17 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 951/241/23
провадження № 61-5916ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,
15 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, повний текст якої складено 1 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
На виконання вимог ухвали суду заявник надав заяву його адвоката Бойка П. В.
від 11 березня 2024 року про видачу повного тексту постанови Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 951/241/23, яку адвокат отримав особисто в апеляційному суді 15 березня 2024 року, та 2 квітня
2024 року - в суді першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року заявнику продовжено на десять днів строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надання доказів того, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги статті 272 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України та не направив повний текст судового рішення.
12 березня 2025 року засобами поштового зв'язку заявник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Заявник вказує, що він та його представник не можуть надати доказів невиконання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, а саме ненаправлення після виготовлення 1 березня 2024 року повної постанови апеляційного суду заявнику та його представнику.
Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
Враховуючи, що повний текст постанови представник заявника отримував
15 березня 2025 року, і відсутність у розпорядженні касаційного суду доказів отримання заявником судового рішення раніше вказаної дати, доводи клопотання свідчать про пропуск процесуального строку з поважних причин, що не спростовано матеріалами касаційного провадження, тому суд касаційної інстанції задовольняє клопотання і поновлює заявнику строк на касаційне оскарження рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.
Проте касаційне провадження не може бути відкрито з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Такий висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду
від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Суд констатує, що касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, оскільки заявник не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою
статті 389 ЦПК України, що перешкоджає відкриттю касаційного провадження. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які останній не навів у касаційній скарзі, або самостійно визначити конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 389 ЦПК України, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої
статті 393 ЦПК України залишається без руху.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду: виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, в якій зазначити пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав); копії виправленої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимоги цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко