справа № 570/1517/25
провадження № 2/570/1142/2025
30 червня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши в порядку заочного розгляду спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
оскільки на даний час позивача не задовольняє спосіб стягнення аліментів, її представник адвокат Світлана Рудика у поданій до суду 03 квітня 2025 року позовній заяві просить змінити спосіб стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей сторін: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2 000 грн. 00 коп. на кожну дитину на 1/3 доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання законної сили судовим рішенням і до повноліття дітей.
23 травня 2025 року вказаний представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить стягувати аліменти в розмірі 1/2 (доходу) відповідача.
У поданій 16 травня 2025 року заяві позивач позов підтримує повністю.
У поданій до суду 18 червня 2025 року заяві представник позивача збільшені позовні вимоги підтримала, пояснює, що діти сторін вже підліткового віку і потребують значно більше коштів на утримання.
Відповідач відзив на позов не подав.
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
У поданій 16 травня 2025 року заяві позивач просить справу слухати у її відсутність.
У надісланій до суду заяві вказаний представник позивача просить справу слухати у відсутність сторони позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлявся шляхом надсилання поштових повідомлень.
Оскільки з'явлення сторін не визнане обов'язковим, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку заочного розгляду у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд встановив такі обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір'ю.
Згідно з рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2018 року відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей по 2 000 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Суд застосував такі норми права.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із ст.27 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зазначене кореспондується із нормами національного законодавства, зокрема, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини /ст.12 вказаного Закону/.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитиниї (ч.7,8 ст.7 СК України). Згідно з ч.1, 2 ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Ст.150 цього Кодексу зобов'язує батьків піклуватися про виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття /ст.180 СК України/. Крім того, ч.1, 2 ст.181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав:
2) доведені стягувачем аліментів витрати придбання нерухомого майна: та аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів на дитину може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом.
Ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн.
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу недостатнього матеріального забезпечення відповідачем своїх неповнолітніх дітей, які проживають з позивачем.
Загальновідомою є та обставина, що економіко-фінансова обстановка у державі є нестабільною, та такою, де постійно підвищується вартість життя. Хоч держава і визначила мінімально прожитковий мінімум, але за існуючих цін на товари споживання, він є далеко недостатнім для утримання дитини, зокрема для забезпечення її життєдіяльності, харчування, проживання, придбання засобів для навчання та їх оплати. Є очевидним, що за реальних соціально - економічних умов у державі розмір аліментів у визначеному судом розмірі не забезпечує рівня участі відповідача як батька в утриманні дитини.
При вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов?язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, що закріплений у ст.51 Конституції України.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.183, 184 СК України. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Ст.192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. У ч.1 ст.192 СК України наведено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду, передбачена можливість, а не обов'язковість задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, повинен вирішити спір.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Суд наголошує, що виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Суд вважає, що після ухвалення попереднього рішення 20 листопада 2018 року змінився матеріальний стан дітей, які досягли 16 та 14 років.
Суд презюмує, оскільки протилежного відповідач не надав, що він є особою працездатного віку, є фізично здоровим чоловіком, не має встановленої групи інвалідності, інших осіб, яких він по закону зобов'язаний утримувати, а тому може виконувати обов'язок по утриманні своїх неповнолітніх дітей. Будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу і спростовуючих показання позивача, відповідач не надав, а суд їх не здобув, що вказує на обгрунтованість позову. Суд вважає, що наявне порушене право позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, тому позов підлягає задоволенню.
Виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, які зобов'язані забезпечити їй рівень життя, необхідний та достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, суд приходить до висновку про необхідність зміни щомісячних аліментів у визначеному судом розмірі, який при взаємному обов'язку батьків утримувати дитину є обґрунтованим в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку неповнолітньої дитини та її потреб, що буде відповідати інтересам дітей та зможе забезпечити їм належний фізичний та духовний розвиток, не порушуватиме прав відповідача та норм чинного законодавства, відповідає засадам розумності і справедливості та є таким, що не створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру.
Враховуючи те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача розмір стягуваних аліментів є необґрунтованим та завищеним, а тому позов слід задоволити частково, змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20.11.2018 року, та стягувати з відповідача на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти в розмірі 1/3 доходу відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття,
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Щодо порядку і строку виконання рішення.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» максимальний розмір аліментів не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи, але це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.
Відповідно до ч.1 ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Ч.1 ст.141 ЦПК України зазначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнялися позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивач за подання позову майнового характеру до суду відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» мав би сплатити судовий збір, а відповідач пільг щодо сплати судового збору не має, суд при ухваленні рішення присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі, визначеному на день подачі позову.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265, 282ЦПК України, суд
задоволити частково цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2018 року у справі № 570/5243/18.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 всіх доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; номер рахунку (ІВАN): UA908999980313111256000026001, банк одержувача: Казначейство України(ЕАП) , код банку 37993783 , МФО 899998) судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Кушнір Н.В.