Номер провадження 2-а/754/135/25
Справа №754/2150/25
Іменем України
30 червня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3. ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу 25 500 грн. за те, що він відмовився від проходження військово-лікарської комісії та відмовився отримувати направлення для проходження медичного огляду. Вважає, що постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю з тих підстав,що інкриміноване йому порушення ТЦК та СП не відповідає вимогам Закону, на підставі якого військовозобов'язаного було притягнуто до адміністративної відповідальності (абз.4 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»), який передбачає, що громадяни, які перебувають на вйськовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста. Обов'язок щодо проходження військовозобв'язаним медичного огляду чітко зформульовано (визначено) абзацом третім (а не четвертим) частини першої статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Разом з позовом до суду подав клопотання про витребування у Відповідача доказів, а саме примірника винесеної постанови №185 від 23.01.2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 року справу передано головуючому-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін, витребувано докази.
02.04.2025 від представник відповідача - Нестеришина Я.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами та просить у їх задоволенні відмовити. Зазначає, що 22 січня 2025 позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії (медичного огляду для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби за станом здоров'я під час мобілізації та в особливий період). Так, 22.01.2025 позивач направлявся на ВЛК. 3 цією метою відповідачем вручалося позивачу направлення №13/70 від 22.01.2025. Позивач від отримання направлення відмовився, про що 22.01.2025 був складений акт відмови від отримання направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. 22.01.2025 уповноваженою особою відповідача було складено протокол №185 про вчинене позивачем адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП - відмова від проходження ВЛК за направленням відповідача, чим позивачем в особливий період порушено вимоги абзацу четвертого частини першої ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При складанні протоколу позивачу було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено про місце, дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що засвідчено власноручним підписом позивача у протоколі. При складанні протоколу та у своїх поясненнях позивач не заявляв про порушення його прав, оскільки такі порушення були відсутні. 23 січня 2025 начальником відповідача відносно позивача винесена постанова №185, якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210' КУПАП у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. Із врахуванням того, що позивач уже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за відмову від проходження ВЛК, було винесено штраф в межах максимального розміру, передбаченого санкцією ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Копія Постанови була направлена позивачу поштовим відправленням. Позивачем до позову долучена копія протоколу №185 від 22.01.2025, в якому внесені письмові пояснення, які позивачем при складанні протоколу не надавалися - у примірнику протоколу №185 відповідача такі пояснення відсутні. Вважає, що позивачем не надано жодних доказів та обґрунтувань необхідності збору медичної документації та наявності у нього хвороб, які б впливали на визначення ступеню його придатності до військової служби. Також, зазначає, що потреби викликати ОСОБА_1 окремою повісткою була відсутня оскільки, останній вже перебував у Відповідача. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.
02.04.2025 року від Позивача по справі до суду надійшли клопотання про врахування висновків Верховного Суду, витребування доказів по справі та розподіл судових витрат.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 03.04.2025 року поновлено позивачу термін для подачі клопотання про витребування доказів та витребувано по справі докази.
25.04.2025 року від Позивача надійшла відповідь на відзив у якій вважає, що висловлені заперечення є безпідставними і необґрунтованими. Так, Позивач вважає постанову №185 від 23.01.2025 незаконною з огляду на численні порушення норм КУпАП та підзаконних актів. Зокрема, постанова має той самий реєстраційний номер, що й документ, складений раніше - 22.01.2025, що порушує вимоги п. 7 та додатків до Наказу Міноборони №3 від 01.01.2024 щодо послідовної реєстрації матеріалів. Протокол, на якому ґрунтується постанова, не містить реєстраційного номера у примірнику, який вручено позивачеві, а в матеріалах відповідача вже з'являється номер - що є ознакою фальсифікації. Крім того, письмове пояснення, надане відповідачем, позивач не складав і не підписував, що свідчить про можливе службове підроблення (ст. 366 КК України). Також позивач не отримував направлення на ВЛК під підпис, що суперечить вимогам Порядку, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024. Аналогічна постанова щодо відмови від ВЛК вже була скасована судом як незаконна у справі №754/1624/25, що підтверджує системність незаконного притягнення позивача до відповідальності без належних підстав.
Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.01.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол №185 про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого 2.01.2025 о 09 год. 40 хв. ОСОБА_1 , відмовився від проходження військово-лікарської комісії та відмовився отримувати направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
23.01.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_3 виніс постанову № 185, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 грн. Вказаною постановою встановлено, що 22.01.2025 о 09 год. 40 хв. ОСОБА_1 , відмовився від проходження військово-лікарської комісії та відмовився отримувати направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо постанови № 185 від 23.01.2025 про адміністративне правопорушення від 22.01.2025 року.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період.
Згідно ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п.10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Відповідно до п. п. 9 п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно змісту спірної постанови № 405, остання постановлена із посиланням на порушення позивачем вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до змісту абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни України зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відтак, суд приходить до висновку, що постанова № 185 від 23.01.2025 винесена із порушенням вимог чинного законодавства, отже підлягає скасуванню.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи Відповідач не надав витребувані докази на законну вимогу суду.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, суд приходить до висновку, про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, інкримінованого йому протоколом № 185 про вчинення адміністративного правопорушення від 23.01.2025.
Щодо розподілу судових витрат, то суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вказаних норм, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Також, 02.04.2025 від позивача до суду надійшла заява щодо розподілу судових витрат по справі, в якій просить стягнути з Відповідача на його користь понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас, приписами ч.ч.3 та 5 ст. 143 КАС України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Зі змісту поданої позивачем до суду заяви вбачається, що Позивачем було понесено витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Водночас, зі змісту заяви про розподіл судових витрат встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4370/10 від 25.11.2010 року на ім'я Науменка О.М., посвідчення адвоката, Договір про надання правничої допомоги від 30.01.2025 року; Акт приймання - передачі виконаних робіт від 31.03.2025 року; Розрахунок витрат наданих юридичних послуг професійної правничої допомоги від 31.03.2025 року Відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 30.01.2025 року; квитанція за оплату юридичних послуг № #1.91642745.1 згідно Договору від 31.01.2025 року на суму 20 000 грн.
Отже, надаючи оцінку поданій позивачем до суду заяві, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання правової (правничої) допомоги адвокатом було надано відповідачу правову (правничу) допомогу, а саме: консультування, складання відзиву на позовну заяву, складання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.
Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена відповідачем щодо сплати професійної правничої допомоги є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена представником позивача до відшкодування сума у розмірі 20 000,00 грн. є обґрунтованою, а отже суд вважає, що остання підлягає стягненню на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 210-1 ч. 2, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 132, 134-135, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову №185 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 від 23 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 605,60 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 30 червня 2025 року.
Суддя О.М. Панченко