Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/5610/25
Провадження № 1-кп/644/724/25
27.06.2025
27 червня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного кримінального провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226100000197 від 10.06.2025, за обвинувальним актом від 23.06.2025 стосовно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка Шевченківського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
24 червня 2025 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226100000197 від 10.06.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Куп'янської окружної прокуратури Харківської області від 23.06.2025, реєстром матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 1-5) та розписками про отримання обвинуваченим копій обвинувального акту та доданих до нього матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 9, 10), та його захисником - адвокатом ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 8,11), яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі доручення № 005-270004804 від 23.06.2025 (т. 1 а.с. 58).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 27.06.2025 призначено проводити розгляд у кримінальному провадженні № 12025226100000197 від 10.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа № 1 цього кодексу (т. 2 а.с. 20-21).
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
09.06.2025 близько 23 год 00 хв, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_2 , знаходився на подвір'ї свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , разом із колишньою дружиною ОСОБА_4 . У цей час між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, у ході якої, діючи з умислом, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 , та наніс два удари правою ногою в область лівого стегна, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця лівого стегна, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14-95-Шв/25 від 10.06.2025 (т. 1 а.с. 18-19) належить до легких тілесних ушкоджень, відповідно до п. 2.3.2.б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995.
Отже, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження (т. 2 а.с. 1-5, т. 1 а.с. 74-78).
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує як кримінальне правопорушення-проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 2, 3 ст. 381 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 2982 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Прокурором заявлено клопотання в обвинувальному акті про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, що підтверджується наданою суду заявою щодо визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 4, 13-14).
Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його письмової заяви (т. 2 а.с. 13-14, т. 1 а.с. 71-72), яка складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі доручення № 005-270004804 від 23.06.2025 (т. 1 а.с. 58), на ім'я прокурора Куп'янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 повідомив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, у кримінальному провадженні № 12025226100000197 від 10.06.2025 беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами (т. 2 а.с. 13-14), а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною (т. 2 а.с. 13-14). Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_3 , підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинувачений, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди ОСОБА_2 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності (т. 2 а.с. 14).
За приписами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, складену в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добровільність такої позиції обвинуваченого, тому з урахуванням клопотання прокурора, добровільності та щирості зазначеної вище позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 381, 382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Потерпіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свою чергу, склала письмову заяву, яка додана до обвинувального акта, в якій висловила згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, вказала, що ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та погодилася на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за її відсутності (т. 2 а.с. 15, т.1 ст. 73).
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 (п. 40), суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись - відкрито чи опосередковано - від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, пункт 31).
Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, регламентоване главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження та їх позиція є добровільною (т. 2 а.с. 13-14, 15, т. 1 а.с. 71-72, 73), у зв'язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст. 381-382 КПК України.
Отже, враховуючи викладене вище, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025226100000197 від 10.06.2025, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази, їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку та діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , має місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до обвинувального акту від 23.06.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття (т. 2 а.с. 2, т. 1 а.с. 75).
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).
Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро покаявся, визнавав свою вину, що вбачається із матеріалів кримінального провадження, адже доведеність винуватості ґрунтується, зокрема й на зізнавальних показаннях обвинуваченого (т. 1 а.с. 64-65, 71-72, т. 2 а.с. 14), що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність, що також підтверджує наявність вищевказаної пом'якшуючої обставини.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , відповідно до п. 6-1 ст. 67 КК України, в ході досудового розслідування є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.
На підставі наведеного, суд дійшов переконання, що підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань обвинуваченого не має, крім цього суд зауважує, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94, 337 КПК.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 судом установлено, що ОСОБА_2 розлучений, на утриманні нікого не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується довідкою № 01-17/386 від 12.06.2025 (т. 1 а.с. 40), виключений з військового обліку як особа, яка досягла граничного віку перебування в запасі, що підтверджується довідкою № 1172 від 16.06.2025 (т. 1 а.с. 42), на обліку Куп'янського РС № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області не перебуває та не перебував, що підтверджується довідкою № 13571 від 19.06.2025 (т. 1 а.с. 44), в період часу з 01.01.2025 по теперішній час до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не притягувався, протоколи про адміністративні правопорушення не складались, що підтверджується відповіддю на запит № 40461-2025 від 20.06.2024 (т. 1 а.с. 46), на обліках в Куп'янському РВП ГУНП в Харківській області не перебуває, за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зарекомендував себе посередньо, зі слів сусідів привітний, товариський, спиртними напоями не зловживає, що підтверджується довідкою-характеристикою (т. 1 а.с. 48). Згідно вимоги від 10.06.2025 про судимість ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий (т. 1 а.с. 49).
Отже, при призначенні покарання суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, відповідно до ст. 12 КК України вчинено ОСОБА_2 , кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України кваліфікується, як кримінальний проступок.
Отже, вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліках Куп'янського РС № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області та Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області не перебуває, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують його покарання та обтяжують, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу (ч. 2 ст. 53 КК України).
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час ухвалення вироку має повних 63 роки - досяг пенсійного віку, є таким, що виключений з військового обліку як особа, яка досягла граничного віку перебування в запасі (т. 1 а.с. 42), тому застосування до нього покарання у виді громадських робіт є недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України.
Беручи до уваги викладене вище, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання межах установленої санкції за ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання як штраф у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.
Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.
Розмір пропонованої винагороду викривачу - відсутній.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у межах кримінального провадження № 12025226100000197 від 10.06.2025 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його застосування.
Витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування та речові докази відсутні.
Керуючись ст. 368 - 371, 373-374, 381-382, 394, 395 КПК України, на підставі ст. 70, 72, ч. 1 ст. 125 КК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 40 (сорока) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесяти) грн 00 коп.
Матеріали кримінального провадження № 12025226100000197 від 10.06.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/5610/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.1 ст. 394 КПК України).
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1