11 червня 2025 року
справа № 381/890/24
провадження № 22-ц/824/3300/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П,
при секретарі: Шереметьєвій М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року, постановлене під головуванням судді Ковалевської Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту належності диплома та трудової книжки, визнання особи такою, що має право на перерахування пенсії, скасування рішення та зобов'язання до перерахунку пенсії за відповідний період, зобов'язання виплатити недоотриману суму пенсійних нарахувань, -
У лютому 2024 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заяваОСОБА_1 .
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в період часу з 01 лютого 1972 року до 28 лютого 1976 року навчався у Верхівському сільськогосподарському технікумі МСГ УРСР, що підтверджується дипломом з відзнакою серії НОМЕР_1 , де його прізвище помилково вказане як « ОСОБА_2 ».
Після закінчення технікуму позивача прийняли на роботу до Верхівського сільськогосподарського технікуму на посаду бригадира садово-огородньої бригади, та в його трудовій книжці знову помилково зроблено запис прізвища « ОСОБА_2 », на підставі даних взятих з диплому технікуму.
Позивач зазначає, що період його навчання з 01 вересня 1972 року до 28 лютого 1976 року у Верхівському сільськогосподарському технікумі МСГ УРСР підлягає до включенню до трудового стажу на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Окрім того, згідно з архівною довідкою від 27 грудня 1972 року № 276, виданою Тростянецьким районним трудовим архівом в книгах обліку трудового стажу немає даних про нарахований трудовий стаж ОСОБА_1 за 1972 рік, але в книгах з нарахування заробітної плати є дані про нарахування заробітної плати і відпрацьовані трудодні.
У 2016 році позивач вийшов на пенсію з інвалідності та отримав пенсійне посвідчення.
Однак, відповідно до довідки-розрахунку страхового стажу, позивачу було включено до страхового стажу за 1972 рік 25 робочих днів, замість 50. Також, до загального страхового стажу не було враховано період його навчання у Верхівському сільськогосподарському технікумі МСГ УРСР, а саме в період часу з 01 вересня 1972 року до 28 лютого 1976 року, тобто 3 роки 6 місяців.
Окрім того, не було враховано до загального трудового стажу ОСОБА_1 період його трудової діяльності на посаді начальника цеху кормового виробництва у радгоспі (совхоз) «Дружба» у період часу з 12 вересня 1981 року до 15 травня 1982 року, тобто 8 місяців і 3 дні.
Зазначене відбулося у зв'язку з тим, що у дипломі та додатку до диплома, а також у трудовій книжці прізвище позивача вказане як « ОСОБА_2 ». Натомість, завдяки довідці від 15 січня 2014 року № 1 ОСОБА_1 було зараховано трудовий стаж старшого робітника саду і огородництва по учгоспу Верхівського сільськогосподарського технікуму МСГ УРСР за період часу з 01 березня до 01 липня 1976 року.
При зверненні позивача до відповідача щодо перерахунку пенсії, рішенням від 14 листопада 2022 року відділ перерахунків пенсії № 3 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області відмовив йому у перерахунку у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Позивач зазначає, що це рішення відповідача є незаконним, а неправильне зазначення прізвища в дипломі та трудовій книжці не спростовує факту набуття ним трудового страхового стажу і права на отримання відповідно до нього перерахунку пенсії.
Позивач просить суд:
встановити юридичний факт належності йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його трудової книжки, виданої на ім'я « ОСОБА_3 » 1957 року народження від 05 квітня 1976 року, та диплома з відзнакою серії НОМЕР_1 , виданого 28 лютого 1976 року на ім'я « ОСОБА_3 »;
визнати його право на перерахунок пенсії у зв'язку з неврахуванням органами пенсійного фонду частини трудового стажу;
скасувати рішення від 14 листопада 2022 року № 932470133652 Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 09 листопада 2022 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Київській області перерахувати розмір пенсійних виплат ОСОБА_1 в розмірі визначеному статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і включити до трудового (страхового) стажу: 25 робочих днів в АКПП «Іскра» в період часу з червня 1972 року (включно) до серпня 1972 року (включно); 3 роки 6 місяців періоду навчання у Верхівському сільськогосподарському технікумі МСГ УРСР з 01 вересня 1972 року до 28 лютого 1976 року; 8 місяців і 3 дні трудової діяльності на посаді начальника цеху кормового виробництва у радгоспі (совхоз) «Дружба» у період часу з 12 вересня 1981 року до 15 травня 1982 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Київській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсійних нарахувань починаючи з 16 грудня 2013 року до дня фактичного вчинення перерахунку відповідно до порядку, визначеному статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності диплома та трудової книжки, визнання особи такою, що має право на перерахування пенсії, скасування рішення та зобов'язання до перерахунку пенсії за відповідний період, зобов'язання виплатити недоотриманої суми пенсійних нарахувань задоволено частково.
Встановлено факт належності ОСОБА_1 його трудової книжки виданої на ім'я « ОСОБА_3 », 1957 року народження від 05 квітня 1976 року та диплома з відзнакою серії НОМЕР_1 виданого 28 лютого 1976 року на ім'я « ОСОБА_3 ».
Визнано право ОСОБА_1 на перерахування пенсії у зв'язку з неврахуванням органами пенсійного фонду частини його трудового стажу.
Провадження у частині позовних вимог про скасування рішення та зобов'язання до перерахунку пенсії за відповідний період, зобов'язання виплатити недоотриману суму пенсійних нарахувань закрити.
Не погоджуючись частково із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення в частині закриття провадження у справі скасувати, постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В іншій частині судове рішення не оскаржується на в апеляційному порядку не переглядається.
Вимоги обґрунтовані тим, що позовні вимоги щодо скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання до перерахунку пенсії за відповідний період, зобов'язання виплатити недоотриману суму пенсійних виплат за відповідний період, зобов'язання виплатити недоотриману суми пенсійних нарахувань є похідними від задоволених судом позовних вимог. Зазначає, що такі позовні вимоги не можна розглядати окремо.
В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Закриваючи провадження у справі в частині вимог про скасування рішення та зобов'язання до перерахунку пенсії за відповідний період, зобов'язання виплатити недоотриману суму пенсійних нарахувань, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Хоча позивач і обґрунтовував свої позовні вимоги нормами і цивільного (сімейного) права, правильним є віднесення цього спору в цій частині до категорії саме адміністративних, оскільки визначальними за наведених у ньому обставин є процедурно-правовий порядок.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Козинці Тростянецького району Вінницької області (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Козятинською сільрадою 28 лютого 1957 року).
Цей факт підтверджено також копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області 07 грудня 2010 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 01 вересня 1972 року до 28 лютого 1976 року позивач ОСОБА_1 навчався у Верхівському сільськогосподарському технікумі МСГ УРСР, що підтверджується дипломом з відзнакою серії НОМЕР_1 , виданим 28 лютого 1976 року та довідкою від 24 січня 2024 року №27-09а, виданою ВСП «Ладижинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету», в якій зазначено, що він був зарахований студентом першого курсу денного відділення з 01 вересня 1972 року, проте прізвище вказано як « ОСОБА_2 ». Аналогічна помилка є і в дипломі та додатку до диплому.
Після закінчення 28 лютого 1976 року Верхівського сільськогосподарського технікуму МСГ УРСР, 01 березня 1976 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Верхівського сільськогосподарського технікуму на посаду бригадира садово-огородньої бригади на підставі наказу від 01 березня 1976 року № 47, що підтверджується копією трудової книжки, де також прізвище ОСОБА_1 помилково вказане як « ОСОБА_2 ».
Наявність помилки в написанні прізвища заявника, перешкоджає позивачу використати своє право на перерахунок пенсії.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
З аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).
Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок щодо юрисдикції спору викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18) та від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) та інших.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 (провадження № 61-3264сво22) зроблено висновок, що «приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. Встановити факт перебування на утриманні померлого для одержання страхових виплат в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову».
Відповідачем за вимогами позивача щодо скасування рішення, обчислення та перерахунку пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, які є суб'єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважені здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Отже, позивач ОСОБА_1 має право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження дій/бездіяльності, зобов'язання вчинити дії суб'єктів владних повноважень, якими є Головне управління Пенсійного фонду в Київській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування рішення та зобов'язання до перерахунку пенсії за відповідний період, зобов'язання виплатити недоотриману суму пенсійних нарахувань, а рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованими, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді