30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 754/2548/24
провадження № 61-6238ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» (далі - КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 09 квітня 2025 року, позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення.
У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 09 квітня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 29 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку
на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено
про наслідки її невиконання.
У червні 2025 року заявник направила матеріали на усунення недоліків касаційної скарги. Однак вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху виконано частково.
Заявник вказала відомості про наявність у неї зареєстрованого 08 червня 2025 року кабінету у системі «Електронний суд». Однак у касаційній скарзі не наведено підстави касаційного оскарження у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Касаційна скарга не містить доказів надсилання листом з описом вкладення матеріалів касаційної скарги іншим учасникам справи.
Верховний Суд також звертає увагу заявника на те, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
На виконання пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, заявник зазначила відомості у касаційній скарзі про наявність у неї зареєстрованого електронного кабінету.
Відповідно до частини восьмої статті 14 ЦПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з пунктом 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 лютого 2021 року у справі
№ 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20) зробила висновок, що надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».
Натомість звернення особою, яка має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами до суду за допомогою електронної пошти з використанням чи без використання електронного цифрового підпису є способом, який не передбачений процесуальним законодавством.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 43 ЦПК України документи (у тому числі, процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТСв порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Оскільки у відведений судом строк, станом на 30 червня 2025 року, вимоги ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 травня 2025 року
не виконані, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга підлягає визнанню неподаною та поверненню.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець