30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 521/30/16-ц
провадження № 61-7569ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Марфін Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року у складі судді Шевчук Н. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О.,
У липні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. звернувся до суду із заявою, в якій просив:
- замінити боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні із виконання виконавчого листа № 521/30/16-ц, виданого 20 липня 2017 року Малиновським районним судом м. Одеси, яким встановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 травня 2007 року № 00536/RO, в сумі 1 018,85 дол. США та 221 007,15 грн, у тому числі: 761,64 дол. США - заборгованість за наданим кредитом (основний борг), 257,21 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків, 30 109,75 грн - заборгованість за комісією, 97 735,97 грн - заборгованість за пенею за несплату основного боргу, 15 099,00 грн - заборгованість за пенею за несплату відсотків, 79 753,40 грн - заборгованість за пенею за несплату комісії, 2 309,03 грн - штраф;
- звернути стягнення на предмет застави транспортний засіб марки Subaru Legacy, тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1994 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» шляхом продажу цього майна з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» на його правонаступника - ОСОБА_2 , що набув транспортний засіб марки Subaru Legacy, тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1994 см3, новий реєстраційний номер НОМЕР_3 , 12 квітня 2017 року за договором купівлі-продажу.
Заява мотивована тим, що у приватного виконавця на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 521/30/16-ц виданий 20 липня 2017 року Малиновським районним судом міста Одеси, під час якого виконавцем встановлено, що транспортний засіб марки «Subaru Legacy», тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_1 був переоформлений за договором купівлі-продажу на ОСОБА_3 , а 12 квітня 2017 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 . Таким чином, за доводами виконавця, станом на 20 березня 2024 року власником транспортного засобу є ОСОБА_2 та у зв'язку зі зміною власника транспортного засобу відбулась зміна його реєстраційного номеру з « НОМЕР_2 » на « НОМЕР_3 ».
Посилаючись на приписи статті 520 ЦК України, а також на те, що виконавчим документом, що перебуває на виконанні приватного виконавця, чітко визначений спосіб та порядок виконання рішення суду, а саме: звернення стягнення на транспортний засіб марки «Subaru Legacy», що перебуває у заставі стягувача, у рахунок погашення боргу, виконавець вважав, що у випадку зміни власника транспортного засобу, виникає необхідність у зверненні до суду із заявою про заміну вибулої сторони виконавчого провадження на кінцевого власника транспортного засобу, яким у даному випадку є ОСОБА_2 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, у задоволенні заяви приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
У червні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його заяву.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. На думку заявника суди мали б застосувати правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу приватного виконавця, зміст ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом має не суто формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, у межах стадій судового процесу.
ЦПК України визначає порядок заміни сторони на будь-якій стадії судового процесу.
При цьому закон не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно.
Так, згідно зі статтею 55 ЦПК України передбачено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
У частині п'ятій статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка в акті цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Як на підставу для заміни сторони виконавчого провадження приватний виконавець у цій справі посилався на те, що ОСОБА_1 вибув із спірних правовідносин, оскільки вже не є власником предмета застави, на який рішенням суду звернено стягнення. Право власності на це майно перейшло до ОСОБА_2 .
Відповідно до частини четвертої 577 ЦК України моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Частиною другою статті 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що становлять предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу й у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що в разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесено до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. В іншому разі набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Сама по собі обставина відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року у справі № 910/3425/20.
Відмовляючи у задоволенні заяви приватного виконавця, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вказав, що відчуження заставного майна ОСОБА_1 відбулось до ухвалення Малиновським районним судом міста Одеси рішення 08 червня 2017 року, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, тому відсутні підстави вважати, що у справі 521/30/16-ц до ОСОБА_2 перейшли права боржника.
Апеляційний суд, врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі № 428/10074/18, правильно звернув увагу на те, що не можна замінити боржника у виконавчому провадженні на особу, яка мала би бути належним відповідачем у справі, однак участі в ній не брала. Оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового розгляду, тому позбавлення особи права брати участь при розгляді цієї справи по суті заявлених вимог не відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц, оскільки у наведеній справі відчуження предмету іпотеки відбулось після ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, таким чином встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у справі № 521/30/16-ц та справі № 201/16014/13-ц є різними.
Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Марфін Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник