Провадження № 11-кп/803/2246/25 Справа № 180/718/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
25 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (приймають
участь в режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №12023040000000085 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2025 року щодо
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України,
яким продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 серпня 2025 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_16 просить ухвалу суду скасувати як незаконну та відмовити в задоволенні клопотання прокурора, або обрати обвинуваченій запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Стверджує, що судом не враховано, що обвинувачена раніше не судима, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, а також, що вона має постійне місце проживання та матір похилого віку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, або зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що клопотання прокурора не відповідає вимогам п.5 ч.1 ст.184 КПК України, а також, що прокурором не доведено наявність ризиків та неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Зазначає, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Окрім того, стверджує, що визначений судом розмір застави є непомірним для обвинуваченого.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вимоги апеляційних скарг обгрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Стверджує, що суд першої інстанції, частково задовольнивши клопотання прокурора, в ухвалі не зазначив, що прокурор з таким клопотання відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не звертався. Крім того, прокурор звернувся з клопотанням до судді вже неіснуючого Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Зазначає, що бабуся обвинуваченого ОСОБА_9 страждає на певні захворювання та потребує догляду і лікування, також обвинувачений позитивно характеризується, має намір офіційно працевлаштуватися та отримати вищу освіту.
Також стверджує, що обвинувачений ОСОБА_10 має дитину, цивільну дружину та батьків.
Вказує на те, що допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не вказували на причетність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 просить ухвалу суду скасувати як незаконну та обрати ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або, за наявності клопотання ОСОБА_17 , взяти обвинуваченого на поруки.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Зазначає, що в суді першої інстанції було розглянуто клопотання ОСОБА_17 про взяття обвинуваченого на поруки, однак у зв'язку із виробничою необхідністю ОСОБА_17 не зміг взяти особисту участь в судовому засіданні, тому вважає, що вказане клопотання можливо розглянути під час апеляційного перегляду, у разі явки ОСОБА_17 в судове засідання.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю.
Вимоги апеляційних скарг обгрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків та неможливість застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Також клопотання прокурора не відповідає вимогам ч. 3 ст. 199 КПК України.
Стверджує, що:
- обвинувачений ОСОБА_12 має міцні соціальні зв'язки у виді постійного місця проживання, наявність хронічних захворювань, раніше не судимий, не має паспорту для виїзду за кордон та родинних зв'язків на території держави агресора та на непідконтрольній території нашої держави, а також, що обвинувачений має доволі скрутний матеріальний стан;
- обвинувачений ОСОБА_13 має міцні соціальні зв'язки у виді постійного місця проживання та наявності членів родини, які перебувають на його утриманні, зокрема, неповнолітня донька та матір похилого віку, яка має хронічні захворювання та потребує догляду, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є учасником АТО, під час виконання бойового завдання отримав поранення руки, не має паспорту для виїзду за кордон та родинних зв'язків на території держави агресора та на непідконтрольній території нашої держави, а також, що обвинувачений має доволі скрутний матеріальний стан.
Зазначає, що судом не звернуто увагу на доводи сторони захисту щодо тривалого тримання обвинувачених під вартою.
Посилається на те, що суд у своєму рішенні не навів жодної ознаки наявності суспільного інтересу у цій справі.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2025 року ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 серпня 2025 року, також обвинуваченим визначено заставу в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 393 640 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , перебуваючи на свободі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому враховані особи обвинувачених, які мають зареєстроване місце проживання та не мають постійного місця роботи, а також наявність на їх утриманні малолітніх дітей та батьків похилого віку, позитивні характеристики.
Від прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність прокурора, проти чого не заперечували обвинувачений та захисник.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинувачених та захисників, які підтримали апеляційні скарги захисників та просили їх задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційних скарг захисників не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт № 12023040000000085 щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у цьому кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді від 18.09.2023 року до обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 05.06.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинувачених під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перебуваючи на свободі, можуть:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, та особи обвинувачених, які мають зареєстроване місце проживання, не мають постійного місця роботи, позитивно характеризуються, а також, що ОСОБА_16 та ОСОБА_13 мають на утриманні неповнолітніх дітей та матерів похилого віку, ОСОБА_9 має бабусю, яка страждає на певні захворювання, ОСОБА_10 має неповнолітню дитину, цивільну дружину та батьків, ОСОБА_12 має міцні соціальні зв'язки. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які відповідно до ухвали суду ще не допитані, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обвинуваченим інкриміновано участь в злочинній організації та те, що вони тривалий час займалися незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, злочинною організацією, крім того, щодо обвинуваченого ОСОБА_10 в обвинувальному акті зазначено, що він є особою, яка в силу ст.89 КК України раніше не судима, тобто притягувався до кримінальної відповідальності.
Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 раніше не судимі, обвинувачуються в одному епізоді кримінального правопорушення, а також, що в клопотанні прокурора не викладено фактичних обставин кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , тому ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, належним чином не обгрунтований, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в клопотаннях зазначено, що вказаний ризик підтверджується тим, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій задокументовані численні факти протиправних дій обвинувачених та відповідно до обвинувального акта ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за пред'явленим їм обвинуваченням діяли у складі злочинної організації, що підтверджує наявність вказаного ризику.
Таким чином, доводи апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються зазначеними обставинами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не надходило, також колегія суддів позбавлена можливості розглянути клопотання ОСОБА_17 про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_14 , яке було подано до суду першої інстанції, та про що просив в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , у зв'язку з неявкою до суду апеляційної інстанції ОСОБА_17 , участь якого відповідно до ст.180 КПК України є обов'язковою; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинувачених, оскільки обвинувачені не мають постійного місця роботи та законного джерела доходу, обвинувачуються у збуті за грошові кошти наркотичного засобу та психотропної речовини.
При цьому слід зазначити, що судом розглянута можливість застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави.
Доводи сторони захисту про те, що застава є непомірною для обвинувачених,- є безпідставними, оскільки колегією суддів встановлено, що ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів. Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Судом першої інстанції в ухвалі зазначено про визначення обвинуваченим застави в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, при цьому судом враховано тяжкість та обставини вчинених ними кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, тому, на думку колегії суддів, застава судом була визначена відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для зменшення розміру застави.
Враховуючи наведене, підстав для застосування судом до ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Твердження сторони захисту про те, що прокурором ризики не доведені, а також, що клопотання не містить обгрунтувань неможливості визначення обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, спростовується наявними в матеріалах провадження клопотаннями прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідають вимогам п.6 ч.1 ст.183, ч.3 ст.199 КПК України, так як у них зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, що, в свою чергу, також спростовує доводи захисника ОСОБА_7 про те, що прокурор з таким клопотанням відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до суду не звертався, оскільки такі клопотання були надані до суду апеляційної інстанції (а.п.227-230, 235-238 т.1).
Що стосується доводів того, що до клопотання не було долучено матеріали, якими воно обгрунтовується, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зазначене не передбачено ч.3 ст.199 КПК України.
Посилання захисника ОСОБА_7 на те, що прокурор звернувся з клопотанням до судді вже неіснуючого Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, а також що в клопотанні наявне посилання на те, що обвинуваченим ухвалою суду був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.04.2025 року, тоді як цей запобіжний захід було продовжено ухвалою суду від 07.04.2025 року, - не є слушним, оскільки неправильне зазначення в клопотанні назви суду не свідчить про неможливість розгляду судом такого клопотання, окрім того, прокурор безпосередньо в судовому засіданні суду першої інстанції оголосив заявлені ним клопотання, а посилання прокурора на продовження обвинуваченим запобіжного заходу до 10.04.2025 року є опискою, яка не впливає на ухвалене судом рішення.
Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не вказували на причетність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а також доводи обвинуваченого ОСОБА_9 , який в суді апеляційної інстанції звертав увагу на те, що свідки залегендовані, тому не можна буде використовувати їх письмові свідчення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Посилання сторони захисту на те, що: - обвинувачена ОСОБА_16 раніше не судима, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, а також, що вона має постійне місце проживання та матір похилого віку; - обвинувачений ОСОБА_11 має постійне місце проживання, раніше не судимий; - обвинувачений ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується, має намір офіційно працевлаштуватися та отримати вищу освіту, також має бабусю, яка страждає на певні захворювання та потребує догляду і лікування; - обвинувачений ОСОБА_10 має дитину, цивільну дружину та батьків; - обвинувачений ОСОБА_12 має міцні соціальні зв'язки, страждає на хронічні захворювання, раніше не судимий; - обвинувачений ОСОБА_13 має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебувають неповнолітня донька та мати похилого віку, яка має хронічні захворювання та потребує догляду, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є учасником АТО, під час виконання бойового завдання отримав поранення руки, а також, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не мають паспорту для виїзду за кордон та родинних зв'язків на території держави агресора та на непідконтрольній території нашої держави, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки зазначені обставини не були стримуючими факторами, окрім того, відсутні відомості на підтвердження неможливості перебування обвинувачених під вартою у зв'язку із станом здоров'я.
Твердження захисника ОСОБА_8 про те, що суд у своєму рішенні не навів жодної ознаки наявності суспільного інтересу у цій справі, - не приймається до уваги, оскільки судом враховано підстави продовження тримання під вартою, наявність ризиків, осіб обвинувачених, при цьому колегія суддів зазначає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти загальносуспільних прав і інтересів.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_9 на те, що тяжкість кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу є безпідставним, оскільки запобіжний захід продовжено з урахуванням всіх обставин, осіб обвинувачених та наявних ризиків.
Твердження захисника ОСОБА_8 про те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, колегія суддів вважає таким, що не є підставою для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, встановлено наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.28 КПК України критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, в тому числі, складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, та поведінки учасників кримінального провадження, а тому в цьому випадку також враховується кількість обвинувачених та епізодів, які їм інкримінуються.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційні скарги захисників залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3