30 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/3035/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни
про відвід судді Бенедисюка І.М.
у справі №912/3035/19
за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей"
до Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; Погрібний Олександр Григорович,
про заборону використання знаків для товарів та послуг,
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 для розгляду справи № 912/3035/19 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді: Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
Від Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни 24.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява про відвід судді Верховного Суду Бенедисюка І.М. у справі № 912/3035/19.
Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни про відвід судді Верховного Суду Бенедисюка І. М. у справі № 912/3035/19 визнано необґрунтованою та передано справу № 912/3035/19 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами авторозподілу для розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни про відвід судді Бенедисюка І. М. у справі №912/3035/19 визначено суддю Жукова С.В., про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни про відвід судді Бенедисюка І. М. у справі №912/3035/19, Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Вказана заява мотивована наявністю обставин, що викликають у заявника сумніви в неупередженості та об'єктивності суддів.
Такими обставинами на думку заявника є те, що:
-відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 для розгляду справи № 912/3035/19 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді: Булгакова І.В., Бенедисюк І.М.;
- по тексту касаційних скарг у справі № 912/3035/19 є посилання на рішення національних судів у справах № 912/3032/19, № 912/3033/19, № 912/164//20, які скаржниця вважає схожими за обставинами та матеріально-правовими вимогами, що обґрунтовують звернення до суду;
- залучені до розгляду справи № 912/3035/19 судді Булгакова І.В., Колос І.Б., Бенедисюк І.М. також були залучені до розгляду справ № 912/3032/19, № 912/3033/19, № 912/164/20;
- національними судами у справах № 912/3032/19 (постанова Верховного Суду від 30.05.2024), № 912/3033/19 (постанова Верховного Суду від 07.05.2024), № 912/164/20 (постанова Верховного Суду від 27.02.2024) наведено міркування з приводу свавільного залучення ТОВ "Маркхолдер" у таких спорах як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача АТ "Цефей";
- також національними судами у справі № 912/3032/19 (постанова Верховного Суду від 03.10.2024) наведено міркування з приводу відшкодування судових витрат свавільно залученому ТОВ "Маркхолдер" у цьому спорі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача АТ "Цефей";
- покликаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у справі: "МакГонелл проти Сполученого Королівства" (McGonnell v. the United Kingdom), 2000, §§ 52-57, вказує на те, що при визначенні обґрунтування сумнівів заявника, необхідно брати до уваги такі ознаки, як подвійна роль судді у провадженні, проміжок часу між двома справами, у яких він брав участь і рівень його залученості.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У межах суб'єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, рішення ЄСПЛ § 119; "Хаушільдт проти Данії" (Hauschildt v. Denmark), § 47).
Щодо виду необхідних доказів, то, наприклад, ЄСПЛ намагався перевірити обґрунтованість тверджень про те, що суддя виявляв будь-яку ворожість або, керуючись особистими мотивами, добився того, що справа була призначена саме йому (рішення ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), § 25).
Отже, розглядаючи доводи заявника, в тому числі його посилання на справу "МакГонелл проти Сполученого Королівства" (McGonnell v. the United Kingdom), 2000, §§ 52-57 у контексті необхідності брати до уваги такі ознаки, як подвійна роль судді у провадженні, проміжок часу між двома справами, у яких він брав участь і рівень його залученості до проваджень, Суд враховує вказану заявником справу в повному контексті змісту відповідного рішення ЄСПЛ (включно і з §46 відповідно до якого заявник у цій справі вказував на несудові функції судового пристава, стверджуючи, що вони призвели до настільки тісних зв'язків між судовим приставом як судовою посадовою особою та законодавчими та виконавчими функціями уряду, що судовий пристав більше не мав незалежності та неупередженості, яких вимагає стаття 6 ) та в сукупності з іншою наведеною вище практикою ЄСПЛ.
Суд також зважає на безпосередній зміст доводів заявника (які фактично зводяться до незгоди з рішеннями суддів та самим фактом їх участі у розгляді справи при касаційному перегляді), а також відсутність будь-яких фактів та їх доказів, які б свідчили про подвійну роль суддів у провадженні (іншу ніж суддя касаційної інстанції у справі), особисту небезсторонність, ворожість судді Бенедисюка І.М., наявності у нього особистих мотивів, виконання несудових функцій, втручання в авторозподіл справи тощо.
Суд неодноразово наголошував, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій суддів під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів їх безсторонність.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.
З огляду на викладене, саме по собі посилання заявника на участь судді у розгляді інших справ, навіть подібних за фактичними обставинами або правовим регулюванням та висновки суду висловлені за змістом таких судових рішень, як і незгода або суб'єктивне ставлення заявника до них не свідчить про наявність упередженості. Сам факт ухвалення судових рішень не може бути доказом упередженості, якщо не доведено наявність особистої зацікавленості. При цьому перелічені у заяві ФОП Погрібної Л.В. доводи не узгоджуються із вищенаведеними нормами законодавства, не підтверджені належними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості суддів, які могли б бути перевіреними та/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об'єктивності і неупередженості, з якими процесуальне законодавство пов'язує наявність підстав для відводу судді у розумінні приписів статті 35 ГПК України.
З урахуванням наведеного, доводи заяви Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни про відвід судді Бенедисюка І.М. від розгляду справи №912/3035/19 не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 ГПК України для відводу судді, а також не підтверджують упередженість та необ'єктивність судді при розгляді цієї справи, а тому у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни необхідно відмовити.
Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни про відвід судді Бенедисюка І.М. від розгляду справи №912/3035/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Жуков