанові Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року не зазначено дату складення повного тексту, водночас постанову зареєстровано та забезпечено надання загального доступу у Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 березня 2023 року, а касаційну скаргу, яка наразі розглядається, сформовано у системі «Електронний суд» 23 червня 2025 року, тобто вже після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження відсутні посилання на винятки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України.
При цьому Верховний Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що він подав касаційну скаргу до Верховного Суду 20 травня 2023 року, оскільки за даними автоматизованої системи документообігу суду, станом на 19 червня 2025 року касаційна скарга на судові рішення у справі № 757/599/19 до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не надходила, про що заявникові надано відповідь службою розгляду звернень та надання інформації Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Отже, заявнику необхідно уточнити заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на виняткові випадки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження може бути відкрите після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
ІІ. У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано ані документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, ані документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Заявник у касаційній скарзі зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі підпункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Таким чином, ОСОБА_1 слід надати докази, що підтверджують його пільгу, передбачену підпунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
ІІІ. Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Проте в порушення вимог вказаної законодавчої норми у касаційній скарзі чітко не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі виокремив таку підставу касаційного оскарження як пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, однак посилаючись на цю підставу касаційного оскарження заявник не деталізує щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.
Разом з тим, таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Для усунення вказаного недоліку заявнику слід надати до суду нову редакцію касаційної скарги з врахуванням вимог цієї ухвали щодо повноти зазначення підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування.
У відповідності до вимог частини другої і третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185,392, 393 ЦПК України Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков