27 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5615/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії військової частини № НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з здійсненням постійного стороннього догляду за бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує такого догляду;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з здійсненням постійного стороннього догляду за бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує такого догляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу та звернувся до відповідача із рапортом на звільнення за сімейними обставинами, а саме у зв'язку із здійсненням постійного стороннього догляду за бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує такого догляду, на підтвердження чого надав достатні докази, однак відповідач протиправно відмовив у задоволенні рапорту. З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов.
Відповідач не подав відзив на позов.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 та подав рапорт на звільнення з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує такого догляду, на підтвердження чого було додано копії: паспорту громадянина України ОСОБА_2 ; паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження позивача; свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; медичного висновку ЛКК №216 від 23.05.2024 р.; довідки про склад сім'ї; довідки №1486 від 24.05.2024 р. про постійний догляд; свідоцтво НОМЕР_2 про смерть ОСОБА_3 ; свідоцтво НОМЕР_3 про смерть ОСОБА_2 ; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання; акт встановлення факту здійснення особою постійного догляду. (а.с. 8-19).
14.11.2024 р. відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, оскільки у ОСОБА_2 не підтверджена наявність інвалідності. (а.с. 20).
До матеріалів справи долучено медичний висновок ЛКК від 22.05.2025 р. №157 про потребу постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 . (а.с. 29).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийняття оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону №2232-XII розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII.
Згідно з пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, у редакції, яка діє з 18.05.2024 р., визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року (далі - Положення № 1153), яким визначається порядок проходження громадянами України (громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Згідно з п. 2 Положення №1153 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За призовом громадяни проходять, військову службу: за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п. п. 5-7 Положення №1153 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Пунктом 260 Положення №1153 визначено, що під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених ст. 26-2 названого Закону.
Пунктом 233 Положення №1153 встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд звертає увагу, що згідно аналізу норм пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII та ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII визначальною умовою для звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення є дотримання двох умов:
- наявність у особи яка потребує постійного догляду інвалідності I або II групи;
- відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 та подав рапорт на звільнення з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (члена сім'ї другого ступеня споріднення).
Також позивач до рапорту надав медичний висновок ЛКК №216 від 23.05.2024 р., в якому вказано, що ОСОБА_2 , потребує постійного стороннього догляду.
14.11.2024 р. відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, оскільки у ОСОБА_2 не підтверджена наявність інвалідності.
Суд погоджується з відмовою відповідача у задоволенні рапорту позивача, оскільки однією із умов звільнення за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII та ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII необхідна наявність у особи яка потребує постійного догляду інвалідності I або II групи. Однак, згідно доданого позивачем до рапорту про звільнення медичного висновку ЛКК №216 від 23.05.2024 р. відсутня інформація щодо наявності у ОСОБА_2 інвалідності I або II групи. Інших доказів, які б підтверджували інвалідність у особи, яка потребує постійного стороннього догляду, позивачем не надано, що вказує на правомірність дій військової частини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для звільнення з військової служби позивача згідно з вимогами пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII та ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII відсутні. Отже порушень відповідачем прав позивача у спірних правовідносинах не встановлено.
Решта доводів позивача не спростовує висновків суду про правомірність дій відповідача у спірних правовідносинах.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірність рішення щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення.
Суд дійшов висновку, що відмова у звільненні позивача з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з здійсненням постійного стороннього догляду за бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує такого догляду, є правомірною та відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас, доводи позивача про підтвердження підстав для звільнення з військової служби на підставі поданих документів та за відсутності у ОСОБА_2 інвалідності I або II групи, суд вважає помилковими та безпідставними.
З вказаних підстав суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Т.М. Брезіна