Номер провадження 2-а/754/271/25
Справа №754/5034/25
Іменем України
30 червня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, -
В квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Осадчука А.В. звернувся до Деснянського районного суду з адміністративним позовом про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 07.12.2024 року, під час повернення з відрядження за маршрутом Львів-Київ, його було знято з автобуса невстановленими особами у військовій формі після перевірки військово-облікових документів йому було вручено повістку до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) для уточнення даних та доставлено до цього підрозділу, де без офіційного направлення було запропоновано пройти військово-лікарську комісію (ВЛК). Позивач повідомив працівників ТЦК, що зареєстрований на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , де облікові дані оновлені, а також вказав на відсутність необхідної медичної документації для проходження ВЛК та на поганий стан здоров'я.
В той самий день, без надання належного часу для ознайомлення, щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, копія якого була надана в незавіреному та нечіткому вигляді, без реквізитів, печатки чи електронної ідентифікації. Йому також було вручено повістку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09.12.2024 року, тобто фактично за два дні до призначеної дати, що, на думку позивача, є занадто коротким строком, враховуючи стан його здоров'я, що підтверджується довідкою про непрацездатність.
Позивач зазначає, що не отримував жодного повідомлення про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим не був присутній під час розгляду справи 19.12.2024 р. у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про факт притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 25 500 грн. позивач дізнався лише 02.04.2025 р. з матеріалів виконавчого провадження, з якими ознайомився його представник - адвокат Осадчук А.В.
З огляду на наведене, позивач вважає, що строк на оскарження постанови було пропущено з поважних причин, та просить суд його поновити. Також він вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірним з огляду на порушення порядку вручення повістки, відсутність направлення на ВЛК, недотримання процедури розгляду справи без повідомлення, а також з огляду на те, що він не відмовлявся від проходження ВЛК, а лише просив забезпечити її проведення за місцем реєстрації та з наданням належної медичної документації.
Крім того, позивач вказує на свій статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1 та 2), що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняє його від сплати судового збору при розгляді справи в усіх судових інстанціях.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 08.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо поновлення строків.
Позивач у своєму клопотання про поновлення пропущеного строку зазначає, що він у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 , отримав нечитабельну фотокопію протоколу про адміністративне правопорушення. На словах йому було вказано що справа буде розглядатися у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звертає увагу, суду на те що вказана «Фотокопія Протоколу» не є читабельною, не завірена належним чином, має абсолютно нечитабельний відбиток печатки та нерозбірливий підпис, що виключає можливість ідентифікувати установу що її винесла та відповідальну особу. З такої «Фотокопії Протоколу» неможливо отримати інформацію стосовно часу та дати розгляду адмін. справи. Отриману Фотокопію Протоколу додано до позовної заяви. Розгляд справи відбувся без його присутності. Відповідну Постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 про адміністративне стягнення він не отримував, про неї дізнався з матеріалів виконавчого провадження 02.04.2025р. Про накладання на мене штрафу дізнався від виконавчої служби Деснянського району м. Києва 02.04.2025р. Постанову Деснянської ДВС про відкриття виконавчого провадження отримано його представником адвокатом Осадчуком А.В. 02.04.2024р.Позовна заява надана до суду 03.04.2025р. тобто за один день після ознайомлення з постановою ІНФОРМАЦІЯ_5 про адміністративне правопорушення (стягнення) в Деснянській виконавчій службі м.Києва.
Згідно ст. 121 КАС України: 1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. 2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. 3. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. 4. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. 5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. 6. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк для можливості оскаржити неправомірність постанови №527 від 19.12.2024 винесеної ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.03.1995 року - ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації встановлені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції ЗУ від 19 грудня 1991 р. зі змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.) для громадян, які були евакуйовані із зони відчуження у 1986 році.
Згідно витягу з Резерв+ , облікові дані ОСОБА_1 уточнено вчасно, а саме 14.07.2024 року.
Згідно повістки №5168 ОСОБА_1 потрібно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних 07.12.2024 року о 09год.00 хв.
Згідно Повістки №5545 ОСОБА_1 потрібно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних 09.12.2024 року о 09год.00 хв.
Копію протоколу, що надано Позивачем до матеріалів справи неможливо дослідити, оскільки є неналежної якості.
20.03.2025 року Позивачем направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Києві заяву про надання належним чином завіреної копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення для ретельного ознайомлення та подальшого оскарження. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.
Постановою №527 від 19.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз.4 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене, ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Свою провину у скоєному правопорушенні ОСОБА_1 не визнав.
Згідно медичного висновку №МКНН-НКЕМ-97МЕ-65Н8 від 07.12.2024 року Позивачу було надано висновок про тимчасову непрацездатність у зв'язку із захворюванням або травмою загального характеру строком до 11.12.2024 року.
Згідно довідки №66753 від 19.12.2024 року виданої «КНП «Консультативно-дагностичний центр» Дарницького району м.Києва лікарем-травматологом Антоновою А.В. - ОСОБА_1 після огляду 19.12.2024 року о 09 год.50 хв. поставлено діагноз - «забій лівої ноги (мізинець)».
Відповідно до постанови державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Шолох Г.С. - 10.03.2025 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 згідно постанови №527 від 19.12.2024 року відносно ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина перша статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов'язок та військову службу.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, в силу норм ст. 77 КАС України, у зазначеній категорії справ обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов. Однак відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
До предмету доказування в даній справі входить, зокрема, встановлення порядку сповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (наявність повістки, встановлення адреси, за якою повідомлявся позивач, докази надсилання позивачу повістки, її отримання або причини неотримання). Однак жодного доказу щодо формування повістки про виклик до ТЦК, її своєчасного направлення позивачу та належного сповіщення останнього, відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість, позивач відповідну обставину заперечує.
Окрім того, як вбачається з наданих до суду Позивачем доказів, останній ніяк не міг прибути до Відповідача за повісткою з огляду на поважність причин, а саме обставин щодо захворювання, що підтверджується довідкою про непрацездатність.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного сповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК, поважності причин неприбуття, є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання стороною відповідача відзиву на позовну заяву без поважних причин у цьому випадку кваліфікується судом як визнання позову.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що постанову № 527 від 19 грудня 2024 року слід визнати протиправною та скасувати, а провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 - закрити.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строки для пред'явлення позову до суду.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №527 від 19.12.2024 р. по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500, 00 грн. за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2025.
Суддя О.М. Панченко