Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
33/824/3399/2025
м. Київ Справа № 753/5972/25
18 червня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Ратнікової В.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Євсюкова Федора Борисовича на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на користь держави.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, 23 травня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Євсюков Федір Борисович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року та закрити провадження у справі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, шо постанова суду першої інстанції є необгрунтованою та невмотивованою.
Зазначає що, ознайомившись із змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення та з доданими до нього доказами, вважає, що викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності, а зібрані докази правопорушення не доводять винуватості особи у його вчиненні.
Вказує на те, що водій наполягає на тому, що він не керував транспортним засобом, а його псевдо-зізнання поліцейським викликано виключно страхом за себе та своїх друзів бути безпідставно затриманими, що також зафіксовано на відеозаписі, однак суд вказаним доводам сторони захисту у своєму рішенні не надав і мотивів їх відхилення не навів.
Водночас, в матеріалах справи немає жодного доказу, яким би підтверджувався факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Так, ні відеозаписи події, ні свідки, ні будь-які інші доказамине підтверджують факту керуванння ОСОБА_1 транспортним засобом і це при тому, що поліцейський на відеозаписі заявляв про можливість вилучення ним відеозаписів з камер спостереження прилеглої до дороги будівліз метою підтвердження вказаного факту.
Вважає, що провина ОСОБА_1 ґрунтується виключно на його зізнанні, яке отримано під тиском правоохоронних органів танаприпущеннях.
Зазначає, що визнання правопорушення особою під час складання протоколу не є автоматичним доказом її вини.
Просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на наступне. Визнання вини не звільняє орган, який розглядає справу, від обов?язку дослідити інші докази: протокол, пояснення свідків, матеріали фото- чи відеофіксації, тощо. Якщо особа визнала свою вину під тиском, без роз?яснення прав або не усвідомлюючи наслідків, таке "визнання" не може бути підставою для притягнення до відповідальності.
Вважає, що рішення про визнання особи винною не може бути прийнято виключно на підставі лише визнання, а в сукупності з усіма матеріалами справи. Визнання правопорушення при складанні протоколу може бути одним із доказів, але саме по собі не доводить вину. Остаточне рішення має ґрунтуватися на всіх доказах у справі.
Вважає, що наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених обставин.
За таких обставин вважає, що органом поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а суд першої інстанції ухвалив рішення про його винність виключено на підставі його зізнанням органам поліції під психологічним тиском.
В судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 повністю підтримав доводи апеляційної скарги свого захисника, просив скаргу задовольнити, оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, так як він не керував транспортним засобом ВАЗ 21053, державний номерний знак НОМЕР_1 02 березня 2025 року о 21 год 47 хв на вул. Харківське Шосе,151, який належить ОСОБА_2 Працівникам поліції сказав, що він керував автомобілем, щоб допомогти своєму товаришу, який був за кермом, боявся, що їх всіх затримають і доставлять в поліцію.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, суд першої інстанції посилався на те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема, даними протоколу серії ЕПР 1 № 260731 від 02.03.2025 року про адміністративне правопорушення, карткою обліку адміністративного правопорушення, постановою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серії ЕНА № 3923194 від 23.01.2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП та відеозаписом події із боді-камер інспекторів поліції № 473515, 473975.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
За п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.5 статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
За п.1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Постановою КМУ від 08.05.1993 року №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.
Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).
Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до п.п. "а" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4 ст.126 КУпАП).
У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 № 260751, складеного поліцейським взводу № 1, роти №1, батальйону № 3, полку №2 УПП в м. Києві рядовим поліції Шевченко Є.В., 02.03.2025 року, о 22 год. 20 хв. в м. Києві, Харківське шосе, № 151 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом ВАЗ 21053 повторно протягом року, будучи особою, що не має права керування таким транспортним засобом, а саме, не отримав посвідчення водія відповідної категорії. Чим порушив п. 2.1 а. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Із картки обліку адміністративного правопорушення вбачається, що 02 березня 2025 року о 22 год. 20 хв. в м. Києві Харківське шосе, 151 громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом ВАЗ 21053 повторно протягом року, будучи особою, що не має права керування таким транспортним засобом, а саме не отримав посвідчення водія відповідної категорії.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3923194 вбачається, що 23 січня 2025 року, о 22 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Дениса Антіпова (Славгородська) водій - ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 рух по смугах зі смуги, яка вказує напрямок руху тільки прямо, здійснив поворот ліворуч. При перевірці документів виявилось, що особа не має права керувати транспортними засобами відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 прим КУпАП. Прийняте рішення - застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.
Із довідки старшого інспектора Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП капітана поліції Сергія Касько вбачається, що згідно обліково-реєстраційних баз даних УПП у м. Києві ДПП інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому відповідно до ч. 5 ст.126 КУпАП при повторному вчинені будь-якого з порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті прошу суд кваліфікувати дану адміністративну справу по ч. 5 ст. 126 КУпАП. Відповідно до Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
Із долученого до справи та дослідженого в судовому засіданні відеозапису події з боді камер поліцейських вбачається, що за повідомленням сторонньої особи про те, що неподалік сталася ДТП, працівники поліції поїхали перевірити транспортний засіб ВАЗ. Під'їхавши до вказаного транспортного засобу, працівник поліції запитав у осіб, які знаходилися біля транcпортного засобу, хто водій? На що ОСОБА_1 відповів, що він ( зафіксований час на відео 22:15:55). На запитання працівника поліції, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої чи наркотичні засоби, останній відповів, що ні ( зафіксований час на відео 22:15:58). Як з'ясувалося пізніше вказаний автомобіль заїхав на бордюр.
ОСОБА_1 , знову повідомив, що був на кермом ( зафіксований час на відео 22:24:23)
На запитання працівника поліції, чи має ОСОБА_1 права, останній відповів, що ні. на що працівник поліції повідомив, що відносно нього буде складено протокол ( зафіксований час на відео 22:30).
Працівник знову уточнює у ОСОБА_1 , чи точно він був за кермом, на що останній відповідає, що так ( зафіксований час на відео 22:32:06).
ОСОБА_1 вкотре повідомив, що керував транспортним засобом ( зафіксований час на відео 22:35:55).
Працівник поліції повідомив права ОСОБА_1 ( зафіксований час на відео 22:57:24).
Присутні на відео два товариші ОСОБА_1 не спростовували факту керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ, власник транспортного засобу ОСОБА_3 говорив, що він сидів на задньому сидінні автомобіля, так як випивший, інший молодий чоловік показав поліцейському місце, де сталася ДТП, так як волій не справився з керуванням, але ніхто не постраждав, тільки автомобіль пошкоджено. Після складання протоколу поліцейський видав його копію водію ОСОБА_1 ( зафіксований час на відео 22:59:08).
Аналізуючи зазначені вимоги матеріального права в їх сукупності та дослідженні в судовому засіданні докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, так як він повторно протягом року керував транспортним засобом без посвідчення водія.
Доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 ґрунтується виключно на його зізнанні, яке отримано під тиском правоохоронних органів та на припущеннях, а рішення про визнання особи винною не може бути прийнято виключно на підставі лише визнання, а в сукупності з усіма матеріалами справи, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на їх безпідставність. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи доказами, а саме: даними протоколу серії ЕПР 1 № 260731 від 02.03.2025 року про адміністративне правопорушення, карткою обліку адміністративного правопорушення, постановою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серії ЕНА № 3923194 від 23.01.2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП та відеозаписом події із боді-камер інспекторів поліції № 473515, 473975.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису події не вбачається, що поліцейськими чинився на ОСОБА_1 психологічний тиск, навпаки, поліцейський неодноразово запитував у ОСОБА_1 , чи саме він керував транспортним засобом, пояснював наслідки. На неодноразові запитання поліцейського ОСОБА_1 впевнено зазначив, що саме він керував транспортним засобом.
Отже, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є обґрунтованим повним, та базується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Всі доводи апеляційної скарги спрямовані лише на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Євсюкова Федора Борисовича.
Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 адвоката Євсюкова Федора Борисовича залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: