30 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10606/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є., В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Крамар Анатолій Васильович
про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн,
11.06.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Фізична особа-підприємець Фесюн Сергій Олегович (далі - ФОП Фесюн С. О., заявник, скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 (повний текст складений 22.05.2025) разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає залишенню без розгляду як безпідставне, з огляду на те, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 складений 25.05.2025, а ФОП Фесюн С. О. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою 11.06.2025, тобто в межах двадцятиденного строку від дня складання повного тексту постанови суду апеляційної інстанції, отже строк на касаційне оскарження відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не пропущений.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.
Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Так, відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).
Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити виключні випадки для касаційного перегляду, передбачені частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ФОП Фесюн С. О. зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, зроблених у цій же справі, не врахував обставини справи та невірно встановив потерпілу особу в даних правовідносинах і абсолютно проігнорував міжнародні правила торгівлі Інкотерм 2020 на які вказував Верховний Суд, тому безпідставно скасував законне та правильне по своїй суті рішення суду першої інстанції. Також апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права - частини 3 статті 269 ГПК України, а також не в повному обсязі дослідив матеріали справи та докази, на які посилався ФОП Фесюн С. О.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, п.40 постанови від 16.05.2018 №910/24257/16).
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що подібність правовідносин свідчить не про ті ж самі правовідносини в межах однієї справи, а під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, отже такі подібні правовідносини мають існувати і викладені у постанові Верховного Суду в іншій справі.
Крім того у касаційній скарзі не наведено виключних випадків для касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування щодо інших доводів скаржника.
Самої по собі незгоди скаржника із висновками суду попередньої інстанції, без викладення аргументів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, та без зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до статті 287 ГПК України, недостатньо для виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу.
У пунктах 7.6-7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
За змістом пункту 4 частини 4 статті 292 ГПК України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
На підставі частини 7 статті 292 ГПК України касаційну скаргу належить залишити в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України,
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 910/10606/23 повернути.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами надіслати заявнику, копію ухвали - іншим учасника справи.
3. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач