25 червня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/325/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Скалатська комунальна районна лікарня" Скалатської міської ради
про стягнення 41 693,92 грн боргу у тому числі: основного боргу в сумі 30 785,25 грн, пені у сумі 5 578,92 грн, 3% річних у сумі 844,94 грн, інфляційних втрат у сумі 4 484,81 грн.
за участі представника позивача: Семенко О.В. (в режимі відеоконференції).
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" поступила позовна заява ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального некомерційного підприємства "Скалатська комунальна районна лікарня" Скалатської міської ради про стягнення боргу.
Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умов договору №18-6322/24-БО-Т від 29.04.2024 в частині повної оплати поставленого природного газу, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, заявлена до стягнення у судовому порядку.
Позивачем 25.06.2025 через систему "Електронний суд" подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №б/н (вх.№4610) від 24.06.2025. Так, у цій заяві вказано, що в ході перевірки позивачем розрахунку інфляційних втрат було виявлено арифметичну помилку в сумі 305,77 грн. Враховуючи зазначене, оновлено розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат станом на 14.04.2025 на загальну суму 41 388,15 грн.
Розглянувши заяву ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
В свою чергу, під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Дослідивши подану заяву, судом встановлено, що позивач змінив ціну позову шляхом зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат.
Заява представника позивача про зменшення позовних вимог відповідає загальним вимогам, встановленим нормами ГПК України, відтак суд приймає таку заяву до розгляду, у зв'язку з чим подальший розгляд справи слід здійснювати з її врахуванням.
Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позов не подав, хоча про судовий розгляд цього спору повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку, що засвідчується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Зокрема, ухвала про відкриття провадження у справі від 04.06.2025 року, якою розгляд справи було призначено на 25 червня 2025 року, цього ж числа була надіслана відповідачу та, згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до його електронного кабінету ЄСІТС 04.06.2025 о 15:04.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене та положення ст. ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності учасників судового процесу, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені належні умови для подання відповідних доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення учасникам судового процесу можливості реалізувати власні процесуальні права належним чином.
З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Справа розглядалась в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Скалатська комунальна районна лікарня" Скалатської міської ради, ЕІС - код 56ХS0000200QP00G (Споживач) 29.04.2024 було укладено договір №18-6322/24-БО-Т постачання природного газу, за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачу природний газ (надалі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору. У п. 1.2 цього договору зазначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб.
Відповідно до п.2.1 договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з квітня 2024 року по 31 серпня 2024 року (включно), в кількості 1,60000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: квітень 2024 року - 0,20000 тис. куб. метрів; травень 2024 року - 0,35000 тис. куб. метрів; червень 2024 року - 0,35000 тис. куб. метрів; липень 2024 року - 0,35000 тис. куб. метрів; серпень 2024 року - 0,35000 тис. куб. метрів.
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим договором складається з сум обсягів природного газу, замовлених Споживачем за всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 угоди).
У п. 2.2 укладеного правочину зазначено, що Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача.
Підписанням цього договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
У будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання - передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Відповідно до п.3.1 договору право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі.
Згідно з п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
При цьому контрагентами узгоджено певний алгоритм послідовних дій, які кожен із них мав би вчинити для визначення обсягу спожитого природного газу.
Зокрема, Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 угоди).
Надалі, на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі-акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 договору).
В свою чергу, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 угоди).
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 угоди).
Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Відповідно до п. 4.3 угоди, загальна вартість цього договору на дату укладення становить 22 071,85 грн, крім того ПДВ 4 414,37 грн, разом з ПДВ 26 486,22 грн.
У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з п.13.1 даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31.08.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
На виконання своїх договірних зобов'язань, позивач протягом квітня - серпня 2024 року передав у власність, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 48 531,02 грн.
Так, за інформацією листа №ТОВВИХ-25-7435 від 09.05.2025 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" в інформаційній платформі споживач з ЕІС - кодом ЕІС - код 56ХS0000200QP00G був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56Х930000010610Х) у періоди з 01.04.2024 по 15.04.2024 та з 30.04.2024 по 23.08.2024. За цей період Споживачу було поставлено наступний об'єм природного газу:
- з 01.04.2024 по 15.04.2024, 30.04.2025 - 1750,00 м3;
- з 01.05.2024 по 31.05.2024 - 1998,00 м3;
- з 01.06.2024 по 30.06.2024 - 361,00 м3;
- з 01.07.2024 по 31.07.2024 - 274,00 м3;
- з 01.08.2024 по 23.08.2024 - 231,70 м3.
Із зазначеними відомостями кореспондуються дані Актів приймання - передачі природного газу:
- за квітень від 10.05.2024 на суму 1 109,11 грн;
- за травень від 10.06.2024 на суму 33 074,66 грн;
- за червень від 09.07.2024 на суму 5 975,95 грн;
- за липень від 09.08.2024 на суму 4 535,76 грн;
- за серпень від 10.09.2024 на суму 3 835,54 грн.
Відповідачем проведена часткова оплата поставленого природного газу на суму 17 745,77 грн.
Таким чином, заборгованість Споживача перед Постачальником станом на день звернення до суду складає 30 785,25 грн, що слугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами у справі правочин за своєю правовою природою є договором поставки, згідно з яким та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 2 статті 714 ЦК України обумовлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у період квітень - серпень 2024 року природного газу на загальну суму 48 531,02 грн, його часткову (на суму 17 745,77 грн) оплату підтверджено долученими до матеріалів справи даними із Інформаційної платформи щодо Споживача з ЕІС - кодом 56ХS0000200QP00G, копіями актів приймання-передачі природного газу та платіжних інструкцій.
При цьому, за відсутності у матеріалах справи актів надання послуг з розподілу/транспортування газу, що складені між оператором ГРМ та/або оператором ГТС та Споживачем, суд вважає, що через невиконання Споживачем домовленостей, що були викладені у п. 3.5.1 спірної угоди, встановлення (узгодження) обсягу (об'єму) спожитого газу відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та визначення вартості поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору, є підставним та правомірним, оскільки ґрунтується на законодавчих приписах та договірних умовах, що викладені у п. 3.5.4 спірної угоди.
Відповідач не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної та повної оплати вартості поставленого позивачем у квітні - серпні 2024 року природного газу.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30 785,25 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за п.8.4. цього договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період 16.07.2024 по 14.04.2025 нараховані: 5 578,92 грн пені, три відсотки річних в сумі 844,94 грн, та 4 179,04 грн інфляційних втрат.
Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи дату виникнення боргу, період його існування та розмір, провівши відповідний перерахунок, суд вважає правомірно заявленими пеню у розмірі 5 570,37 грн, 844,93 грн 3% річних, 4179,03 грн інфляційних втрат. В решті позову в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Скалатська комунальна районна лікарня" Скалатської міської ради (вул. Леся Курбаса, будинок 36, м. Скалат, Тернопільський район, Тернопільська область, 47851, код ЄДРПОУ 02000961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг в сумі 30 785 (тридцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн 25 коп., пеню в сумі 5 570 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн 37 коп., 3% річних у сумі 844 (вісімсот сорок чотири) грн 93 коп., інфляційних втрат у сумі 4 179 (чотири тисячі сто сімдесят дев'ять) грн 03 коп. та 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн 14 коп. витрат зі сплати судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 30.06.2025.
Суддя О.В. Руденко