26 червня 2025 року місто Київ
справа № 761/5197/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/11505/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук'яненка Віталія Олександровича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Романишеної І.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укргазвидобування»про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якому просив суд:
визнати наказ АТ «Укргазвидобування» № 505-к від 01 листопада 2023 року з урахуванням наказу № 509-к від 02 листопада 2024 року незаконним та скасувати його;
поновити його на роботі з дати звільнення на посаді начальника Департаменту управління технічними проектами АТ «Укргазвидобування»;
стягнути з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;
стягнути з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач перебував на посаді начальника Департаменту управління технічними проектами АТ «Укргазвидобування», відповідно до встановленого графіку роботи виконував посадові обов'язки з 8 год. 00 хв. до 8 год 48 хв.
Однак, 06 листопада 2023 року було встановлено що на и?ого розрахунковии? рахунок надіи?шли кошти з призначенням платежу «Розрахункові за листопад 2023 року», що потенціи?но свідчить про його звільнення роботодавцем.
З метою захисту прав позивача, його представником 04 грудня 2023 року направлено адвокатськии? запит щодо надання інформаціі? та документального підтвердження щодо зміни статусу позивача.
09 січня 2024 року представником позивача отримано відповідь відповідача з наданням копіі? наказу про звільнення, а також документів, що стали підставою для звільнення, в тому числі, складені акти «Про відсутність працівника на роботі у робочии? час» за 05, 06 липня та 14 вересня 2023 року.
Позивач не погоджується з підставою звільнення та вказує, що посадовою інструкцією передбачено широкии? спектр повноважень, серед яких передбачено і взаємодію з іншими суб'єктами, особами, зокрема, НАК «Нафтогаз Украі?ни», міжнародними експертами, субпідрядниками в частині розвитку бази нормативно-технічного регулювання Товариства, тощо. Відповідно до пункту 3.1. посадовоі? інструкціі? Начальник Департаменту має право представляти в установленому порядку інтереси Товариства в інших підприємствах і організаціях в межах своі?х повноважень, а також відповідно до пункту 3.6. Посадовоі? інструкціі? в установленому порядку скликати і брати участь в нарадах з питань, що відносяться до компетенціі? Департаменту. Згідно пункту 4.2 Посадовоі? інструкціі? Начальник Департаменту несе відповідальність за невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку, правил охорони праці та пожежноі? безпеки, проте, позивачем виконувалися у повному обсязі своі? посадові обов'язки у дні, коли було складено акт про відсутність.
Оскаржувані накази видано на підставі чіткого переліку документів, серед яких відсутнє подання або ж іншоі? форми звернення директора з видобутку АТ «Укргазвидобування». Надані Акти про відсутність працівника на роботі в робочии? час свідчать про відсутність працівника за адресою: місто Киі?в, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, що згідно посадовоі? інструкціі? особи не відповідає праву позивача представляти в установленому порядку інтереси Товариства в інших підприємствах і організаціях в межах своі?х повноважень. Зокрема, позивач є підзвітнии? та підпорядковується Генеральному директору АТ «Укргазвидобування», а тому встановлення и?ого відсутності особами, що входять згідно переліку до складу комісіі?, не є належними. Зазначені у відповіді на адвокатськии? запит лист про надання пояснень, по-перше, не надавалися на ознаи?омлення позивачу, а, по-друге, останніи? не зобов'язании? надавати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці директору з управління персоналу, натомість запиту від Генеральному директору АТ «Укргазвидобування» також не було отримано.
Щодо листів АТ «Укргазвидобування» від 07 липня 2023 року №25.1-014-3291,
від 07 липня 2023 року №25.1-014-3292, то позивач з 07 липня 2023 року перебував на лікарняному, що підтверджується електронним листком непрацездатності № 68ЕК-Н3СК-Т2М4-5428 від 07 липня 2023, а тому, не міг надати пояснення щодо виконання посадових обов'язків поза місцезнаходженням відповідача. При цьому, вказані листи не було надано позивачу на ознаи?омлення належним чином, або ж надіслані на електронну пошту або месенджери позивача, хоча у відповідних осіб були усі необхідні засоби зв'язку. Листи
АТ «Укргазвидобування» від 28 вересня 2023 року №25.1-014-4650, від 28 вересня 2023 року № 25.1-014-4651 позивач не отримував, а тому не міг надати пояснення щодо виконання посадових обов'язків поза місцезнаходженням відповідача.
Щодо причин відсутності за місцезнаходженням АТ «Укргазвидобування» позивач вказує, що обсяги роботи, що виконувалася ним, не обмежуються встановленими лімітами з 8:00 до 8:48 год, адже проведення нарад, зустрічеи?, опрацювання проектів передбачає значну витрату часу загалом протягом дня. Так, відповідачем не було взято до уваги суть повноважень позивача, и?ого посаду та роль у організаціі?. Також відповідачем не було належним чином надіслано запит на пояснення щодо відсутності на робочому місці позивача, адже це не склало б проблеми надати такі пояснення. Разом з тим, відповідно до службовоі? записки від 07 липня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здіи?снюється посилання на окреме доручення генерального директора АТ «Укргазвидобування» щодо встановлення відсутності позивача на робочому місці, хоча генеральнии? директор АТ «Укргазвидобування» був свідомии? щодо повноважень позивача щодо взаємодіі? з іншими суб'єктами господарювання, материнською компанією, експертами тощо, що не передбачає проведення вказаних зустрічеи? саме у приміщенні АТ «Укргазвидобування». Вказане свідчить про тиск на позивача та здіи?снення цілеспрямованих діи? щодо його звільнення, адже обсяг роботи як начальника Департаменту з технічних проектів передбачає значне завантаження робочими зустрічами, дзвінками, а також опрацюванням великоі? кількості матеріалів (власне проектів), здіи?снення і?х аналізу, тощо.
Крім того, зазначав, що відповідач здіи?снював психологічнии? тиск на позивача, протиправно звільнивши його, тому завдав моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 100 000 грн.
Посилиючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Лук'яненко В.О. звернувся з апеляційною скаргою. в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез'явлення працівника на роботі. Тобто складання таких актів не безпосередньо в день незявлення працівника є порушеннями, у звязку з цим, звільнення на підставі наказу підставою якого є акти видані з порушеннями є протиправним та підлягає скасуванню.
Звертає увагу, що позивача було звільнено після спливу місячного терміну, тобто терміну, який передбачкено законом для застосування роботодавцем смтягнення у вигляді звільнення після виявлення прогулу, у разі якщо такий і відбувся взагалі.
Вказував, що виплата позивачу премії у вересні 2023 року свідчить, що відповідач не вважав поведінку позивача порушенням трудової дисципліни, та не застосував дисциплінарне стягнення, що ставить під сумнів правомірність звільнення.
Представник АТ «Укргазвидобування» - Шляхетський А.Л. у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що рішення є законним та обгрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - Лук'яненко В.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник АТ «Укргазвидобування» - Шляхетський А.Л. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до наказу АТ «Укргазвидобування» від 26 квітня 2023 року № 215-к ОСОБА_1 з 29 квітня 2023 року призначено на посаду начальника Департаменту управління технічними проектами, за сумісництвом, на 0,1 ставки, з наступним графіком роботи: понеділок - п'ятниця тривалість робочого часу 48 хв, початок роботи - 08 год. 00 хв., кінець робочого дня: 08 год. 48 хв., з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.
Відповідно до Посадової інструкції Начальника департаменту управління технічними проектами (далі - Посадова інструкція), затвердженої особою, яка тимчасово здійснює повноваження Генерального директора АТ «Укргазвидобування» Толмачевим О. начальник Департаменту прии?мається на посаду та звільняться з неі? наказом Генерального директора Товариства за поданням директора з видобутку, безпосередньо підпорядковується Генеральному директору.
Відповідно до Розділу 2 Посадовоі? інструкціі? основним завданням начальника Департаменту є організація дієвоі? та ефективноі? роботи Департаменту для успішного вирішення завдань і виконання функціи?, передбачених положенням про Департамент.
Виходячи з основних завдань начальник Департаменту виконує такі функціональні обов'язки: 2.1 Організація впровадження нових технологіи? в процеси Товариства, удосконалення технологіи? та технічних рішень. 2.2 Взаємодія з іноземними партнерами: організація переи?мання передового досвіду в міжнародних нафтогазових компаніи?. 2.3 Організація заходів з апробаціі? нового обладнання з метою подальшого введення и?ого в системну експлуатацію. 2.4 Організація міжнародноі? логістики та юридичного супроводу технічних проектів. 2.5 Організація взаємодіі? з міжнародними експертами галузі щодо покращення процесів та вдосконалення технологіи? Товариства. 2.6 Проводить систематизовании? аналіз існуючих та розроблення нових нормативно-технічних документів (НТД) - технічних політик, цілеи?, стандартів, регламентів тощо, для реалізаціі? технічних проектів Товариства. 2.7 Здіи?снює підготовку та надання звітних даних у галузевому інформаціи?ному просторі, інформаціи?них довідок на запити підрозділів-співвиконавців проекту у відповідності до діючих регламентів. 2.8. Координує співпрацю із суміжними підрозділами Товариства та субпідрядниками в частині розвитку бази нормативно-технічного регулювання Товариства. 2.9 Забезпечує підготовку звітів для керівництва Товариства за напрямком технічних проектів. 2.10 Представляє інтереси Товариства з питань технічних проектів у НАК «Нафтогаз Украі?ни», органах державноі? та виконавчоі? влади. 2.11 Організує сумісно з департаментом управління технічними проектами процес формування та реалізаціі? технічних проектів. 2.12 Бере участь у роботі з техніко-економічного обґрунтування перспектив розвитку Товариства. 2.13 Збирає, систематизує, вивчає та узагальнює інформаціи?ні матеріали про досягнення науки і техніки в галузі. 2.14 Розробляє та подає керівництву Товариства пропозиціі? щодо включення технічних та організаціи?них досягнень і передового досвіду, запозичених зі матеріалів науково-технічноі? інформаціі? в плани Товариства, 2.15 Знає та виконує вимоги нормативно-правових актів з охорони праці. 2.16 Протягом робочого часу стежить за станом робочого місця, оргтехніки, комунікаціи? та пристроі?в, іншого устаткування. Уразі виявлення несправностеи? повідомляє керівництву адміністративно-господарського відділу і вживає заходи щодо недопущення виникнення аваріи?них ситуаціи?. 2.17 Звертає увагу працівників та відвідувачів Товариства на порушення ними вимог пожежноі? безпеки, виробничоі? санітаріі? та правил внутрішнього трудового розпорядку, якщо такі мають місце. 2.18 Дбає про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку та здоров'я оточуючих людеи? в процесі виконання посадових обов'язків. 2.19 Дотримується вимог антикорупціи?ноі? програми Товариства. 2.20 Виконує інші завдання та функції, покладені на начальника Департаменту згідно з внутрішніми документами Товариства, наказами/розпорядженнями Товариства, дорученнями керівника.
Відповідно до Розділу 3 Посадовоі? інструкціі? начальник Департаменту має право: 3.1. Представляти в установленому порядку інтереси Товариства в інших підприємствах і організаціях в межах своїх повноважень. 3.2. Запитувати та отримувати від філій Товариства і структурних підрозділів апарату управління Товариства відомості й матеріали, необхідні для виконання покладених завдань та функцій Департаменту. 3.3. Надавати в установленому порядку рекомендації за власним напрямком завдань структурним підрозділам Товариства з метою ефективного та швидкого виконання. 3.4. За дорученням керівництва брати участь у виїзних сесіях та нарадах Товариства по розгляду виконання становлених завдань. 3.5. В установленому порядку вести листування підрозділами Товариства, а також іншими організаціями з питань, що відносяться до компетенції Департаменту з іншими структурними підрозділами. 3.6. В установленому порядку скликати і брати участь в нарадах з питань, що відносяться до компетенції Департаменту. 3.7. Залучати представників інших структурних підрозділів до опрацювання проєктів та участі у зустрічах, за погодженням з Генеральним директором. 3.8. Ознайомлюватися із проектами рішень Товариства, що стосуються діяльності Департаменту.
Відповідно до Розділу 4 Посадовоі? інструкціі? начальник Департаменту несе відповідальність за: 4.1. Неякісне і несвоєчасне виконання обов?язків та завдань, покладених на нього даною посадовою інструкцією та положенням про Департамент. 4.2. Невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку, правил охорони праці та пожежної безпеки. 4.3. Неправомірне розголошення відомостей про діяльність Товариства, що містять конфіденційну інформацію, комерційну таємницю та інформацію з обмеженим доступом згідно з чинним законодавством України. 4.4. За невиконання вимог антикорупційної програми Товариства, Кодексу корпоративної етики, а також інших документів у сфері запобігання та протидії корупції. 4.5. За невиконання рішень органів управління та розпорядчих документів Товариства, а також доручень керівництва.
Наказом АТ «Укргазвидобування» від 01 листопада 2023 року № 505-к ОСОБА_1 , начальника Департаменту управління технічними проектами, за сумісництвом, звільнено з роботи 01 листопада 2023 року за прогул без поважних причин (був відсутній на роботі в робочий час протягом робочих днів 05, 06 липня та 14 вересня 2023 року), пункту 4 статті 40 КЗпП.
Підстава: Службова записка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07 липня 2023 року; Акт від 07 серпня 2023 року про відсутність працівника на роботі в робочий час 05 липня 2023 року; Лист АТ «Укргазвидобування» від 07 липня 2023 року N? 25.1-014-3291; Акт від 07 липня 2023 року про ознайомлення ОСОБА_1 з листом АТ «Укргазвидобування» від 07 липня 2023 року N? 25.1-014-3291; Акт від 10 липня 2023 року про не надходження від ОСОБА_1 відповіді на лист АТ «Укргазвидобування» від 07 липня 2023 року N? 25.1-014-3291; Акт від 07 липня 2023 року про відсутність працівника на роботі в робочий час 06 липня 2023 року; Лист АТ «Укргазвидобування» від 07 липня 2023 року N 25.1-014-3292; Акт від 07 липня 2023 року про ознайомлення ОСОБА_1 з листом АТ «Укргазвидобування» від 07.07.2023 року N? 25.1-014-3292; Акт від 10 липня 2023 року про ненадходження від ОСОБА_1 відповіді на лист АТ «Укргазвидобування» від 07 липня 2023 року N?25.1-014-3292; Лист АТ «Укргазвидобування» від 28 вересня 2023 року N? 25.1-014-4650; Лист АТ «Укргазвидобування» від 28 вересня 2023 року N? 25.1-014-4651; Акт від 21 вересня 2023 року про відсутність працівника на роботі в робочий час 14 вересня 2023 року; Лист АТ «Укргазвидобування» від 28 вересня 2023 року N? 25.1-014-4652.
Наказом АТ «Укргазвидобування» від 02 листопада 2023 року N? 509-к внесені зміни в наказ від 01 листопада 2023 N?505-к, а саме викладено пункт 1 у наступній редакції: ОСОБА_1 , начальника департаменту управління технічними проектами, за сумісництвом, звільнити з роботи за прогул без поважних причин (був відсутній на роботі в робочий час протягом робочих днів 05, 06 липня та 14 вересня 2023), пункт 4 статті 40 КЗпП. Датою звільнення, відповідно до статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Пенсійного Фонду України 01 листопада 2023 року позивачу був виданий листок непрацездатності № 9520143-2017902664-1, який був закритий 03 листопада 2023 року.
06 листопада 2023 року є першим робочим днем після закінчення тимчасової непрацездатності відповідача, проте він був відсутній на роботі в робочий час з 08 год. 00 хв. до 08 год. 48 хв., про що складено акт про відсутність працівника на роботі в робочий час.
Отже, позивач був звільнений з займаної посади 06 листопада 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів поважності відсутності на роботі 05 липня 2023 року, 06 липня 2023 року та 14 вересня 2023 року, а отже допустив прогули без поважних причин, відтак у відповідача були достатні підстави для застосування пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Відповідачем дотримано процедури звільнення позивача, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Такий висновок суду грунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Разом з цим, відповідно до сталої судової практики у такій категорії спорів причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 486/78/23, від 05 жовтня 2023 року у справі № 671/2022/22, від 20 вересня 2023 року у справі № 309/399/22).
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц.
Відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано відповідним актом. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.
Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об'єктивні обставини, які об'єктивно перешкоджали працівнику з'явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).
Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, є законним, оскільки позивач допустив прогули, був відсутнім без поважних причин на роботі та не надав доказів, які могли б свідчити про поважність причин відсутності на роботі у зафіксований роботодавцем період.
Факт відсутності позивача на роботі 05 липня 2023 року, 06 липня 2023 року та 14 вересня 2023 року підтверджується комісійними актами про відсутність працівника на робочому місці.
Вказаних обставин позивачем не спростовано, та пояснень роботодавцю з цього приводу позивач не надав.
Позивач стверджував, що 05 липня 2023 року з 8:00 до 09:30 год мав зустріч з працівником НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_4 , якии? працює у відповідному напрямку розвитку інвестиціи?них проектів НАК «Нафтогаз України». Також було проведено ряд коротких дзвінків протягом календарного дня. 06 липня 2023 року з 8:00 до 10:00 год мав повторну зустріч з працівником НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_4 14 вересня 2023 року з 8:00 до 10:00 год мав нараду з радником Голови Правління НАК «Нафтогаз України» Сергєєвим О.П.
Однак, доводи про те, що у відповідний час позивач мав зустріч з ОСОБА_4 , суперечать показанням останнього як свідка у судовому засіданні 06 березня 2025 року. Так, ОСОБА_4 повідомив суду, що досить часто спілкувався з позивачем на роботі про надання послуг, буріння та сервісів. Не виключає, що 5-6 липня спілкувались з позивачем дистанційно, оскільки 7 липня у позивача була конфліктна ситуація з керівником підприємства. Зустріч ініціював свідок, вона могла бути за адресами чи на обіді, навряд чи зранку, свідок точно не пам'ятає, де та коли була зустріч з позивачем.
Позивач не надав жодних доказів про місце та час зустрічі з ОСОБА_4 , а останній не пам'ятає час та місце відповідних зустрічей, що вказує на те, що позивачем належним чином не доведено, що 05 липня 2023 року з 8:00 до 09:30 год та 06 липня 2023 року з 8:00 до 10:00 год у нього дійсно була робоча зустріч з ОСОБА_4 .
При цьому, зі службової записки заступника генерального директора з безпеки та мобілізаційної роботи підприємства від 19 березня 2024 року №21.2.1/1278С вбачається, що в офісі ОСОБА_1 був лише 06 липня 2023 року у період часу з 16:10 по 17:50 год, а
ОСОБА_4 05 липня 2023 року в проміжок часу з 8:00 по 09:30 год перебував в офісі, що ставить під сумнів повідомлену позивачем обставину, а саме зустріч з ОСОБА_4 05 липня 2023 року з 8:00 по 09:30 год.
Посилання позивача на те, що 14 вересня 2023 року з 8:00 год до 10:00 год у нього була нарада з радником Голови Правління НАК «Нафтогаз України» Сергєєвим О.П. не підтверджений жодним доказом та від допиту останнього як свідка у суді першої інстанції представники позивача відмовилися.
Також встановлено, що починаючи з 07 липня 2023 року позивач неодноразово відкривав листки непрацездатності. У подальшому, з перервами у кілька днів, позивач продовжував строки перебування на лікарняному (був непрацездатним). Питання про виявлення порушення трудової дисципліни та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вирішувалося у межах строків, визначених статтею 148 КЗпП України.
Таким чином, встановивши, що позивач допустив прогул без поважних причин, що відповідач підтвердив належними й достовірними доказами, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено з дотриманням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що акти про відсутність на роботі складені роботодавцем не безпосередньо в день нез'явлення працівника, у зв'язку з цим, звільнення є протиправним, а наказ підлягає скасуванню, не є такими, що свідчать про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення. Сам по собі факт складення акту про відсутність працівника на роботі не безпосередньо в день нез'явлення працівника, не може бути підставою для визнання звільнення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, незаконним. Позивачем не доведено, що відсутність його на роботі 05 та 06 липня 2023 року, 14 вересня 2023 року, була з поважних причин. Відповідачем складено акти у письмовій формі, вони підписані не менш ніж двома працівниками, містять зафіксовану інформацію про факт відсутності позивача на роботі протягом робочого дня із зазначенням дати та певного часу його відсутності.
Доводи апеляційної скарги про недотримання відповідачем строку застосування дисциплінарного стягнення не грунтуються на положеннях ч. 1 ст. 148 КЗпП України, тому є безпідставними.
Доводи про виплату позивачу премії до галузевого свята після складання актів про його відсутність на роботі, що думку позивача свідчить, на про те, що відповідач не вважав поведінку позивача порушенням трудової дисципліни, колегія суддів відхиляє, оскільки виплата премії відбулася у вересні 2023 року, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано у листопаді 2023 року.
Слід також зазначити, що висновки Верховного Суду, на які послався заявник у апеляційній скарзі, не входять у суперечність з висновками суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук'яненка Віталія Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 червня 2025 року.
Головуючий:
Судді: