номер провадження справи 9/63/25
30.06.2025 Справа № 908/1176/25
м.Запоріжжя
За позовом: Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», м. Дніпро
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни, Запорізька область, м. Бердянськ
про стягнення суми 231595,83 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни заборгованості за кредитним договором №20.94.0000000219 від 02.02.2021 у розмірі 231595,83 грн, яка складається з: суми 135104,15 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суми 41171,68 грн заборгованості за процентами, суми 44320,00 грн заборгованості за винагородою, суми 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), суми 10000,00 грн штрафу (змінна складова).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.04.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1176/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1176/25, присвоєно номер провадження справи 9/63/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу відповідно до ст.ст. 165, 251 ГПК України запропоновано надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням протягом п'ятнадцяти днів з дня опублікування тексту ухвали про відкриття провадження у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше, ніж у строк до 28.05.2025.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в рамках кредитного договору №20.94.0000000219 від 02.02.2021 щодо своєчасного повернення кредитних коштів (тіла кредиту), сплати процентів за користування кредитними коштами та винагороди, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у заявлених до стягнення розмірах. У зв'язку з порушенням виконання зобов'язань за кредитним договором позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф (фіксовану складову та змінну складову).
28.05.2025 до суду від Сорочан Олени Борисівни надійшло клопотання (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.05.2025, вх. № 10926/08-08/25 від 28.05.2025), в якому викладені заперечення по суті заявлених позовних вимог, тобто фактично є відзивом, що поданий у встановлений строк та прийнятий судом до розгляду.
Зі змісту поданого відповідачем відзиву, зокрема, слідує, що за твердженням відповідача з червня 2024 року ним здійснювались оплати (5000,00 грн щомісячно) в рахунок погашення заборгованості перед АТ «АКЦЕНТ-БАНК». На підтвердження зазначеного до відзиву додані копії платіжних документів за загальний період з 25.06.2024 по 25.03.2025.
23.06.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.06.2025, вх. № 12746/08-08/25 від 23.06.2025), в яких, зокрема, зазначено, що використання банківського терміналу є предметом договору еквайрингу та не має жодного відношення до кредитного договору за цією справою. Щодо оплат, на які посилається відповідач, вказано що ці оплати могли направлятись на погашення різних зобов'язань перед банком. До пояснення додана копія виписки за кредитом за період з 02.02.2021 по 20.06.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
02 лютого 2021 року між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» (Банк, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Сорочан Оленою Борисівною, РНОКПП НОМЕР_1 (Позичальник, відповідач у справі) був укладений Кредитний договір №20.94.0000000219 (далі - Кредитний договір/Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному в третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит (далі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Договору, термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені в розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування».
У пунктах А1, А2, А3 Розділу А «Істотні умови кредитування» Договору сторонами погоджено, зокрема, наступні істотні умови кредитування:
«А1. Вид кредиту - строковий кредит;
А2. Ліміт цього Договору: у розмірі 200000,00 грн, на фінансування поточної діяльності;
А3. Термін повернення кредиту 01 лютого 2024 р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до цього Договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за Договором х ((1+Процентна
ставка за місяць) строк кредитування (міс.) х Процентна ставка за місяць)/1((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом х річна Процентна ставка/кількість днів поточного року) х кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення Кредиту - сума щомісячного платежу за %.
Згідно зі ст. ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 01 лютого 2024р…».
Згідно з пунктом А4 Розділу А Договору, рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_2 (в гривнях), отримувач: АТ «А-Банк», МФО 307770, код ЄДРПОУ/код ІПН 2687018364.
У пунктах А6, А8 Розділу А Договору погоджено, що за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти в розмірі 20,90 % річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Згідно з пунктом А10 Розділу А Договору, Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої лати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (п.п. 4.10, 4.11 Договору).
Відповідно до п. 2.2.2, п. 2.2.3, п. 2.2.5 Договору, Позичальник зобов'язався: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п.4.1, 4.2, 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4. ,4.5, 4.6, 4.13 цього Договору.
За змістом п. 2.2.6 Договору, Позичальник доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з рахунків, наведених у цьому пункті Договору, для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування.
Банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків Позичальника згідно з п. 2.2.6 цього Договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим Договором,у межах сум, що належать до сплати Банку (п.п. 2.3.4 п. 2.3 Договору).
У п. 4.9. Договору, зокрема визначено, що зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти отримані для погашення заборгованості за цим Договором перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 2.2.13, 2.3.13 цього договору, далі для погашення неустойки, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього Договору. Остаточне погашення заборгованості за цим договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п.1.2 цього Договору.
Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 Договору, останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
Додатком № 1 до Договору є Графік погашення, який є його невід'ємною частиною, та в якому визначені терміни повернення кредиту, сплати процентів і комісійних винагород та їх щомісячні розміри, належні до сплати у відповідні терміни (дати).
На виконання умов вказаного Договору, АТ «А-Банк» перерахував на рахунок Позичальника грошові кошти у розмірі 200000,00 грн, про що свідчить меморіальний ордер № ТR.16671275.14530.70198 від 02.02.2021 (копія міститься в матеріалах справи). В графі призначення платежу зазначено: «видача кредиту згідно договору №20.94.0000000219 від 02.02.2021».
Згідно з випискою по особовому рахунку Позичальника НОМЕР_3 за період з 02.02.2021 по 22.04.2025 мало місце зарахування коштів на часткове погашення заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та комісією по договору №20.94.0000000219 від 02.02.2021.
Як зазначено у позові, відповідач належним чином зобов'язання за Кредитним договором не виконав.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, станом на 22.04.2025 заборгованість відповідача становить 220595,83 грн, яка складається з: суми 135104,15 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суми 41171,68 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, суми 44320,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісійною винагородою. Також за змістом позовної заяви на підставі п. 5.8 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та суму 10000,00 грн штрафу (змінна складова).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1176/25.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В частині 1 ст. 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу на поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордером № ТR.16671275.14530.70198 від 02.02.2021 (копія міститься в матеріалах справи).
Кінцевий термін повернення кредиту згідно з умовами Договору настав 01 лютого 2024 року.
На підтвердження заборгованості відповідача по тілу кредиту, сплаті процентів та винагороди позивачем до позовної заяви додано виписку по особовому рахунку позичальника з 02.02.2021 по 22.04.2025 та розрахунок заборгованості за Кредитним договором №20.94.0000000219 від 02.02.2021 станом на 22.04.2025, в яких відображені часткові оплати за тілом кредиту, відсотками та комісією.
Так, відповідно до вищезазначеної виписки по особовому рахунку позичальника, в період з 02.03.2021 по 29.11.2023 мало місце надходження оплат по Договору №20.94.0000000219 від 02.02.2021, всього - на загальну суму 121600,00 грн, які зараховано на погашення заборгованості по тілу кредиту, відсотками та комісією.
Відповідач у поданому до суду відзиві (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.05.2025, вх. № 10926/08-08/25 від 28.05.2025) стверджує, що з червня 2024 року ним здійснювались оплати (5000,00 грн щомісячно) в рахунок погашення заборгованості перед АТ «АКЦЕНТ-БАНК». На підтвердження зазначеного відповідачем надані копії платіжних документів за загальний період з 25.06.2024 по 25.03.2025. Зарахування коштів згідно з цими документами здійснювалось на рахунок отримувача: Сорочан О.Б. (код НОМЕР_4 , банк АТ «А-БАНК», з призначеннями платежу: «поповнення рахунку в іншому банку», «погашення заборгованості».
Віршуючи спір у даній справі суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 74, ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню судом при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ЦК України).
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/483/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18).
За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Національному банку України та банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (далі -Положення), затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Пунктами 41-43, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує наявну заборгованість позичальника за кредитним договором.
Вказана позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21; від 09.02.2022 у справі № 161/5648/20; від 12.12.2024 у справі №298/825/15-ц.
З вищенаведеного слідує, що надана позивачем банківська виписка по особовому рахунку НОМЕР_3 позичальника - ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , за період з 02.02.2021 по 22.04.2025, в якій відображені надходження коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором №20.94.0000000219 від 02.02.2021 протягом вказаного періоду, є належним та допустимим доказом на підтвердження наявної заборгованості позичальника за вказаними Кредитним договором станом на 22.04.2025.
Щодо наданих відповідачем копій платіжних документів, суд зазначає, що з даних документів не вбачається, що оплати здійснювались саме за Кредитним договором № 20.94.0000000219 від 02.02.2021.
На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 135104,15грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку, проценти за користування кредитом нараховані Банком за загальний період з 02.02.2021 по 31.05.2024, розмір яких з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, що відображені у виписці по рахунку позичальника, становить 41171,68 грн.
В постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий висновок сформульовано у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 докладно досліджувалось питання стосовно змісту поняття «користування кредитом», нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України і на підставі статті 625 ЦК України, а також можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, зокрема, уточнила висновок, викладений в викладений в пункті 123 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, таким висновком: «У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 140, п. 141 Постанови).
Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
При цьому, суд також зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України й триває на теперішній час.
Після запровадження воєнного стану законодавець змінив правове регулювання сфери кредитування шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав законної сили 17.03.2022. Цим Законом були внесені зміни, зокрема й до Цивільного кодексу України.
Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту:
«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Враховуючи визначений у Кредитному договорі строк повернення кредиту - 01 лютого 2024 року, в даному випадку обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, що належали до сплати відповідачем Банку в межах визначеного Кредитним договором строку кредитування, тобто проценти за користування кредитом, що нараховані по 01.02.2024 включно.
На підставі викладеного, суд, здійснивши перерахунок в частині процентів за користування кредитом, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими та несплаченими за період з 02.02.2021 по 01.02.2024 включно, розмір яких становить 40417,42 грн, виходячи з такого розрахунку:
1) станом на 31.01.2024 загальний залишок заборгованості за процентами згідно з розрахунком позивача становив 40338,98 грн;
2) за 1 день лютого 2024 року проценти складають: 135104,15 грн (сума заборгованості по тілу кредиту) х 20,9% річних (розмір процентів за користування кредитом)/360 = 78,44 грн.
Отже, загальна сума заборгованості за процентами складає 40417,42 грн (40338,98 грн + 78,44 грн.).
В іншій частині вимог про стягнення процентів, нарахованих та заявлених до стягнення за період після спливу вищезазначеного терміну кредитування, а саме: за період з 02.02.2024 по 31.05.2024 включно, судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю з наведених вище підстав.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за винагородою за кредитне обслуговування у розмірі 44320,00 грн, суд зазначає наступне.
За умовами Кредитного договору та Графіку погашення (Додаток 1 до Договору), сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно в розмірі 1580,00 грн, протягом строку користування кредитом, всього 36 платежів. Нарахування комісії поза межами строку кредитування є неправомірним.
Відповідно до Графіку погашення (Додаток 1 до Договору), загальна сума комісійної винагороди за договором належна до сплати позичальником становить 56880,00 грн (1580,00 грн х 36). Згідно з випискою по особовому рахунку позичальника, останнім сплачено комісію в розмірі 20460,00 грн.
Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 36420,00 грн заборгованості з комісійної винагороди (56880,00 грн - 20460,00 грн). В іншій частині вимог про стягнення заборгованості за винагородою судом відмовляється у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн та штрафу у розмірі 10000,00 грн (змінна складова).
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
У пункті 5.8 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн +5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями) з 12 березня 2020 на всій території України установлено карантин.
Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» № 691-20 від 16.06.2020 (набрав законної сили 04.07.2020) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 15 такого змісту:
«У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений (скасований) Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651 з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.
При цьому, як було зазначено судом вище, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України й триває на теперішній час.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного, позивачем безпідставно нараховані та заявлені до стягнення штрафні санкції за порушення виконання Позичальником грошових зобов'язань за Кредитним договором, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та суми 10000,00 грн штрафу (змінна складова) судом відмовляється.
Отже в цілому позов задовольняється судом частково.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080 (49074, м.Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) суму 135104 (сто тридцять п'ять тисяч сто чотири) грн 15 коп. заборгованості за кредитом (тілом кредиту), суму 40417 (сорок тисяч чотириста сімнадцять) грн 42 коп. заборгованості за процентами та суму 36420 (тридцять шість тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп. заборгованості за винагородою.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080 (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) суму 3179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн 13 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 30.06.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва