Справа № 320/7107/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
26 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вантажна Локомотивна Компанія» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Історія справи.
20.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Вантажна Локомотивна Компанія» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо неприйняття для реєстрації податкових накладних: №13 та №14 від 31.12.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, які направлено уповноваженою особою ТОВ «Українська Вантажна Локомотивна Компанія»;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ «Українська Вантажна Локомотивна Компанія» №13 та №14 від 31.12.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом протиправно відмовлено у реєстрації поданих податкових накладних, оскільки останні були підписані електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою - директором - товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вантажна Локомотивна Компанія».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 р. позов задоволено частково:
Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо неприйняття для реєстрації податкових накладних №13 від 31.12.2021, №14 від 31.12.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, які направлено уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вантажна Локомотивна Компанія» 15.07.2022.
Зобов'язано Державну податкову службу України прийняти на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Вантажна Локомотивна Компанія» податкові накладні № № 13 від 31.12.2021, № 14 від 31.12.2021 датою їх фактичного подання на реєстрацію - 15.07.2022.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що за інформацією наданою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 13.05.2022 року Кольцов Олександр Семенович є керівником ТОВ «УВЛК». ТОВ «УВЛК» набуто статус електронного документообігу 08.06.2022 року відповідно до першого надісланого електронного документа. Податкові накладні надіслані позивачем на реєстрацію, складені за період з 31.12.2021 до набуття права підпису Кольцовим Олександром Семеновичем. З огляду на зазначене вважають, що Державною податковою службою України правомірно відмовлено у реєстрації спірних податкових накладних.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції.
Між позивачем та ДП «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» укладено договір про надання послуг № Т/ВРР-215/21 від 19.10.2021 (т. 1, а.с. 5-8), в межах виконання якого ТОВ «УВЛК» складено податкові накладні № 13 від 31.12.2021 (т. 1, а.с. 9) та № 14 від 31.12.2021 (т. 1, а.с. 11).
Зазначені податкові накладні скеровані позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.07.2022, проте відповідно до Квитанцій № 1 від 18.07.2022 (т. 1, а.с. 10, 12) не прийняті податковим органом з таких підстав: «Документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (2683417677 ОЛЕКСАНДР КОЛЬЦОВ)».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Вантажна Локомотивна Компанія» вважає, що ДПС України протиправно відмовлено у прийнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №№13, 14 від 31.12.2021, з огляду на що звернулося до суді із даним адміністративним позовом.
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно з приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до абз.абз. 14-15 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, а саме: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим законодавством розмежовані поняття «складання податкової накладної» та «подання податкової накладної на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних». Відповідно, моменти вчинення вказаних дій платником податків також є відмінними: податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань, а подається на реєстрацію - в межах граничних строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до абз. 10 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю / покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Такі ж правила викладені в п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок №1246), відповідно до яких після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірка, у тому числі, чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Висновки суду.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для неприйняття податкових накладних № № 13 від 31.12.2021 та № 14 від 31.12.2021 є висновок ДПС України про порушення позивачем вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», який ґрунтується на тому, що кваліфікований електронний підпис особи 2683417677 Олександр Кольцов), яким засвідчені електронні документи, не є чинним на дату складання податкових накладних.
Надаючи оцінку обґрунтованості зазначеного висновку, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
У свою чергу положеннями ст. 1 цього ж Закону обов'язковий реквізит електронного документа визначено як обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Положеннями ч. 2 ст. 6 вказаного Закону визначено, що саме накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (далі - Порядок № 1307), податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що електронний підпис уповноваженої платником особи є обов'язковим реквізитом податкової накладної. Податкова накладна підлягає складенню на дату виникнення податкових зобов'язань платника податку. Водночас вимога про скріплення податкової накладної електронним підписом на дату її складення Порядком № 1307 - не встановлена. Натомість скріплення податкової накладної електронним підписом є умовою її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що скріпивши податкові накладні № 13 та №14 від 31.12.2021електронним підписом в день її направлення для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних та використавши для цього електронний підпис особи, яка обіймає посаду директора станом на день вчинення таких дій, ТОВ «УВЛК» не порушило вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно, у контролюючого органу не було підстав для відмови в прийнятті податкових накладних № 13 та № 14 від 31.12.2021 та для відмови в їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції, про те, що відповідачем неправомірно видано квитанції про не прийняття податкової накладної.
Крім того, як правильно зауважує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, діючий Порядок №1246 не передбачає такої підстави для відхилення реєстрації податкової накладної як зміна посадової особи, що склала податкову накладну та посадової особи, що подала її для реєстрації.
З огляду на викладене, колегії суддів прийшла до висновку, що для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних № 13 та №14 від 31.12.2021 позивачем виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення про реєстрацію спірних податкових накладних датою їх подання не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тож, задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про зобов'язання ДПС України прийняти на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відтак, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і податковий орган, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вантажна Локомотивна Компанія» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина