ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/74/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: О.Ю. Аленіна, І.Г. Філінюка,
секретар судового засідання - В.М. Просяник,
за участю представників сторін:
від позивача: О.М. Петрова
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс»
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 (суддя О.О. Мусієнко, м.Одеса, повне рішення складено та підписано 14.04.2025)
у справі №916/74/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс»
до відповідача: Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс»
про стягнення 937571,83 грн,
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Коротка історія справи
10.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (вх. № 79/25 від 10.01.2025) про стягнення з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» суми заборгованості у розмірі 937571,83 грн, а саме: 891114,42 грн - основної суми боргу, 39924,20 грн - інфляційних втрат, 6533,21 грн - 3% річних.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів №1 від 23.01.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг.
15.01.2025 Господарським судом Одеської області за вказаною позовною заявою відкрито провадження у цій справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс», викладеного у відзиві на позовну заяву, про зупинення провадження у справі №916/74/25 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №420/8007/22 (адміністративне провадження №К/990/12056/23).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» основний борг у сумі 891114,42грн, інфляційні втрати у сумі 39924,20 грн, 3% річних у сумі 6533,21 грн, судовий збір у розмірі 14063,58 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у справі факт несплати відповідачем вартості наданих позивачем у липні - листопаді 2024 року послуг, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача основного боргу та нарахованих на нього компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних).
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 у справі № №916/74/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що:
-суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що незважаючи на закінчення строку договору, сторони шляхом вчинення конклюдентних дій продовжили господарські правовідносини; при цьому надання послуг за липень - листопад 2024 року здійснювалося між сторонами поза межами дії договору;
-з березня 2023 року між сторонами фактично укладено новий договір у спрощений спосіб, а вартість послуг та порядок її визначення сторони встановили за офертою відповідача;
-відповідач, у відповідності до вимог укладеного у спрощений спосіб договору, сплатив в повному обсязі надані послуги за вартістю, встановленою рішенням Виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради №45 від 24.10.2019, а обставина, від настання якої може бути встановлена інша вартість надання послуг, ще не настала.
Крім того, відповідач просив скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №916/74/25 до набрання законної сили судового рішення Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 420/8007/22.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» у відзиві на апеляційну скаргу просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Зокрема, позивач зазначив, що обидві сторони підтверджують фактичне надання послуг за договором, при цьому відповідач не погоджується сплачувати повну вартість наданих послуг до закінчення касаційного розгляду справи №420/8007/22, що є незаконним. Також позивач звернув увагу на те, що відповідач не може на власний розсуд встановлювати іншу ціну на послуги позивача, всупереч рішення Саф'янівської сільської ради №10 від 11.02.2022, водночас рішенням апеляційного адміністративного суду підтверджено правомірність нового тарифу, а тому у відповідача немає правових підстав не оплачувати послуги.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 02.05.2025 за вх.№№1860/25, 1861/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: О.Ю. Аленіна, І.Г. Філінюка, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 та на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 у справі №916/74/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/74/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
12.05.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 повернуто Комунальному підприємству Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 у справі №916/74/25 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, яка не включена законодавцем до переліку ухвал, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 у справі №916/74/25 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16876,30 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В межах встановленого ухвалою суду від 19.05.2025 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№1860/25/Д1 від 23.05.2025).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 у справі №916/74/25; встановлено позивачу строк до 11.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Крім того, вказаною ухвалою від 28.05.2025 призначено розгляд апеляційної скарги на 23.06.2025 о 14:00 год.
В межах встановленого ухвалою суду від 28.05.2025 строку позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№1860/25/Д2 від 17.06.2025).
У судовому засіданні 23.06.2025 представник позивача надала усні пояснення, відповідно до яких заперечувала проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі.
Скаржник про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте участі не брав.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
23.01.2023 між Комунальним підприємством Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» (виконавцем) було укладено договір №1 надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовникові послуги із захоронення безпечних побутових відходів (ДК 021:2015:90510000-5), а замовник - прийняти і оплатити ці послуги у порядку та на умовах, визначених цим договором.
За умовами пункту 1.2. договору, орієнтовний обсяг послуг складає 2500 тонн.
Згідно із пунктом 2.1. договору послуга, передбачена в пункті 1.1., вважається такою, що надана виконавцем якісно, якщо в момент її надання замовник не заявив про наявність своїх обґрунтованих заперечень у письмовому вигляді.
Відповідно до пункту 3.1. договору, з врахуванням протоколу розбіжностей від 27.01.2023, вартість послуг по захороненню відходів на дату укладення цього договору визначена на підставі рішення виконкому Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» у додатку №1 до договору - специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що орієнтовна ціна договору становить 665150,00 грн. Загальна вартість послуг за цим договором (ціна договору) складає суму вартості всіх фактично наданих послуг відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг) та товарно-транспортних накладних за цим договором протягом строку його дії.
За положеннями пункту 3.3. договору, вартість послуг із захоронення відходів та орієнтовна ціна договору визначаються відповідно до умов цінової пропозиції, яка зазначена у додатку №1 до договору - специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 3.5. договору зміна розміру вартості послуг оформлюється додатковою угодою, яка підписується представниками сторін, скріплюється печатками та є невід'ємною частиною цього договору. Якщо замовник у 10-ти денний термін письмово надішле свої зауваження, новий розмір вартості послуг вважається погоджений сторонами з дати, що вказана у додатковій угоді.
Одиницею виміру обсягу надання послуг захоронення відходів є тони (т) (пункт 4.1. договору).
Згідно із пунктом 4.2. договору оплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури та акту наданих послуг, підписаного представниками обох сторін, протягом 10 робочих днів від дня узгодження (підписання) акту.
У пункті 4.3. договору сторони погодили, що фактичний обсяг наданих послуг із приймання та захоронення відходів визначається виконавцем згідно відомостей щодо обсягів прийнятих відходів, зазначених у товарно-транспортних накладних.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.4. договору).
За умовами пункту 4.5. договору, акт про виконані роботи (надані послуги) складається виконавцем і передається замовнику поштою рекомендованим листом або кур'єром не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним.
Положеннями пункту 4.6. договору передбачено, що підписаний замовником акт або письмова відмова від його підписання із вказівкою на причину відмови надається/надсилається поштою рекомендованим листом або кур'єром протягом 5 робочих днів від дня отримання акту.
У випадку неповернення замовником акту здачі-прийняття робіт або необґрунтованої відмови від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту його отримання, він вважається узгодженим (пункт 4.7. договору).
За умовами пункту 9.1. договору, з врахуванням протоколу розбіжностей від 27.01.2023, умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.02.2023, строк дії договору закінчується 28.02.2023.
Також до договору №1 від 23.01.2023 підписано сторонами додаток №1 - специфікацію, в якій зазначено, що вартість послуг за тонну складає 266,06 грн.
У додатку №2 до договору сторони погодили перелік транспортних засобів та механізмів замовника, що заїжджають на полігон.
Рішенням Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» затверджено для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс»» відповідні тарифи.
Між тим, у червні 2022 року Комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс», в якому позивач просив визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс»».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №420/8007/22 позов задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №420/8007/22 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 скасовано та прийнято у справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс».
Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №420/8007/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 420/8007/22 за позовом Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» до Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс», про визнання протиправним та нечинним рішення.
Станом на момент ухвалення рішення місцевим господарським судом справа №420/8007/22 Верховним Судом не розглянута, остаточне рішення не прийнято.
Рішенням Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 від 19.09.2024 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс»» затверджено для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» з 14.10.2024 нові тарифи.
На підтвердження обсягу переданих твердих побутових відходів за липень - листопад 2024 року позивач надав товарно-транспортні накладні.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №291 від 31.07.2024 за липень 2024 року на суму 445977,75 грн. Відповідно до акту надання послуг №291 від 31.07.2024 загальна вартість робіт (послуг) склала 445977, 75 грн. Вказані рахунок та акт позивач направив відповідачу листом за вих. № К-36 від 01.08.2024, просив належно оформити та один примірник повернути на адресу позивача; лист відповідачем отриманий 02.08.2024.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №342 від 31.08.2024 за серпень 2024 року на суму 483423,04 грн. Відповідно до акту надання послуг №342 від 31.08.2024 загальна вартість робіт (послуг) склала 483423, 04 грн. Вказаний рахунок та акт позивач направив відповідачу листом за вих. № К-40 від 04.09.2024, який останнім отриманий 04.09.2024, просив належно оформити та один примірник повернути на адресу позивача.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №434 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 475326,83 грн. Відповідно до акту надання послуг №434 від 30.09.2024 загальна вартість робіт (послуг) склала 475326, 83 грн. Згідно рахунку на оплату №435 від 30.09.2024 позивач надав відповідачу на виконання умов договору №1 від 23.01.2023 послуги із захоронення безпечних побутових відходів на полігоні трактором Т-40 №109-10 за вересень 2024 на суму 9391,92 грн.
Відповідно до акту надання послуг №435 від 30.09.2024 загальна вартість робіт (послуг) склала 9391,92 грн. Вказані рахунки та акти позивач направив відповідачу листом за вих. № К-48 від 04.10.2024, просив належно оформити та один примірник повернути на адресу позивача; лист відповідачем отриманий 04.10.2024.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №463 від 31.10.2024 за жовтень 2024 на суму 524361,69 грн. Відповідно до акту надання послуг №463 від 31.10.2024 загальна вартість робіт (послуг) склала 524361,69 грн. Вказаний рахунок та акт позивач направив відповідачу листом за вих. № К-68 від 06.11.2024, який останнім отриманий 06.11.2024, просив належно оформити та один примірник повернути на адресу позивача.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №524 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 688006, 66 грн. Відповідно до акту надання послуг №524 від 30.11.2024 загальна вартість робіт (послуг) склала 688006,66 грн. Вказаний рахунок та акт позивач направив відповідачу листом за вих. №К-76 від 03.12.2024, який останнім отриманий 04.12.2024, просив належно оформити та один примірник повернути на адресу позивача.
Таким чином, загальна вартість наданих відповідачу послуг із захоронення безпечних побутових відходів за період липень-листопад 2024 року складає 2626487, 89 грн.
Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач зазначав, що відповідач оплатив надані позивачем послуги в сумі 1735373,47 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції, у зв'язку з чим несплаченою відповідачем залишилась сума 891114, 42 грн.
Предметом позову у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» про стягнення з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» суми заборгованості у розмірі 937571,83 грн, а саме: 891114,42грн - основної суми боргу, 39924,20 грн - інфляційних втрат та 6533,21 грн - 3% річних, з підстав неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором про надання послуг.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, Цивільним кодексом України, статтею 901 якого (що міститься в главі 63 «Послуги. Загальні положення» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право») передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Загальне правило статті 903 Цивільного кодексу України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв'язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання, тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.
Отже, договір №1 від 23.01.2023 про надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що незважаючи на закінчення строку дії договору, між сторонами шляхом вчинення конклюдентних дій продовжились господарські правовідносини, за якими позивач надавав послуги, а відповідач отримував такі послуги із захоронення безпечних побутових відходів, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази, зокрема акти наданих послуг та товарно-транспортні накладні.
Доводи відповідача про те, що у даному випадку правовідносини між сторонами склалися за нібито новим договором, колегія суддів відхиляє, оскільки всі докази у справі містять посилання сторін саме на договір про надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів №1 від 23.01.2023, в той час як доказів того, що відповідач запропонував, а позивач погодився на укладення нового договору матеріали справи не містять.
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось, загальна сума наданих позивачем послуг за період липень - листопад 2024 року відповідно до актів наданих послуг складає 2626487,89 грн, водночас відповідачем лише частково сплачено позивачу вартість наданих останнім послуг у загальній сумі 1735373,47 грн, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 891114,42 грн.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги на загальну суму 891114, 42 грн.
При цьому відповідачем не заперечувався сам факт надання послуг позивачем та наявність заборгованості, проте, відповідач вказував, що оплата буде здійснена у повному обсязі після вирішення справи №420/8007/22. Водночас, відповідач зазначає, що у випадку залишення в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №420/8007/22, яким було визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс», на спірні правовідносини поширюватиме дію тариф на послуги, встановлений рішенням Виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради від 24.10.2019 №45 «Про затвердження цін на послуги з прийому на полігон та захороненню твердих побутових відходів, здійснюваних Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунтранс», яким було затверджено тариф у розмірі 189,32 грн за тону.
Колегія суддів вважає необґрунтованою відмову відповідача сплачувати залишок заборгованості з огляду на наступне.
Так, як вже зазначалось, 11.02.2022 Виконавчим комітетом Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області було прийнято рішення №10 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс». Цим же рішенням ухвалено вважати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради від 24.10.2019 №45 «Про затвердження цін на послуги з прийому на полігон та захороненню твердих побутових відходів, здійснюваних Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунатранс».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №420/8007/22 визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс».
Натомість постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 скасовано та прийнято у справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Отже, вказана постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 08.02.2023.
За таких обставин, позивачем правомірно було нараховано вартість послуг відповідно до тарифів, встановлених, зокрема у рішенні Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022.
Крім того, у спірний період діяв не лише тариф, затверджений рішенням Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022, враховуючи, що рішенням Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 від 19.09.2024 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс»» затверджено для Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» з 14.10.2024 нові тарифи, при цьому чинність вказаного рішення також не спростована відповідачем.
Таким чином, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 891114,42 грн у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином взятих на себе господарських зобов'язань щодо оплати у повному обсязі наданих йому послуг.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина перша). За прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки з урахуванням вірного визначення періоду прострочення в межах визначеного позивачем періоду нарахування, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 6533,21 грн та інфляційних втрат у сумі 39924,20 грн.
Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведених розрахунків процентів річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків не переглядається.
Стосовно доводів скаржника про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 у даній справі незаконно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Верховним судом справи №420/8007/22, а тому, на думку апелянта, зазначена ухвала підлягає скасуванню, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Проте, як вже зазначалось вище, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №420/8007/22 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 скасовано та прийнято у справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог відповідача, зазначена постанова вступила в законну силу 08.02.2023.
Отже, колегія суддів зазначає, що у місцевого господарського суду інстанції не було правових підстав для зупинення розгляду даної справи до закінчення її касаційного перегляду, і відсутні підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду від 10.02.2025 у справі №916/74/25.
Висновки суду апеляційної інстанції
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позову, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 у справі №916/74/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 30.06.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя І.Г. Філінюк