30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 363/6070/24
провадження № 61-7737ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Ярослава Ярославовича на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 , треті особи: Бершадський відділ державної виконавчої служби
у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Бершадський ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Н. С. (далі - приватний нотаріус КМНО Новохатня Н. С.), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Разом з позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що 25 вересня 2024 року старшим державним виконавцем Бершадського ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області Кучанською О. О. при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Новохатньої Н. С. № 895 від 16 вересня 2024 року було прийнято постанову
№ ВП НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваного напису.
Також, 25 вересня 2024 року державним виконавцем було прийнято постанову про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Зазначав, що до Вишгородського районного суду Київської області подано позовну заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 895
від 16 вересня 2024 року.
Вказував, що спір стосується саме правомірності виконавчого документа, на підставі якого застосовується стягнення.
Вважав, що застосування у межах даної справи зазначених у цій заяві заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду по цій справі, дозволить забезпечити дієвий захист прав та інтересів позивача і допоможе запобігти примусовому виконанню на підставі оспорюваного виконавчого документа.
Крім того, вказував, що у разі задоволення судом даної заяви права ОСОБА_1 не будуть порушені, адже її право не припиняється, реалізація цього права зупиняється на певний час до встановлення істини у спорі, а право відповідача на отримання боргу по аліментах залишається дійсним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада
2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 21 травня 2025 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Бершадський ВДВС
у Гайсинському районі Вінницької області, приватний нотаріус КМНО
Новохатня Н. С., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
Зупинено виконання (стягнення), що здійснюється в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 Бершадським ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Новохатньої Н. С. № 895 від 16 вересня 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 несплаченої заборгованості зі сплати основного боргу аліментів у розмірі 389 420,00 грн., до набрання рішенням суду у цивільній справі
№ 363/6070/24 законної сили.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду та утруднити поновлення порушених прав позивача.
20 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Я. Я. засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року (повний текст складено 29 травня 2025 року, касаційна скарга надійшла до суду 24 червня
2025 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову не відповідає вимогам ЦПК України.
Представник заявника зазначає, що ОСОБА_2 не було надано достатніх доказів в існування реального ризику неможливості виконання рішення суду, а тому забезпечення є безпідставним.
Вказує, що вжиті судами заходи є непропорційними заявленим вимогам. Зупинення стягнення аліментів призводить до порушення прав дітей на своєчасне отримання коштів для їх утримання.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити
з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати
в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться
у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів
з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом
у залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого
в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду
з позовними вимогами про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Новохатньої Н. С № 895 від 16 вересня
2024 року, вчиненого на підставі договору між батьками зі сплати основного боргу аліментів у розмірі 389 420,00 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Встановивши, що позовною вимогою є визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суди попередніх інстанції правильно вважали необхідними вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконання (стягнення), що здійснюється в рамках виконавчого провадження
ВП № НОМЕР_1.
Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Посилання представника заявника про те, що зупинення виконання в рамках виконавчого провадження порушує права дитини, Верховний Суд не приймає, оскільки предметом розгляду в даній справі є не питання стягнення аліментів, а є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що сам по собі факт зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості зі сплати аліментів
у розмірі, визначеному договором між батьками, не свідчить про реальне порушення прав дітей на утримання.
Також, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять інформації, що укладений між батьками договір не є чинним та не підлягає подальшому виконанню, тоді як в даній справі спір виник щодо розміру наявної заборгованості за період 01 березня 2022 року по 21 травня 2024 року.
Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Ярослава Ярославовича на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник