19 червня 2025 року м. Харків Справа №917/1914/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Штепа Д.Ю.,
від відповідача - Гуйван П.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» (вх.№437П від 26.02.2025) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1914/24 (м. Полтава, суддя Безрук Т.М., повне додаткове рішення складено 21.02.2025)
за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м. Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія», м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 274 222,16 грн, -
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» 35672 грн 04 коп. - 3% річних, 238450 грн 34 коп. втрат від інфляції, 3289 грн 47 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору. Ухвалено видати наказ після набрання цим рішенням законної сили. В іншій частині - у позові відмовлено.
Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цій справі у відповідності до п. 8 ст. 129 ГПК України, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» 27420,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 заяву Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» 7000 грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалено видати наказ після набрання цим рішенням законної сили. В іншій частині заявлених Акціонерним товариством «Полтаваобленерго» до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд першої інстанції в ухваленому додатковому рішенні зазначив, що з огляду на встановлення фіксованого розміру гонорару, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Стосовно невідповідності дати акту від 04.02.2024 про прийняття-передачу наданої правничої допомоги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №5085 від 01.11.2024, суд вказав, що у судовому засіданні представник позивача пояснив це опискою в даті року, який правильно слід вважати 2025, та заявив усну заяву про наявність такої описки. Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не надав доказів перебування Штепи Д.Ю. на час представлення інтересів у суді у трудових відносинах з АТ «Полтаваобленерго». Натомість суд встановив, що матеріалами справи підтверджується факт надання ОСОБА_1 позивачу правничої допомоги як адвокатом. Суд першої інстанції зазначив, що визначена відповідачем сума 2000,00 грн є заниженою та неспіврозмірною із проведеною адвокатом роботою. При цьому суд прийняв до уваги, що відповідач у відзиві на позов заявляв свої судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. Суд, беручи до уваги заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також зважаючи на предмет спору (стягнення інфляційних та річних), малозначність справи, наявні в матеріалах справи заяви по суті спору, їх зміст, тривалість розгляду справи, вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та розумним на суму 7000,00 грн. Також суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про винесення окремої ухвали, оскільки не вбачав підстав для її ухвалення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати додаткове судове рішення суду першої інстанції від 18.02.2025 у справі №917/1914/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви АТ «Полтаваобленерго» в зв'язку з її необґрунтованістю; винести окрему ухвалу у цій справі.
В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» зазначає наступне:
- наданий позивачем до його заяви про відшкодування судових витрат опис не є детальним;
- позивач не надав підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;
- відповідач ніде у своєму запереченні не виказував, що завищений час надання правової допомоги є підставою для відмови у заяві, він, натомість, вказував, що така допомога просто не надавалась, всі дії щодо юридичного забезпечення судового процесу здійснювалися юридичною службою АТ «Полтаваобленерго» упродовж часу з 2020 року, тобто поза межами дії договору про правову допомогу №5085 від 1.11.2024;
- адвокат Штепа Д.Ю., який у цьому процесі представляє інтереси АТ «Полтаваобленерго», є штатним працівником АТ «Полтаваобленерго» на посаді юрисконсульта і отримує регулярну заробітну плату в цій організації; намагання стягнути кошти з контрагента у судовому спорі шляхом укладення повторного договору про надання послуг зі своїм власним працівником, який зобов'язаний виконувати ту ж роботу за трудовим договором, є незаконним діянням;
- враховуючи, що у даній справі адвокат та позивач умисно вчинили шахрайство, оформивши реальні трудові відносини між собою в оплатний договір про надання послуг з метою отримання грошових коштів контрагента, в задоволенні вимог за додатковим рішенням у справі №917/1914/24 має бути відмовлено та винесено окрему ухвалу стосовно позивача.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2025 для розгляду справи №917/1914/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» (вх.№437П від 26.02.2025) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1914/24 та призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» (вх.№437П від 26.02.2025) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1914/24 до розгляду на « 10» квітня 2025 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» - адвоката Штепи Д.Ю. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1914/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/1914/24, яке призначено на 10.04.2025 о 10:15 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» - адвоката Штепи Д.Ю. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» надійшло клопотання про справі (вх.№4496 від 10.04.2025), за змістом якого відповідач просить постановити окрему ухвалу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» (вх.№437П від 26.02.2025) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1914/24 до « 08» травня 2025 р. об 11:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від представника Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» надійшли додаткові пояснення (вх.№5761 від 08.05.2025).
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» також надійшли додаткові пояснення (вх.№5767 від 08.05.2025).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 оголошено перерву у розгляді справи №917/1914/24 до « 16» червня 2025 р. о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» надійшли докази направлення додаткових пояснень відповідачу (вх.№5872 від 12.05.2025).
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» надійшли докази направлення додаткових пояснень позивачу (вх.№5892 від 12.05.2025).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» (вх.№437П від 26.02.2025) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1914/24 постановлено провести « 19» червня 2025 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.06.2025 присутній представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення, постановити окрему ухвалу стосовно позивача. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вказує про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді Господарського суду Харківської області перебувала справа за позовною заявою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» про стягнення 274 222,16 грн, з них 238 450, 34 грн інфляційних та 35771,82 грн - 3% річних за несвоєчасну оплату вартості необлікованої електричної енергії, визначеної в рішенні, оформленому протоколом №00002813 від 03.11.2020.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» 35672 грн 04 коп. - 3% річних, 238450 грн 34 коп. втрат від інфляції, 3289 грн 47 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 (головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 у справі №917/1914/24 залишено без змін.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві позивачем зазначалося про витрати, що будуть понесені у зв'язку з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 422,22 грн.
У судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 04.02.2025 позивач повідомив, що відповідні розрахунки розміру судових витрат, разом з необхідними доказами будуть подані після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
07.02.2025, тобто у законодавчо визначений строк позивач подав заяву про ухвалення додатково рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 420,00 грн. До вказаної заяви позивачем додано докази понесення таких витрат.
Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження статусу адвоката Штепи Дмитра Юрійовича, останнім подано до суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №11 від 26.07.2022, ордер на надання правничої допомоги від 01.11.2024, Договір про надання професійної правничої допомоги №5085 від 01.11.2024 (далі - Договір), укладений між АТ «Полтаваобленерго» та Адвокатським бюро «Дмитра Штепи».
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є надання професійної правничої допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 33434992) заборгованості зі сплати інфляційних втрат, 3% річних у загальному розмірі 274 222,16 грн за несвоєчасну оплату вартості необлікованої електричної енергії, нарахованої згідно рішення комісії Глобинської філії АТ «Полтаваобленерго» по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ оформленого протоколом №00002813 від 03.11.2020 року.
Згідно з п.2.1. Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту професійну правничу допомогу щодо:
-надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань.
-складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.
- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).
-представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Штепа Дмитро Юрійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 26 липня 2022 року №11.
Ціну договору визначає розмір гонорару за надані послуги з правничої допомоги, який становить 10% від розміру позовних вимог, тобто 27 420,00 грн без ПДВ (п. 4.1 Договору).
Оплата послуг з надання правничої допомоги здійснюється протягом 10 днів після набрання рішенням суду законної сили, за яким досягнуто позитивного результату для клієнта, а саме часткового або повного задоволення позовних вимог до ТОВ «Приватбудіндустрія» та стягнення коштів (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору правнича допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
Також представником позивача надано розрахунок судових витрат на професійну (правничу) допомогу, які будуть понесені АТ «Полтаваобленерго» у зв'язку з розглядом справи №917/1914/24 Господарським судом Полтавської області відповідно до якого вартість послуг складає 27 420,00 грн.
Відповідно до наданого позивачем Акту про прийняття-передачу наданої правничої допомоги від 04.02.2025 (з урахуванням пояснень щодо описки у році Акту) відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №5085 від 01.11.2024, Бюро надало клієнту правничу допомогу у справі №917/1914/24, яка перебувала на розгляді Господарського суду Полтавської області за позовом АТ «Полтаваобленерго» до ТОВ «Приватбудіндустрія» заборгованості зі слати інфляційних втрат, 3% річних у загальному розмірі 274 222,16 грн.
Згідно з п.2 Акту професійна правнича допомога у справі №917/1914/24 включає в себе: проведення вивчення та аналізу документів, наданих Клієнтом, ознайомлення з судовою практикою з аналогічних питань, написання позовної заяви, вивчення доводів відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву, огляд судової практики з приводу позиції ТОВ «Приватбудіндустрія», написання відповіді на відзив, вивчення доводів відповідача, які наведені у відповіді на відзив, участь у судовому засіданні - витрачений час 40 год, - вартість 27 420,00 грн.
Пунктом 3 сторони погодили, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до бюро не має.
Зазначений акт підписано обома сторонами без зауважень та скріплено печатками.
Відповідачем подано до суду першої інстанції заперечення проти стягнення судових витрат, в якому останній просив зменшити їх розмір до 2000,00 грн. Водночас, з огляду на оформлення адвокатом та позивачем реальних трудових відносин між собою в оплатний договір про надання послуг, відповідач вважає що у задоволенні вимог за додатковим рішенням у справі має бути відмовлено. Також відповідач просив постановити окрему ухвалу щодо позивача.
Проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи визначений сторонами гонорар є фіксованим та не залежить від кількості витраченого адвокатом часу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Колегія суддів зазначає, що доданий позивачем до матеріалів справи розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу аналогічний відображеній інформації в акті наданих послуг від 04.02.2025 та містить достатньо відомостей для визначення розміру судових витрат з метою їх розподілу. А тому відповідні заперечення відповідача стосовно недостатньої деталізації наданих послуг є безпідставними.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується надання представником позивача заявленого обсягу послуг.
Водночас, апелянт не погоджується із стягнутою за додатковим рішенням сумою витрат на професійну правничу допомогу та зазначає про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що АТ «Полтаваобленерго», з яким було укладено договір про надання правової допомоги, є офіційним роботодавцем адвоката Штепи Д.Ю., і останній отримує регулярну заробітну плату в цій організації. На думку скаржника, позивач намагається стягнути кошти з контрагента у судовому спорі шляхом укладення повторного договору про надання послуг зі своїм власним працівником, який зобов'язаний виконувати ту ж роботу за трудовим договором.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що адвокат Штепа Д.Ю. є штатним працівником позивача, а тому не може надавати правову допомогу на підставі договору про професійну правничу допомогу, оскільки виконує певну, обумовлену трудовим договором, роботу, з огляду на те, що укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм штатним працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №826/15943/17, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21.
Також у наданих до суду пояснення позивач просив врахувати практику Верховного Суду, а саме висновки, які викладені у постанові від 01.05.2025 року у справі №906/960/24.
У 114 пункті цієї постанови касаційний суд відхилив доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду щодо можливості адвоката представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з такою юридичною особою договору про правову допомогу з дотриманням усіх вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В п. 115 зазначеної постанови Верховний Суд зазначив, що вказане питання неодноразово було предметом дослідження Верховного Суду, за наслідками дослідження якого Верховний Суд зробив висновки, що адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з нею договору про правову допомогу, з дотриманням усіх вимог Закону №5076-VI. Укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України.
Як вбачається з матеріалів даної справи, Штепа Д. Ю. представляв інтереси позивача у Господарському суді Полтавської області як адвокат на підставі ордеру про надання правничої допомоги, виданим Адвокатським бюро «Дмитра Штепи» 01.11.2024 та на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №5085 від 01.11.2024. Подані до суду першої інстанції процесуальні документи складено та направлено до суду Штепою Д.Ю. як адвокатом.
Таким чином, Штепа Д.Ю. як адвокат має право на представництво позивача у даній справі та на подання заяви про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. А відповідні заперечення скаржника є необґрунтованими та суперечать сталій судовій практиці Верховного Суду. З огляду на що у суду відсутні підстави для відмови у заяві про розподіл судових витрат.
Також апеляційний господарський суд віхиляє твердження скаржника про те, що частина правової допомоги надана Штепою Д.Ю. як штатним працівником в порядку досудового врегулювання спору із відповідачем. Як встановлено вище, сторонами погоджено фіксований розмір гонорару в рамках надання правничої допомоги Штепою Д.Ю. як адвокатом. А зазначені у акті послуги із вивчення та аналізу документів, ознайомлення з судовою практикою не спростовуються доводами відповідача про перебування Штепи Д.Ю. у трудових відносинах із позивачем. Посилання скаржника на участь адвоката у судових справах №917/1208/22 та № 917/485/23, не свідчить про безпідставність заявлених до стягнення судових витрат саме у даній справі №917/1914/24.
Разом з тим, судом першої інстанції, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, а також зважаючи на предмет спору (стягнення інфляційних та річних), малозначність справи, наявні в матеріалах справи заяви по суті спору, їх зміст, тривалість розгляду справи, зроблено правомірний висновок про обґрунтованість та розумність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що сама по собі незгода учасника справи із вартістю наданих послуг не свідчить про її неспівмірність та невідповідість критеріям реальності та розумності.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення. А тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача 7000,00 грн судових витратна професійну правничу допомогу, що пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, є законним та обґрунтованим.
Отже, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1914/24 - без змін.
Розглянувши клопотання представника ТОВ «Приватбудіндустрія» про винесення окремої ухвали, колегія суддів вказує про наступне.
В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає про умисне вчинення позивачем та його адвокатом шахрайства, що полягає в оформленні трудових відносин між собою в оплатний договір про надання послуг з метою отримання грошових коштів у контрагента.
Окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 Господарського процесуального кодексу України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов'язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №171/2124/18, від 18.05.2018 у справі №521/18287/15-ц).
Колегією суддів за текстом даної постанови із посиланням на сталу судову практику Верховного Суду встановлено відсутність заборони укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм штатним працівником, який одночасно є адвокатом. Тобто, обставини, на які посилається апелянт, не суперечать вимогам чинного законодавства України та не можуть бути підставою для винесення окремої ухвали.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №750/3192/14).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» про винесення окремої ухвали.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 06.08.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 № 4356-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1914/24 залишити без змін.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» про винесення окремої ухвали відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 30.06.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук