Справа № 606/596/25
26 червня 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (далі - ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2023 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 388332601 за умовами якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 15000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов'язання надати грошові кошти виконало в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти в сумі 15000 грн на банківську карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Натомість, відповідач не виконувала умови Договору належним чином, не сплачувала платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість.
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався укладенням додаткових угод, на підставі якого ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором на загальну суму 33454,50 грн. 30.10.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 30/1023-01, на підставі якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 70555,50 грн. 26.12.2024 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 26/12/Е, на підставі якого ТОВ "ФК "ЕЙС" набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму 70555,50 грн.
Таким чином, оскільки відповідач має непогашену заборгованість, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № 388332601 від 19.02.2023 у розмірі 70555,50 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Ухвалою суду від 28.04.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2025, судове засідання надалі було відкладено на 12.06.2025 та 26.06.2025 за клопотаннями відповідача.
Ухвалою суду від 19.05.2025 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" докази. Запитувана інформація надійшла до суду 09.06.2025.
У судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "ЕЙС" не з'явився, однак у позовній заяві просив у разі його неявки у судове засідання, провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги не визнає.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.02.2023 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та Позичальником ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 388332601 (далі - Договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV5E9G4, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 15 000 грн з орієнтованою датою повернення кредиту до 06.03.2023 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.19-27).
Згідно п. 8.2 договору, процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежать від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку, визначеному п. п. 8.3-8.15 цього договору.
Договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.
Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 19.02.2023, номер карти 4149-43ХХ-ХХХХ-6980 був указаний відповідачем як рахунок для отримання кредитних коштів (а.с. 11).
З платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №6477f6c-3c7b-43ac-8906-c267b1c41e68 слідує, що 19.02.2023 на карту 4149-43ХХ-ХХХХ-6980 було зараховано 15000 грн. В призначенні платежу зазначено: згідно договору № 388332601 від 19.02.2023, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 для зарахування на платіжну картку НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с.83).
З довідки ПАТ КБ ПРИВАТБАНК від 28.05.2025 та виписки за договором слідує, що за період з 19.02.2023 по 24.02.2023 на карту № НОМЕР_3 , яку емітовано на ім'я ОСОБА_1 , зараховано 15000 грн (а.с. 108).
Згідно виписки з особового рахунка наданої ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" за кредитним договором № 388332601, станом на 20.01.2025 заборгованість за указаним договором не погашена складає 70555,50 грн, з яких 15 000 грн прострочене тіло; 55555,50 грн прострочені відсотки (а.с. 41).
Згідно розрахунку заборгованості, який виконано первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 33007,50 грн (а.с. 44).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, що стверджується договором факторингу (а.с. 72-77).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 71).
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01 (а.с. 66-70).
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 (а.с. 64).
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 (а.с. 63).
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору факторингу до 31.12.2024. У даній угоді, сторони домовилися доповнити договір факторингу пунктом 11.10 та викладено розділ 3 договору факторингу Фінансування та порядок розрахунків у новій редакції (а.с. 62).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 224 від 11.04.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 388332601, де боржником є ОСОБА_1 в сумі 33454,50 грн., яка складається із 15000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 18454,50 грн. заборгованості по відсотках. Указаний реєстр містить електронні печатки та підписаний електронними підписами клієнта та фактора (а.с. 60-61).
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 55-59).
Згідно витягу з Реєстру права вимоги № 2 від 20.12.2023, клієнт ТОВ «Таліон Плюс» відступив факторові ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 388332601, де боржником є ОСОБА_1 в сумі 70555,50 грн., яка складається із 15000 грн. - прострочене тіло та 55555,50 грн. прострочені відсотки. Указаний реєстр містить відтиск печаток клієнта та фактора та підписаний ними (а.с. 53-54).
26.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" укладено договір факторингу № 26/12/Е, згідно з умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору факторингу) (а.с. 48-52).
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024, клієнт ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступив факторові ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" право вимоги за кредитним договором № 388332601, де боржником є ОСОБА_1 в сумі 70555,50 грн., яка складається із 15000 грн. - прострочене тіло та 55555,50 грн. прострочені відсотки. Указаний реєстр містить відтиск печаток клієнта та фактора та підписаний ними (а.с. 46-47).
Згідно акту прийому передачі боржників за договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 1140, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 26/12/Е від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 48573560,30 грн. Реєстр боржників передано в повному обсязі відповідно до умов договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024, будь яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с. 45).
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як слідує із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 19.02.2023 підписано кредитний договір шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В силу вимог частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписівстатті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
В силу вимог частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір за №388332601 від 19.02.2023.
В силу вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики
Згідно з вимогами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" не повернула, чим порушила умови договору.
Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 07.03.2023 по 20.12.2023 здійснено поза межами узгодженого між сторонами строку кредитування.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абз. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст.1050 ЦК України.
Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст.1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Як визначено умовами п.п. 2.1, 2.3 кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15000 грн.
Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 15000 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 06.03.2023.
Разом з тим, у п. 3.2 кредитного договору сторони погодили, що встановлений у п. 3.1. договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження дисконтного періоду.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 15 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2362,50 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Докази виконання ОСОБА_1 умов п. 3.2. кредитного договору у матеріалах справи відсутні, а отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним - до 06.03.2023.
Пунктом 8.7 кредитного договору передбачено, якщо позичальник користується кредитом без продовження дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат за кредитом та загальної вартості кредиту на умовах описаних в п. 8.5. цього договору не застосовуються. Відповідно загальна вартість кредиту за період всього дисконтного періоду визначається відповідно до розміру базової процентної ставки вказаної в п. 8.3 договору.
Як вбачається зі змісту п. 8.3 договору, якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5 договору то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (базова процентна ставка).
Отже, з урахування наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи, суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором № 388332601 від 19.02.2023 в розмірі 19725 грн 00 коп., що складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000 грн 00 коп. та суми заборгованості за відсотками у розмірі 4725 грн 00 коп. (з розрахунку 15000 грн 00 коп. (сума кредиту) *15 (строк кредиту) * 2,10 % (відсоткова ставка, визначена в пункті 8.3 договору).
Крім того, суд враховує, що відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Суд також враховує, що відповідно до укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який було пролонговано на підставі додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до даного договору (строк договору пролонговано до 31.12.2024) та, який на момент укладання кредитного договору був чинним, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .. Надалі, на підставі договорів факторингу право вимоги до відповідача перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФК «Ейс».
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» наділено правом грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №388332601 від 19.02.2023.
Так, відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В силу вимог статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року, справа №910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні, саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі №756/668/15-ц (провадження №61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження №14-222цс18).
Враховуючи, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у доведеному розмірі 19725 грн 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 15000 грн; заборгованість за несплачиними відсотками за користування кредитом 4725 грн 00 коп.. Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Щодо вимоги у позовній заяві представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 6000 грн, суд зазначає наступне.
Правнича допомога позивачу надавалася Адвокатським бюро "Тараненко та партнери" на підставі договору про надання правової допомоги від 27.12.2024 за № 27/12/24-01 та додаткової угоди № 4 до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 (а.с.39-40, 37-38).
Вартість послуг згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 27.12.2024 (даний акт є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024) стосовно боржника ОСОБА_1 складає 7000 грн та полягає у вивченні матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 , складанні позовної заяви щодо стягнення заборгованості з Явної М.П, підготовки адвокатського запиту та підготовки і подання клопотання про отримання інформації (а.с.36).
Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, на думку суду розмір заявлених витрат на правову допомогу є підтвердженим.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (ціна позову 70555,50 грн, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 19725,00 грн, що становить 27,96%): по сплаті судового збору 677,30 грн, витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 1957,20 грн.
Керуючись статтями 12,13,76,141,258-259,263-265,272,273,279,280,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №388332601 від 19.02.2023 в розмірі 19725 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 00 коп., з яких 15000,00 грн - заборгованість по основному боргу; 4725,00 грн - заборгованість по відсотках.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" сплачений судовий збір в розмірі 677 (шістсот сімдесят сім) грн 30 коп. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1957 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 20 коп.
Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: Харківське шосе, 19 офіс 2005, м. Київ, 02090;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 26.06.2025.
Суддя А.В.Мельник