18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. м. Черкаси Справа № 925/752/25
Суддя Господарського суду Черкаської області Зарічанська З.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер", ідентифікаційний код 39153528, вул. Шевченка, буд. 12, м. Умань, Черкаська обл., 20300,
про видачу судового наказу,
26.06.2025 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" з вимогами:
- видати судовий наказ, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесла" заборгованість у розмірі 7 019 грн - заборгованості по оплаті послуг з поводження з побутовим відходами;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесла" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, передбачені договором про надання правничої допомоги, що підлягають оплаті після видачі судового наказу, а також сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн.
Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором від 09.02.2024 № 44821286-тпв про надання індивідуальному споживачу (юридичній особі) послуг з поводження з побутовими відходами.
Дослідивши матеріали заяви, суддя встановила, що крім основної заборгованості, заявник вимагає стягнути також витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо такої вимоги заявника суддя зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ "Наказне провадження" Господарського процесуального кодексу України.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. (ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України)
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (ч. 1 ст. 148 ГПК України)
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. (п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України)
У постанові від 11.04.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 758/1303/15-ц, зокрема зазначила, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
У свою чергу, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесла" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" 2 000 грн за Договором від 10.09.2024 № 10/09/24-Е про надання правової допомоги, укладеним між заявником та адвокатом Борзовим Я.Е. суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.
Статтею 129 ГПК України регулюється питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, її норми не підлягають застосуванню. Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду спору в порядку позовного провадження.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1)
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 2)
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3)
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4)
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5)
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6)
Зі змісту ст. 126 ГПК України випливає, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, тоді як, в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів, у тому числі ст. 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України, оскільки буде порушено принцип змагальності.
У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. (ч. 3 ст. 152 ГПК України)
На підставі викладеного, враховуючи, що нормами ГПК України не передбачено розподілу інших судових витрат окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, зокрема не передбачено розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесла" 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. (ч. 2 ст. 153 ГПК України)
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2 ст. 152 ГПК України)
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України)
Керуючись ст. 150, 152, 153, 154, 234, 254 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесла" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн передбачені договором про надання правничої допомоги, що підлягають оплаті після видачі судового наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Копію ухвали надіслати ТОВ "Екоклінер" через систему "Електронний суд", ТОВ "Лесла" - засобами поштового зв'язку.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА