Справа № 521/15853/24
Провадження №2/521/1179/25
11 червня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Петренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталії Павлівни про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати Свідоцтво від 04.04.2019 року, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталією Павлівною, зареєстроване в реєстрі за №358 про належність на праві власності майна, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами, вартістю 404000,00 грн., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яке придбане ОСОБА_2 - недійсним.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи від 12.06.2024 року щодо реєстрації права власності на кам'яний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,5 кв.м. на гр. ОСОБА_2 .
Вимоги обґрунтовує тим, що позивач на підставі договору дарування від 19.04.2002 р., посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою, р/н 8-992, та договору дарування від 12.10.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О. р/н 8413, є власником житлового будинку, який складається з одного кам'яного житлового будинку, зазначеного на плані літ. А житловою площею 15,6 кв.м. та надвірних споруд: Б - літня кухня, В-сарай, Г - погріб, Е-вбиральня, №1- огородження, І - мостіння, розташованих на земельній ділянці 655 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, за доводами позивача, щодо вищевказаного будинку майже з 2019 року точаться судові спори і він переходив із рук в руки та неодноразово був перереєстрований на непорядних людей, які намагалися відняти цей будинок у позивача за надуманими боргами.
В лютому 2019 року через аукціон ДП «Сетам», який, як вважає позивач, був проведений з численними порушеннями, її вищезазначений житловий будинок було реалізовано та продано за нібито наявні у неї борги.
04 квітня 2019 року на підставі наданих виконавчою службою документів, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П. видала ОСОБА_2 Свідоцтво про належність на праві власності майна, що складалось з житлового будинку з надвірними спорудами, вартістю 404000,00 грн., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
При видачі Свідоцтва приватним нотаріусом було в супереч Закону не вказано в Свідоцтві назва та реквізити документа, на підставі якого право власності на майно належало боржнику та найменування реєстру вального органу.
Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю.
Як вважає позивач, видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Позивач зазначає, що оскільки Свідоцтво про право власності від 04 квітня 2019 року видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П. з порушенням Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 22.12.2010 року №3253/5 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за №1318/18613, а саме Формі 27 Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) - (Форма №27 додатка 25 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції №1061/5 від 03.06.2013; в редакції Наказу Міністерства юстиції №381/5 від 17.03.2015) то і відповідно державна реєстрація житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на ОСОБА_2 є незаконна.
У зв'язку з недійсним Свідоцтвом про передачу нерухомого майна у володіння покупцю, покупець не отримав, а відповідно і незаконно зареєстрував за собою право власності за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові в повному обсязі.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно. Надали заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Наполягали на задоволені позову.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений належним чином та своєчасно.
Відповідач приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н. П. в судове засідання не з'явилася, про слухання справи сповіщена належним чином та своєчасно.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 19.04.2002р., посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою, р/н 8-992, та договору дарування від 12.10.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Одеською міською нотаріального округу Рюміною О.О. р/н 8413, належав на праві власності житловий який складається з одного кам'яного житлового будинку, зазначеного на плані літ. А житловою площею 15,6 кв.м. та надвірних споруд: Б - літня кухня, В-сарай, Г - погріб, Е-вбиральня, №1- огородження, І - мостіння, розташованих на земельній ділянці 655 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 12.05.2015 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу стягнуто з відповідача суму в розмірі 10 000 дол. США, що еквівалентно 167200 грн. та судовий збір в сумі 1672 грн.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.06.2015 р. зазначене судове рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.02.2016 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 10 000 дол. США, що еквівалентно 167200 грн. та судовий збір в сумі 1672 грн. Рішення набрало законної сили.
На виконання зазначеного рішення суду Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчого листа.
В рамках виконання зазначеного рішення суду, державним виконавцем направлено заявку ДП «Сетам» про передачу житлового будинку для реалізації на прилюдних торгах.
04.04.2019 року на підставі акта державного виконавця про проведені електронні торги, затвердженого Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 21 березня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П. було видано Свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 358 про належність ОСОБА_2 на праві власності майна, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 29,5 кв.м., у тому числі житловою площею 15,6 кв.м.
Свідоцтво від 04.04.2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 358 на підставі акта державного виконавця про проведені електронні торги, затвердженого Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 21 березня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П. повністю відповідає Формі № 27 «Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону)» додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства згідно наказу Міністерства юстиції від 22.12.2010 № 3253/5 «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства».
Але при видачі вищевказаного свідоцтва нотаріусом Бутенко Н.П. було допущено технічну помилку та не додано в текст документу відомості про те, що раніше це майно належало ОСОБА_1 в тому числі на підставі договору дарування, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою від 19.04.2002 за р № 8-9,92.
В Свідоцтві від 04.04.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П. було вказано відомості про другий договір дарування, а саме на підставі договору дарування, посвідченого Рюміною О.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 12.10.2005 за р № 8413.
Право власності на підставі обох договорів дарування зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 10.11.2005 року в книзі 114 доп-50, номер запису 10731, реєстраційний номер 11389477 та частка ОСОБА_4 у володінні майном складала одиницю.
У разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку.
Згідно вимог пункту 6.16 розділу VI наказу Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства», у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку.
Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно.
Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів.
Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати, та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.
При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.
Отже, суд приходить до висновку, що не зазначення в свідоцтві назви та реквізитів документа, на підставі якого право власності на майно належало боржнику та найменування реєструвального органу, не є підставою для визнання його недійсним.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження N 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Процедура реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акту про проведення електронних торгів, що передбачено приписами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, згідно з яким акт про проведені електронні торги є документом, підтверджуючим виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком.
Тобто, вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, за своєю правовою природою є договором.
Системний аналіз ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.
Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (який набрав чинності 5 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до п. а, ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна.
Отже в ході судового розгляду не було встановлено факту належного оскарження ОСОБА_1 результатів проведення оцінки спірного майна чи інших дій виконавця на стадії виконавчого провадження.
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України: від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12, від 06.04.2016 року у справі № 6-342цс16.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.05.2018р. у справі №910/10136/17, в якій зазначив, що погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006р., суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010р., остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв'язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначних саме приписами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Торги визнаються недійсними лише в тих випадках, коли під час їх підготовки і проведення були допущені порушення, що могли вплинути на результати торгів.
У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 зроблено висновок, що головною умовою, яка повинна бути встановлена судами при розгляду справ про визнання торгів недійсними - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Об'єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, проаналізувавши усі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-
В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталії Павлівни про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги - після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталія Павлівна (65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 34).
Суддя: І.В. Плавич