Справа № 947/10223/25
Провадження № 1-кс/947/8892/25
23.06.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах) відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024160000000184 від 03.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України, -
Слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024160000000184 від 03.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Спеціалізована екологічна прокуратура (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури.
В рамках даного кримінального провадження, 13.06.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 249, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 249, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 249, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 249, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 249, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 на теперішній час обґрунтовано підозрюється у вчинені, у тому числі, кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 209 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про накладення арешту на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 6521255100:08:028:0147, площею 6,4254 га, сільськогосподарського призначення, що розташована у Каховському районі Херсонської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2283525565212.
Прокурор та слідчий у судове засідання не з'явилися, проте через канцелярію суду слідчим було скеровано заяву про розгляд вказаного клопотання за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна.
Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання, при цьому в силу положень ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається в тому числі, на майно підозрюваного.
Як встановлено слідчим суддею, слідчим управлінням ГУНП в одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024160000000184 від 03.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України.
Згідно долучених до даного клопотання матеріалів вбачається, що в рамках такого кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено у тому числі про підозру за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Слідчий суддя вважає, що долученими документами підтверджується обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, а відтак, останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція за вчинення якого передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна (ч. 3 ст. 209 КК України).
При цьому, як вбачається з клопотання слідчого, в ході досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до інформаційної довідки 431251065 від 13.06.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта володіє на праві власності земельною ділянкою із кадастровим номером 6521255100:08:028:0147, площею 6,4254 га, сільськогосподарського призначення, що розташована у Каховському районі Херсонської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2283525565212).
З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає подане стороною обвинувачення клопотання таким, яке підлягає задоволенню, оскільки наявні достатні підстави вважати, що майно, власником якого є підозрюваний ОСОБА_5 та на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, підлягатиме ймовірній конфіскації, як різновиду додаткового покарання (правова підстава арешту майна - абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України). В свою чергу, оскільки метою арешту майна є забезпечення такої конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), очевидно, що завданням арешту майна є запобігання його можливого знищення/ відчуження (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідчий суддя прийшов до переконання, що арешт майна у даному випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.
На підставі викладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, беручи до уваги розумність та співрозмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання в частині накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах) відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 - задовольнити.
Накласти із забороною розпорядження та відуження арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 6521255100:08:028:0147, площею 6,4254 га, сільськогосподарського призначення, що розташована у Каховському районі Херсонської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2283525565212.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1