26 червня 2025 рокусправа № 380/21519/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Приватного підприємства «ЕЛІСТА-1» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ЕЛІСТА-1» код ЄДРПОУ 30274929, місцезнаходження: 79049, Львівська обл., м. Львів, пр. Червоної калини, буд. 82, кв. 105 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №42591/13-01-07-10 від 08 жовтня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що між Приватним підприємством «ЕЛІСТА-1» (покупець) та компанією «СBC INDUSTRIES Inc» (продавець) укладено Договір №05/09-2023 від 05.09.2023. Пунктом 1.1 Договору передбачено, що продавець на умовах цього договору продає покупцеві продукцію для ввезення на мигну територію України, іменовані надалі «Продукція», а покупець приймає її і за неї платить. Згідно з п. 1.2. Договору, предметом договору є Продукція відповідно до Інвойсів, які є невід'ємною частиною Договору, що поставляється продавцем і підготовлена до прийому в партіях, на основі замовлень покупця. Порушення резидентами граничного строку розрахунків, згідно із частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відс. суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 2473, у разі якщо виконання договору за операціями з імпорту товарів зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого НБУ, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. В подальшому постачальник, СВС INDUSTRIES INC, не зміг вчасно здійснити поставку товару, а саме зброю вогнепальну: карабіни мисливські нарізні, напівавтоматичні, калібру 7.62x39 мм, призначені для полювання, які не є спеціально призначеними для військового використання та не є зброєю автоматичного ведення бою, оскільки на всій території України, відповідно до Указу Президента України вiд 24.02.2022 №64/2022 введений в Україні воєнний стан. ГУ ДПС у Львівській області в Акті перевірки від 08.10.2024 зазначило, що відповідно до частини шостої статті 13 Закону №2473 у разі якщо виконання договору, передбаченого ч.2,3 статті 13, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс- мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). ПП "ЕЛІСТА-1" до перевірки не представлено відповідної довідки про підтвердження форс-мажорних обставин по договору від 05.09.2023 № 05/09-2023, укладеному з нерезидентом "СВС INDUSTRIES INC" (США). За результатами перевірки прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сумі 194 162 грн 58 коп.
18.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач не надав висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження строків розрахунків по договору від 05.09.2023 № 05/09-2023, укладеному з нерезидентом "CBC INDUSTRIES INC" (США). ПП "ЕЛІСТА-1" не надало підтверджуючих документів щодо звернення до міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з нерезидента заборгованості по договору від 05.09.2023 № 05/09-2023. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни, відповідно до умов цього договору (контракту). ПП "ЕЛІСТА-1" не надано відповідної довідки про підтвердження форс-мажорних обставин за договором від 05.09.2023 № 05/09-2023, укладеному з нерезидентом "CBC INDUSTRIES INC" (США). Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є належним доказом засвідчення форс-мажорних обставин за зовнішньоекономічним контрактом від 05.09.2023 № 05/09-2023. Вказує, що Верховний Суд неодноразово робив висновки про те, що зазначений лист не має юридичної сили та не може братись до уваги при вирішенні спору, а лише відповідний сертифікат разом з іншими допустимим доказами доводять факт настання форс-мажорних обставин щодо відповідного правочину (постанови від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22).
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 28.10.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 25.11.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Між Приватним підприємством «ЕЛІСТА-1» (покупець) та компанією «СBC INDUSTRIES Inc» (продавець) укладено Договір №05/09-2023 від 05.09.2023.
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що продавець на умовах договору продає покупцеві продукцію для ввезення на митну територію України, а покупець приймає її і за неї платить.
Згідно з пунктом 1.2. Договору предметом договору є продукція відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною договору, що поставляється продавцем і підготовлена до прийому в партіях, на основі замовлень покупця. Продавець продає покупцю продукцію в асортименті і за цінами вказаними в інвойсі. Покупець здійснює оплату вартості продукції відповідно до умов вказаних в Інвойсах на кожну поставку. Ціна в Інвойсі зазначена в доларах США.
Відповідно до п. 2.4. Договору умови платежів: 100% передоплата.
На виконання умов договору від 05.09.2023 № 05/09-2023 ПП "ЕЛІСТА-1" здійснено авансові платежі з валютного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АБ "Південний" (МФО 328209) на користь нерезидента "СВС INDUSTRIES INC" (США) на загальну суму 87297,60 доларів США: 10.10.2023 в сумі 43 648,80 доларів СІІІА (платіжна інструкція в іноземній валюті № 39 від 09.10.2023).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон №2473), з урахуванням пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", із змінами та доповненнями, (далі - Постанова № 18) граничний строк розрахунків за операцією з імпорту товарів настав 06.04.2024; 28.02.2024 - в сумі 43 648,80 дол.США, призначення платежу: попередня оплата по контракту № 05/09-2023 від 05.09.2023.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2473, з урахуванням пункту 142 Постанова № 18, граничний строк розрахунків за операцією з імпорту товарів настає 25.08.2024.
Постачальник СВС INDUSTRIES INC не зміг вчасно здійснити поставку товару, а саме зброю вогнепальну: карабіни мисливські нарізні, напівавтоматичні, калібру 7.62x39 мм, призначені для полювання, які не є спеціально призначеними для військового використання та не є зброєю автоматичного ведення бою, оскільки на всій території України, відповідно до Указу Президента України вiд 24.02.2022 №64/2022 введений в Україні воєнний стан. Про неможливість виконанням умов договору постачальник, СВС INDUSTRIES INC, повідомляло ТзОВ «Еліста - 1» листами, що надавались контролюючому органу при проведенні перевірки.
Відповідач 08.10.2024 прийняв податкове повідомлення рішення №42591/13-01-07-10 на підставі акта про результати перевірки № 38881/13-01-07-10/30274929 від 19.09.2024.
Згідно із зазначеним актом, перевіркою встановлено порушення ПП "ЕЛІСТА-1", а саме: частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", з урахуванням пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", із змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по імпортних операціях за зовнішньоекономічним договором від 05.09.2023 № 05/09-2023, дата здійснення авансового платежу 10.10.2023, укладеним з нерезидентом "СВС INDUSTRIES INC, США.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення від 08.10.2024 № 33610/13-01-07-10 протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згаданим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 ПК України, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 згаданого Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 згаданого Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 згаданого Кодексу, мають право:
- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків;
- застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 зазначеного пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначені Законом України "Про валюту і валютні операції" №2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473-VIII).
З преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 згаданого Закону встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
При цьому суд зазначає, що хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.
Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.
Відповідно до положень абзацу другого частини восьмої статті 16 Закону № 2473-VIII рішення про застосування до уповноважених установ, суб'єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п'ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.
Відповідно до частини десятої статі 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом. Органом валютного нагляду відповідно до цього Закону є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).
Відповідно до положень пунктів 3,4 частини першої статті 14 Закону №2473-VIII за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) можуть бути застосовані:
- до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій;
- до фізичних осіб, посадових осіб уповноважених установ, посадових осіб юридичних осіб - заходи впливу у вигляді штрафів, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (частина четверта статті 14 Закону №2473-VIII).
Аналіз наведених положень свідчить, що Закон України «Про валюту і валютні операції» розмежовує заходи впливу, до яких віднесено штрафні санкції і штрафи, які передбачені статтею 14 вказаного Закону, та пеню за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, нарахування якої врегульовано статтею 13 Закону№2473-VIII.
Отже, положення абзацу другого частини восьмої статті 16 Закону № 2473-VIII, яким визначено, що рішення про застосування до суб'єктів валютних операцій заходів впливу приймається у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення, не є застосовним по відношенню до пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки така (пеня) не є заходом впливу, перелік яких наведено у статті 14 Закону № 2473-VIII.
Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Отже, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
Пунктом 14-2 Постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (в редакції Постанови від 4 квітня 2022 року №68) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05 квітня 2022 року зменшено з 365 днів до 90 календарних днів. В подальшому граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05 квітня 2022 року згідно з Постановою Національного банку України від 07.06.2022 №113 становили 120 днів, а згідно з Постановою Національного банку України від 07.07.2022 №142 - 180 днів.
У спірному випадку необхідно також зауважити, що вказані акти Національного банку України (постанови), якими визначено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, мають силу закону. Це так звана «делегована правотворчість», коли підзаконний акт стає на один щабель із законом, оскільки його видано з дозволу й прямої вказівки Закону та він регулює спеціальну сферу відносин, не підмінюючи закон. Зокрема частиною першої статті 13 «Про валюту і валютні операції» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Як вже було зазначено Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який регулює, не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, отже питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. При цьому якщо положення інших законів суперечать положенням Закону «Про валюту і валютні операції», застосовуються положення саме Закону «Про валюту і валютні операції».
Позивач як під час податкової перевірки, так і в ході розгляду справи судом посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 вважаючи, що цей документ мав б оцінюватись як довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) у розумінні частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII.
Суд враховує наступне визначення, наведене у підпункті 3.3 пункту 3 Регламенту ТПП: «Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом».
Отже, належним документом, що може посвідчувати настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у розумінні приписів частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII слід вважати саме сертифікат (довідку), виданий ТПП України або регіональною ТПП.
Щодо прийнятності листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як доказу настання форс-мажорних обставин суд зазначає таке.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану і це є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Цей лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Питання прийнятності листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як єдиного доказу, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), було предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постановах від 07 червня 2023 року (справи №912/750/22, №906/540/22), від 15 червня 2023 року (справа №910/8580/22), від 29 червня 2023 року (справа №922/999/22), від 28 серпня 2023 року (справа №910/6234/22) Верховний Суд сформулював позицію, яка, якщо її узагальнити, полягає в наступному. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів, відсутні, тому кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є у розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд погоджується із твердженнями відповідача, викладеними у відзиві про те, позивач не надав висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження строків розрахунків по договору від 05.09.2023 № 05/09-2023, укладеному з нерезидентом "CBC INDUSTRIES INC" (США). Окрім цього, позивач не надав підтверджуючих документів, щодо звернення до міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з нерезидента заборгованості за договором від 05.09.2023 № 05/09-2023.
Суд зазначає, що листи постачальника про неможливість виконанням ним умов договору не є у розумінні чинного законодавства документами, що засвідчують настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вирішуючи питання правомірності визначення податкового зобов'язання, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд визнає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову повністю судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову Приватного підприємства «ЕЛІСТА-1» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович