Справа № 452/191/25
Провадження №2/452/491/2025
про повернення позовної заяви
у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху
"27" червня 2025 р. м. Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
16 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення аліментів на його користь на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до закінчення ним навчання, тобто до 30 червня 2025 року, посилаючись на те, що відповідач є його батьком, а він, позивач, навчається на денній формі навчання в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, а відтак не має змоги працювати, не має інших джерел доходу, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги на своє утримання з боку обох батьків. Разом з тим, грошове забезпечення здійснює лише його матір - ОСОБА_3 , а відповідач не покриває частини витрат необхідних для навчання позивача, відтак останній змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Пред'явлена позовна заява ухвалою суду від 22 травня 2025 року була залишена без руху з підстав невідповідності такої вимогам чинного законодавства, а саме, вимогам, що передбачені в стст.175,177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
При цьому, суд пропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме уточнити заявлені вимоги та обставини, якими позивач обґрунтовує їх, надати докази, що підтверджують вказані в позовній заяві обставини відповідно до змісту ухвали, а також визначитися із ціною позову, вказавши зазначене в поданій до суду оновленій позовній заяві.
Так, судом було зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України), а відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази заявник може додати до заяви копії відповідних доказів).
Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні.
Крім того, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилання на норму права, яка регулює спірні правовідносини. Однак, позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.
Суд зазначав, що позивачем ОСОБА_1 заявлена вимога про стягнення грошових коштів на його ж утримання як повнолітньої дитини (аліментів), що продовжує навчання, яка за своїм характером є майновою.
При цьому, пунктом 3 частини 1 статті 176 ЦПК України встановлено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів -сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Визначення ціни позову є необхідним для подальшого вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами.
У позовній заяві ціну позову не визначено і не зазначено.
Також суд вказував, що відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 , вказуючи на те, що він потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням, не виклав повною мірою обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, не в повній мірі зазначив в чому саме полягає потреба в матеріальній допомозі саме у зв'язку із навчанням, а також не зазначив доказів, що підтверджують кожну обставину, тобто позивач не конкретизував та не підтвердив відповідними доказами витрати, пов'язані саме із його навчанням.
До того ж позивач у заяві не зазначив та не надав суду відомості про матеріальне становище відповідача, які б підтверджували можливість останнього надавати матеріальну допомогу на його утримання у зв'язку із продовженням навчання.
Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
До того ж, у разі неможливості надання доказів на виконання вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач повинен зазначити перелік доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Суд звертав увагу позивача на те, що згідно п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ. Малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства)(п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Частиною першою статті 279 ЦПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
З урахуванням вищевказаного, розгляд даної справи може здійснюватись за правилами спрощеного позовного провадження. Особливостями такого розгляду є розгляд справи без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, неподання позивачем всіх доказів разом з пред'явленням позовної заяви, в подальшому, на переконання суду, може перешкодити всебічному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи через те, що справа повинна розглядатись в порядку спрощеного провадження.
Разом з тим, відповідно до вимог пп.3-5 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відтак, зогляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.
При цьому, позивачу для усунення недоліків позовної заяви судом був встановлений строк в межах 5 (п'яти) днів з дня отримання позивачем ухвали суду.
Ухвалу суду було скеровано на адресу позивача ОСОБА_1 , зазначену останнім в позовній заяві, разом з тим конверт з рекомендованим повідомленням 10 червня 2025 року повернуто на адресу суду з
відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , що ставить під сумнів проживання позивача на території м. Івано-Франківськ та його дійсного навчання на денній формі навчання в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Разом з тим, позивач у відповідності до вищевказаних вимог закону не повідомив суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інформація про хід розгляду справи розміщується на сайті суду і є загальнодоступною, однак позивач не цікавиться провадженням у справі.
Відтак, на переконання суду, позивач вважається таким, що належним чином повідомлений про наявність ухвали суду від 22 травня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, 10 червня 2025 року ухвала суду від 22 травня 2025 року була скерована на електронну пошту повноважного представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобак О.Б., яку остання отримала 10 червня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, проте у визначений судом строк зазначені в ухвалі недоліки позивачем та його представником усунені не були. Заяв про надання додаткового строку для усунення визначених судом недоліків від позивача не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - вважати неподаною і повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише
вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.М. Кущ