Справа № 644/8526/21 Номер провадження 22-ц/814/2282/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
17 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача - Дряниці Ю.В..,
суддів - Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
секретар Чемерис А.К.
за участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 13 березня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року у цивільній справі №644/8526/21 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2023 в справі № 644/8526/21 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Просив суд в порядку повороту виконання рішення стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно стягнуті грошові кошти за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2023 в тому числі на користь ОСОБА_1 70347 грн 13 коп. та 1551 грн 50 коп., стягнути з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7913 грн 22 коп.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 березня 2025 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 64811 грн 48 коп. В задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалу оскаржив заявник в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу у цій частині і постановити нову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 з позивача компенсацію понесених судових витрат в розмірі 1940 грн. 49коп..
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що місцевим судом залишено невирішенним питання судових витрат, а саме: сплати судового збору згідно квитанцій від 29.07.2024, 11.09.2024, 27.09.2024 та інших судових витрат, які складаються з сервісних зборів, що сплачені при здійсненні оплат відповідних судових зборів 29.07.2024, 11.09.2024, 27.09.2024, 10.10.2024., 19.11.2024р.
Зазначає, що судові витрати ОСОБА_1 у справі є наслідком необґрунтованості дій позивача, яку встановив суд апеляційної інстанції. Обставини, які були викладені в заявах до суду першої інстанції про перегляд заочного рішення та про перегляд справи за нововиявленими обставинами, і які не є самостійними позовними вимогами при зверненні до суду - були враховані судом апеляційної інстанції в постанові, отже були обгрунтованими зверненнями в зв'язку із вирішенням справи в суді. Відповідні судові витрати при цьому були обов'язковими. Відшкодування судових витрат позивачем на користь відповідача здійснюється у справах, в яких суд відмовив позивачу у задоволенні його вимог, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, тому є підстави вимагати компенсації позивачем витрат відповідача.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Місцевим судом встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2023 позовні вимоги КП «Харківськітеплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання, які отримані за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2016 по 31.12.2019 в розмірі 60276,37 грн, інфляційні втрати в сумі 2297,84 грн, 3% річних в сумі 1102,27 грн, всього 63676 грн 48 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» понесені судові витрати з кожного в розмірі по 1135 грн.
На виконання заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2023 в порядку примусового виконання судових рішень з відповідача ОСОБА_1 було стягнуто та перераховано на користь КП «Харківські теплові мережі» суми коштів в розмірі 63676,48 грн та 1135 грн., всього 64811 грн 48 коп.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.12.2024 заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи питання повороту виконання рішення районний суд зазначив, що у зв'язку зі скасуванням судового рішення стягнута на його виконання з відповідача сума коштів підлягає стягненню з КП «Харківські теплові мережі» на користь відповідача ОСОБА_1 в порядку повороту виконання рішення.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у розмірі 7913 грн 22 коп., районний суд встановив наступне.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.12.2024 було вирішено питання про розподіл понесених відповідачем судових витрат та стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1432,73 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. від 07.01.2025 (справа № 644/8526/21, провадження № 61-15369ск24) заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору задоволено, зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4 540 гривень.
Аналізуючи вимоги щодо повернення сплачених відповідачем сум згідно з квитанціями від 29.07.2024 № 9740-0046-4828-8261 на суму 616 грн 50 коп., від 11.09.2024 № 9029-4372-0351-8160 на суму 1116 грн 64 коп.; та від 27.09.2024 №7833-1363-5554-9305 на суму 99 грн 84 коп., районний суд встановив наступне:
Квитанція від 29.07.2024 № 9740-0046-4828-8261 на суму 605,60 грн. та квитанція від 11.09.2024 №9029-4372-0351-8160 на суму 1096,90 грн. були подані ОСОБА_1 як сплата судового збору за подання до суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в задоволенні якої судом було відмовлено, а квитанція від 27.09.2024 № 7833-1363-5554-9305 на суму 90 грн 84 коп. була надана відповідачем до суду на підтвердження сплати судового збору за подання до суду заяви про роз'яснення судового рішення. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30.09.2024 в задоволенні такої заяви було відмовлено.
Оскільки у задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також про роз'яснення рішення було відмовлено, районний суд дійшов висновку, що відповідні суми сплаченого судового збору не підлягають поверненню відповідачеві.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду 29.01.2025 року керувався положеннями ст. ст. 431, 444, 141 ЦПК України, та просив суд стягнути в порядку повороту виконання рішення з КП «Харківські теплові мережі» на користь відповідачів ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 безпідставно стягнуті за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2025 року кошти у розмірі 70347,13 грн., 1551,50 грн, а також судові витрати понесені відповідачем під час розгляду справи у розмірі 7913,22 грн.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги та оскаржуваної ухвали, колегія суддів доходить наступних висновків.
Так, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 569/15646/16-ц).
Отже, зміст інституту повороту виконання рішення полягає у поновленні сторін виконавчого провадження у попередньому становищі шляхом повернення стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням відповідачу (боржнику). Тобто повернення має відбуватися за рахунок коштів стягувача (сторони виконавчого провадження).
Визначальним під час розгляду заяви про поворот виконання рішення є з'ясування порушення скасованим судовим рішенням права сторін, чи виконано рішення суду, що призвело до порушення прав, які потребують відновлення у судовому порядку. При повороті виконання рішення вчиняються дії, які покликані повернути стан речей до виконання рішення суду.
З огляду на наведене, висновок районного суду про задоволенні заяви про поворот виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 коштів, стягнутих в порядку виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано - вірний.
Вірним також є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви в частині повернення судового збору за квитанціями від 29.07.2024 № 9740-0046-4828-8261 на суму 616 грн 50 коп., від 11.09.2024 № 9029-4372-0351-8160 на суму 1116 грн 64 коп.; та від 27.09.2024 № 7833-1363-5554-9305 на суму 99 грн 84 коп., оскільки такий судовий збір був сплачений за вчинення процесуальних дій, у задоволенні яких судом було відмовлено, а отже ані ст. 444, ані ст. 141 ЦПК України повернення судового збору у такому випадку не передбачено. Повернення сервісних зборів банку за вчинення банківських операції взагалі не передбачено законом.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання повороту виконання рішення.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для її скасування колегією суддів не встановлено
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 13 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак