26 червня 2025 року
м. Київ
Справа № 910/19993/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий),Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача Адвокатського об'єднання "Ревелін Інформейшн Груп" Лосич Т.С. - адвокат (ордер АН №1683131 від 02.05.2025),
відповідача - Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича " - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Ревелін Інформейшн Груп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 (головуючий суддя: Козир Т.П., судді: Іоннікова І.А., Мальченко А.О.)
у справі № 910/19993/23
за позовом Адвокатського об'єднання "Ревелін Інформейшн Груп" (далі - Адвокатське об'єднання; позивач)
до Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича (далі - ФОП Христофоров І.В.; відповідач)
про стягнення 1 485 388,79 грн.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.06.2025 у зв'язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/19993/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.06.2025 у зв'язку з відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/19993/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
Короткий зміст позовних вимог
Адвокатське об'єднання звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ФОП Христофорова І. В. 1 485 388,79 грн, з яких: 1 433 603,78 грн заборгованості за надані послуги, 33 346,02 грн 3% річних, 18 438,99 грн інфляційних втрат. Також Адвокатське об'єднання просило зазначити в рішенні суду про те, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати 3% річних за формулою "Борг * Кількість днів прострочення *3/100%/365 днів" і стягнути отриману суму 3% річних з відповідача на користь позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання правничої допомоги №395-14/02/22 від 14.02.2022 (далі - Договір) позивач надав відповідачу професійну правничу допомогу при розгляді Господарським судом Черкаської області справи №925/228/22, однак відповідач у встановлений договором строк (60 календарних днів з дати набрання рішенням у вказаній справі) не оплатив вартість наданої правничої допомоги в розмірі 1 485 388,79 грн. Також вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, складають 100 000,00 грн, остаточний розмір і докази понесення яких будуть надані після ухвалення рішення суду.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 (суддя Грєхова О.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП Христофорова І. В. на користь Адвокатського об'єднання заборгованість у розмірі 1 433 603,78 грн, 3% річних в розмірі 33 110,36 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 438,99 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 277,30 грн.
Нараховано до стягнення з ФОП Христофорова І. В. на користь Адвокатського об'єднання 3% річних на суму заборгованості у розмірі 1 433 603,78 грн з 27.12.2023 до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків.
Роз'яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати ФОП Христофоровим І. В. суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 стягнуто з ФОП Христофорова І. В. на користь Адвокатського об'єднання витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 апеляційну скаргу ФОП Христофорова І. В. задоволено частково.
Змінено рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024, викладено його резолютивну частину у такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського об'єднання "Ревелін інформейшн груп" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, буд. 26, кв. 117; ідентифікаційний код: 43401481) заборгованість у розмірі 15 719 (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 28 коп, 3% річних в розмірі 363 (триста шістдесят три) грн 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 313 (триста тринадцять) грн 63 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 245 (двісті сорок п'ять) грн 94 коп.
Нарахувати до стягнення з Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського об'єднання "Ревелін інформейшн груп" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, буд. 26, кв. 117; ідентифікаційний код: 43401481) 3% річних на суму заборгованості у розмірі 15 719,28 грн. з 27.12.2023 до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків.
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Фізичною особою-підприємцем Христофоровим Іваном Вікторовичем ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості."
В іншій частині позову відмовлено.
Також Північним апеляційним господарським судом змінено додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024, викладено його резолютивну частину у такій редакції:
"Стягнути з Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського об'єднання "Ревелін інформейшн груп" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, буд. 26, кв. 117; ідентифікаційний код: 43401481) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 103 (тисяча сто три) грн. 82 коп."
Стягнуто з Адвокатського об'єднання на користь ФОП Христофорова І. В. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 368,91 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Адвокатське об'єднання звернулось з касаційною скаргою (з урахуванням уточненої касаційної скарги) в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2024. Судові витрати просить покласти на Відповідача.
При цьому скаржник зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат Касатора: судовий збір за подання касаційної скарги 44561,68 грн.; попередні витрати на професійну правничу допомогу пов'язаних з розглядом справи станом на день звернення до суду з касаційною скаргою орієнтовано складають 120 000,00 грн. Кінцевий розрахунок витрат наданих професійної правничої допомоги буде подано в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) після ухвалення рішення суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, зокрема таких.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18 про те, що свобода договору має декілька складових, зокрема: свободу укладання договору, вибору контрагента та виду договору, визначення умов договору, його форми (відповідно, Північним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові було порушено норму викладену в частині першій статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої: "Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.»);
У постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №552/1171/19 відповідно до якої «Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним...» (відповідно, Північним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові було порушено норму викладену в частині четвертій статті 126 ГПК України, відповідно до якої: "Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.".
У постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №127/25172/19, від 29.06.2022 у справі №357/410/20 та від 09.11.2022 у справі №459/1070/17 (в яких викладені аналогічні висновки)
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 судом зазначено, що розмір гонорару здійснюється лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати). Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19). Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару)...».
Крім того, у вищезазначеній Постанові вказано, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (надання послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Так, в порушення вищезазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21, Північний апеляційний господарський суд втрутився в правовідносини адвоката з клієнтом які попередньо були узгоджені та врегульовані спірним договором, умови якого Позивачем виконані в повному обсязі та належним чином, в той же час, Відповідач в порушення Договору належним чином за надані послуги не сплатив. Північний апеляційний господарський суд в порушення частин першої та другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та фактично розглянув спір як справу з позовними вимогами про стягнення витрат на правничу допомогу (як додаткове рішення).
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 09.04.2019 справа №826/2689/15 чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення не співмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено. Відповідно. Північним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові порушено норму викладену в пункті 2 частини другої статті 126 ГПК України, відповідно до якої: для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Інші доводи учасників справи
Від ФОП Христофорова І.В. відзив на касаційну скаргу не надійшов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Між ФОП Христофоровим І. В. як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням як адвокатським об'єднанням, 14.02.2022 укладено Договір, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну (правову/правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, додатками та додатковими угодами до нього.
Відповідно до пункту 3.1.3 та пункту 3.1.4 Договору клієнт приймає на себе зобов'язання, зокрема оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, а також оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 Договору.
Згідно з пунктами 4.1-4.3 Договору загальна вартість послуг за цим Договором складається із суми всіх виставлених клієнту рахунків-фактур.
Підписання даного Договору клієнт підтверджує, що ознайомлений із тарифною сіткою адвокатського об'єднання.
Юридичну допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, передбачену пунктом 4.1 Договору, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі.
За умовами пункту 4.4 Договору оплата поточного супроводження за даним Договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
При розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в пункті 4.1 даного Договору, враховується час, витрачений адвокатським об'єднанням, його партнерами та співробітниками та тарифна сітка адвокатського об'єднання (пункт 4.5 Договору).
Відповідно до пунктів 4.7 та 4.8 Договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням юридичної допомоги та її вартість.
Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 календарних днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.
Пунктом 4.9 Договору узгоджено, що сума, вказана в пункті 4.1 даного Договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
Згідно з пунктом 4.10 Договору в акті, зазначеному в пункті 4.7 Договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартості юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами цього акта.
У пункті 4.11 Договору сторони домовились, що рахунок та акт (далі - документи) вважаються отриманими клієнтом у разі:
- вручення документів адвокатським об'єднанням особисто клієнту під підпис;
- направлення клієнту сканованих документів на номер мобільного телефону, зазначений в даному Договорі, за допомогою будь-якого мессенджеру, таких як WhatsApp, Viber, Telegram тощо;
- надіслання сканованих документів на електронну пошту, зазначену в даному Договорі;
- передачі письмових документів в установу поштового зв'язку для відправлення на адресу, зазначену в даному Договорі, або на ту адресу, яку письмово повідомив клієнт.
Клієнт вважається повідомленим навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в Договорі та/або повідомлена клієнтом письмово), не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин.
Даний Договір, відповідно до пункту 7.1, укладений терміном 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками).
Пунктом 7.2 Договору узгоджено, що Договір може бути розірваний достроково, зокрема за ініціативою адвокатського об'єднання на підставі пункту 7.3 цього Договору.
У відповідності до пунктів 7.3.1, 7.3.2, 7.3.5, 7.3.6, 7.3.8 та 7.3.10 Договору адвокатське об'єднання може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати в односторонньому порядку Договір з клієнтом з таких підстав:
- клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення, незважаючи на роз'яснення адвокатського об'єднання;
- клієнт використовує правничу допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;
- належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчиняються ним всупереч порадам адвокатського об'єднання;
- клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката адвокатського об'єднання;
- прострочення оплати по Договору, а також фактичних витрат, більш ніж на 10 календарних днів;
- в інших випадках, передбачених Правилами адвокатської етики, законодавством України або договором про надання правничої допомоги.
У всіх випадках розірвання договору за ініціативою адвокатського об'єднання останнє зобов'язано попередити про це клієнта протягом розумного часу, пояснити йому причини розірвання договору, пересвідчитись, що вони об'єктивно або суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта. Договір вважається розірваним протягом 5 робочих днів з моменту направлення рекомендованого листа про розірвання Договору на адресу клієнта, зазначену в даному Договорі.
22.02.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), за умовами якої сторони погодили, що надання послуг по даному Договору, є: клієнт доручає адвокатському об'єднанню здійснити необхідні процесуальні дії для представництва та захисту прав і інтересів клієнта в Господарському суді Чернігівської області по справі №925/228/22 за позовною заявою ФОП Христофорова І. В. до ТОВ "Інтернешнл дрінкс продакшн імпекс" про стягнення заборгованості за договором поставки.
Для виконання пункту 1.1 цієї Додаткової угоди та Договору клієнт надає адвокатському об'єднанню всі необхідні повноваження для здійснення представництва і захисту прав та інтересів клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та умовами Договору (пункт 1.2 Додаткової угоди).
На виконання пункту 1.1 цієї Додаткової угоди та Договору, сторони погодили, що вартість професійної правничої допомоги (ціна послуги) становить фіксовану суму у розмірі 1 433 603,78 грн. (30% ціни позову), що є гонораром адвокатського об'єднання (пункт 1.3 Додаткової угоди).
У пункті 1.4 Додаткової угоди сторони погодили, що остаточний розрахунок наданих послуг, сума якого визначена у пункті 1.3 цієї Додаткової угоди, здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з дати набрання рішення суду у справі № 925/228/22 законної сили та на підставі підписаного сторонами відповідного Акта приймання-передачі наданих послуг.
Сторонами 23.05.2022 складено та підписано без заперечень та зауважень Акт приймання-передачі наданих послуг №1, відповідно до пункту 1.1 якого адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо захисту прав та інтересів клієнта в Господарському суді Чернігівської області по справі № 925/228/22 за позовною заявою фізичної особи-підприємця Христофорова І. В. до ТОВ "Інтернешнл дрінкс продакшн імпекс" про стягнення заборгованості за договором поставки, які були визначені в Договорі та Додатковій угоді.
Відповідно до пунктів 1.2-1.6 Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 23.05.2022 вартість наданих послуг становить фіксовану суму у розмірі 1 433 603,78 грн (30% ціни позову), що є гонораром адвокатського об'єднання.
Клієнт зазначає про відсутність будь-яких претензій щодо якості наданих адвокатським об'єднанням послуг з правничої допомоги згідно умов Договору та Додаткової угоди.
Сторони погодили, що остаточна сплата передбаченої пунктом 1.2 цього Акту вартості послуг здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з дати набрання рішення суду у справі № 925/228/22 законної сили.
Даний Акт є підставою для проведення оплати вартості наданих послуг. Цей Акт є невід'ємною частиною Договору.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій постанов Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18, від 28.07.2021 у справі №552/1171/19, від 08.06.2022 у справі №127/25172/19, від 29.06.2022 у справі №357/410/20 та від 09.11.2022 у справі №459/1070/17, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 09.04.2019 справа №826/2689/15.
Втім, зазначені скаржником справи є нерелевантними до правовідносин у справі, яка розглядається, враховуючи таке.
Так, у справі № 559/1605/18 позов було подано про захист прав споживачів у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання туроператора з організації та надання туристичних послуг за договором та просили стягнути 113 113 грн збитків; 122 162,04 грн пені; пеню в розмірі 3 % вартості туристичних послуг за кожен день прострочення до моменту повного виконання рішення суду. Зокрема, на думку скаржника суд апеляційної інстанції невраховано висновок викладений у постанові щодо застосування частини першої статті 627 ЦК України, адже Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 зазначалось про те, що у статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У справі №552/1171/19 позов подано про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати відповідачів демонтувати самовільно добудований тамбур до квартири. Також судами вирішувалось питання щодо стягнення судових витрат, зокрема, правничої допомоги. На думку скаржника суд апеляційної інстанції не врахував висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 щодо застосування частини четвертої статті 126 ГПК України, адже Судом зазначено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
У справі №127/25172/19 позов подано про зобов'язання виконати умови договору підряду. Верховним Судом також переглядалось додаткове рішення у справі. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У справі №357/410/20 позов подано про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно. Верховним Судом переглядалось додаткове рішення про стягнення адвокатських витрат На думку скаржника суд апеляційної інстанції не врахував висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 про те, що у частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У справі №459/1070/17 позов подано про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури. Також Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 переглядав додаткову постанову якою було стягнуто правничу допомогу. Скаржник зазначає, що апеляційним судом не застосовано висновок Верховного Суду про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У справі №922/1964/21 позов було подано про визнання недійсним договору дарування частини частки в статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в ЄДР. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 переглядалось питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення правничої допомоги. У постанові від 16.11.2022 серед іншого, зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Також скаржник посилається на те, що апеляційний судом втрутився у правовідносини адвоката з клієнтом які попередньо були узгоджені та врегульовані спірним договором, умови якого позивачем виконані у повному обсязі та належним чином, в той же час відповідач в порушення договору належним чином за надані послуги не сплатив.
У справі № 826/2689/15 позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Постановою Верховного Суду від 09.04.2019 переглядалась додаткова постанова про розподіл судових витрат. Скаржник зазначає, що апеляційним судом в оскаржуваній постанові порушено пункт 2 частини другої статті 126 ГПК України відповідно до якої "для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас у справі №910/19993/23 Адвокатське об'єднання звернулось до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором про надання правничої допомоги в порядку статей 525, 526, 625 ЦК України.
Отже, причиною виникнення спору в цій справі стало неналежне виконання ФОП Христофоровим І.В. зобов'язань з оплати наданих Адвокатським об'єднанням послуг за договором від 14.02.2022, тому посилання скаржника на те, що апеляційним господарським судом порушено норму викладену у статті 126 ГПК України ( стаття 137 ЦПК України), яка направлена на вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката разом з іншими судовими витратами є безпідставеим.
Проаналізувавши постанови Верховного Суду та постанову Великої Палати Верховного Суду на які посилається скаржник та дану справу, Суд дійшов висновку, що правовідносини у вказаних справах не є подібними за змістовним критерієм, оскільки, відрізняються за нормативно-правовим регулюванням та встановленими судами обставинами.
Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Окрім того, висновки у зазначених скаржником справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Проаналізувавши зміст постанов, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, та міркування, викладені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже відрізняється за підставою позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а тому вони не є релевантними до обставин цієї справи.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які він посилається, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити.
Ураховуючи, що касаційне провадження за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання підлягає закриттю, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання "Ревелін Інформейшн Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі №910/19993/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос