26 червня 2025 рокусправа № 380/20726/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області код ЄДРПОУ 37831493, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 11 м. Львів, 79007, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови листом вих.№ІІІ-881/6/4601- 24/4601.05/12192-24 від 12.09.2024 року у прийнятті декларації від 23.04.2023 року (за формою №45) про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області прийняти декларацію від 23.04.2023 про відмову позивачки від громадянства російської федерації (у новій редакції від 19.08.2024, за формою №45, затверджену Наказом МВС №715 від 16.08.2012 ).
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03 березня 2021 року звернулася до ГУ ДМС України у Л/о із заявою № 28 про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». До заяви позивач долучив, зокрема, зобов'язання припинити іноземне громадянство, в якому зазначила про те, що зобов'язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства Російської Федерації. У разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Російської Федерації позивачка зобов'язалася подати декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави. 01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о прийняло стосовно позивачки позитивне рішення про оформлення набуття нею громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». 01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о видало довідку № 172 про реєстрацію особи громадянином України, за змістом якої згідно з рішенням Головного управління ДМС України у Львівській області від 01 червня 2021 року набула громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України»; відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 01 червня 2021 року. 01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о видало позивачу тимчасове посвідчення громадянина України строком дії до 01 червня 2023 року. При цьому, посвідку на постійне проживання позивач здав. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 р. у справі №380/14024/23 за адміністративним позовом позивача до ГУ ДМС України у Львівській області про визнання дій відповідача щодо відмови у прийнятті зазначеної декларації та зобов'язання вчинити дії, яке набрало законної сили 08.04.2024 року позов вирішено задовольнити частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у позивачки декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої 26 квітня 2023 року; зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення позивачки від 26 квітня 2023 року щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. 19.08.2024 позивач знову звернувся на адресу відповідача із проханням прийняти її декларацію про відмову від іноземного громадянства від 26.04.2023 у новій редакції від 19.08.2023 - за формою №45, затв. Наказом МВС України №715 від 16.08.2012. На виконання ч.11 ст.8 Закону України «Про громадянство України» у заяві позивач також зазначив, що вона, як особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт рф до уповноважених органів цієї держави за першої можливості. У відповідь на вказану заяву листом №ІІІ-881/6/4601-24/4601.05/12192-24 від 12.09.2024 відповідач повернув декларацію позивача про відмову від іноземного громадянства від 26.04.2023 (у новій редакції) без розгляду.
30.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що подання декларації про відмову від іноземного громадянства дозволяється виключно у чітко передбачених Законом випадках, що мають бути підтверджені документально: належності особи до визначених законодавством категорій осіб або існування незалежної від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства згідно з підставами, наведених в Законі. У разі посилання особи на незалежну від неї причину неотримання документа про припинення іноземного громадянства у зв'язку із перевищенням компетентним органом іноземної держави встановленого строку розгляду прийнятого ним клопотання про вихід з іноземного громадянства (підданства), підрозділ ДМС має підстави прийняти декларацію про відмову позивача від іноземного громадянства, лише якщо доведено всі наступні факти: - факт прийняття уповноваженим органом іноземної держави клопотання про вихід з іноземного громадянства (підданства) до розгляду; - факт закінчення терміну, що встановлений законодавством держави громадянства (підданства) для розгляду клопотання та прийняття рішення про припинення особою громадянства (підданства); - факт відсутності відмови особі у припиненні громадянства (підданства). Тобто, якщо особі відмовлено у припинені громадянства, це не може вважатися незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення громадянства (підданства). Разом з тим, поняття, що документи «подані», не відповідає вимогам абзацу тринадцятого статті 1 Закону, що містить визначення незалежної причини неотримання особою документа про вихід з іноземного громадянства, оскільки таке містить формулювання «прийняли клопотання», що має інший юридичний зміст, ніж «подання клопотання».
12.11.2024 до суду від відповідач надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Заперечення на відповідь на відзив обґрунтоване тим, що спеціальна норма п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №3897-IX (далі - Закон №3897-IX), яку Відповідач просить Суд застосувати до спірних правовідносин, має пріоритет над загальною нормою ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» №2235-III (далі - Закон №2235-III) як за змістовим критерієм так і за темпоральним критерієм. Відповідач у своєму листі від 12.09.2024 №ІІІ-881/6/4601-24/4601.05/12192-24 застосовував чинну норму п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №3897-IX (набрала чинності 25.08.2024) як спеціальну норму. Відповідно у Позивача ще не сплив час на виконання зобов'язання припинити громадянство російської федерації. Такий термін є пролонгований спеціальним нормою Закону №3897-IX, а також норма спеціального закону має конструкцію щодо імперативного зобов'язання саме подати документ про припинення громадянства російської федерації. Разом з тим, як загальна норма так і спеціальна норма містить первинний обов'язок іноземця, який набуває громадянство України, саме припинити попереднє громадянство та надати відповідний документ про це. Позивача поінформовано листом від 12.09.2024 №ІІІ-881/6/4601-24/4601.05/12192-24, що рішення Головного управління від 01.06.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону не скасовується до визначеного Законом України №3897-IX Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.11.2024 4 періоду, тобто до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Отже, Позивачу все ще потрібно виконати подане державі Україна зобов'язання для належного завершення процедури набуття громадянства України.
07.05.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, у яких просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на практику Верховного Суду.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 14.10.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 23.04.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залищення позову без розгляду.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Львова, Української РСР за походженням є українкою - обоє її батьків, є українцями, що підтверджується свідоцтвом про народження від 01.09.1988 № НОМЕР_2 .
З 1996 року по 2005 рік позивач проживав в Російській Федерації, де отримав паспорт громадянки Російської Федерації.
У 2009 році позивач закінчив Львівський національний університет «Львівська політехніка» і отримав вищу освіту за напрямком підготовки «економіка і підприємництво» з присвоєнням кваліфікації «бакалавр».
У 2010 році закінчив Львівський національний університет «Львівська політехніка», отримавши вищу освіту за напрямком «облік і аудит» із присвоєнням кваліфікації «магістр». 28.03.2012 позивач документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 із безстроковим терміном дії.
03.12.2019 позивач документований посвідкою на постійне проживання в Україні у формі ID картки № НОМЕР_4 строком дії по 02.12.2029.
03 березня 2021 року позивач звернувся до ГУ ДМС України у Л/о із заявою № 28 про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». До заяви позивач долучив, зокрема, зобов'язання припинити іноземне громадянство, в якому зазначив про те, що зобов'язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства Російської Федерації. У разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Російської Федерації позивач зобов'язався подати декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави.
01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о прийняло стосовно позивача позитивне рішення про оформлення набуття ним громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о видало довідку № 172 про реєстрацію особи громадянином України, за змістом якої позивач згідно з рішенням Головного управління ДМС України у Львівській області від 01 червня 2021 року набув громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України»; відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 01 червня 2021 року.
01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о видало позивачу тимчасове посвідчення громадянина України строком дії до 01 червня 2023 року. При цьому, посвідку на постійне проживання позивач здав.
26 квітня 2023 року позивач звернувся до ГУ ДМС України у Л/о із зверненням щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства, в якому просив прийняти та розглянути декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв'язку із наявними незалежними від нього причинами неотримання документа про припинення російського громадянства. Вказане звернення позивач мотивував тим, що з початком повномасштабної війни усі дипломатичні установи росії на території України було зачинено. Позивач звертався в Міністерство іноземних справ Росії з клопотанням про припинення громадянства, однак відповідного документа не отримав. Позивач також звертався в консульські установи російської федерації на території інших держав, а саме в Польщі, Туреччині, Молдові, Німеччині, але це не дало результатів. Позивачу надійшли листи-відповіді на його клопотання з роз'ясненням про те, що він може отримати відмову від громадянства росії на території інших держав тільки за умови наявності документів, що підтверджують дозвіл на проживання саме в цих країнах або ж потрібно чекати на відновлення роботи дипломатичних установ рф на території України. До звернення позивач долучив, зокрема: оригінал заповненої декларації про відмову від громадянства рф; копії документів, які підтверджують звернення позивача в консульські й дипломатичні установи рф.
Листом від 19 травня 2023 року за № 111-319/6/4601-23/4601.3.7/6088-23 «Про розгляд звернення» ГУ ДМС України у Львівській області відмовило позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, мотивувавши свою відмову тим, що саме на особу покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України, а також, що Законом № 1941, зокрема врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13 серпня 2019 № 594, однак до вказаної категорії осіб позивач не належить.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №380/14024/23 за адміністративним позовом позивача до ГУ ДМС України у Львівській області про визнання дій відповідача щодо відмови у прийнятті вищезазначеної декларації та зобов'язання вчинити дії, яке набрало законної сили 08.04.2024 позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у позивача декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої 26 квітня 2023 року;
- обов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення позивача від 26 квітня 2023 року щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Зазначене рішення було звернуто до примусового виконання 27.05.2024 року (ВП №74915471). 24.06.2024 його було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення).
Як вбачається з лист вих.№4601.05-5836/46.1-24 від 17.04.2024, у якому відповідач знову відмовив у прийнятті декларації з таких підстав:
1) невідповідність форми декларації формі №45 Наказу МВС України №715 від 16.08.2012 р. - форма поданої декларації від 26.04.2024, що затверджена Наказом МЗС України №389 від 23.11.2022 (форма №36). Натомість форма декларації за ч.5 ст.8 Закону України «Про громадянство України» встановлена Наказом МВС України №715 від 16.08.2012 (форма №45);
2) невизнання ГУ ДМС у Львівській області встановлених обставин у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 380/14024/23.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №380/14024/23, яка набрала законної сили 25.06.2024, постановленої у порядку судового контролю (ст.383 КАС України) заяву позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в прийнятті декларації було залишено без задоволення.
Разом із цим, у зазначеній ухвалі суд констатував, що позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства, однак за формою, №45, затв. Наказом МВС України №715 від 16.08.2012, а не помилково використаним ним формою №36, затв. Наказом МЗС України №389 від 23.11.2022.
19.08.2024 позивач знову звернувся на адресу відповідача із проханням прийняти його декларацію про відмову від іноземного громадянства від 26.04.2023 у новій редакції від 19.08.2023- за формою №45, затв. Наказом МВС України №715 від 16.08.2012.
На виконання ч.11 ст.8 Закону України «Про громадянство України» у заяві позивач також зазначив, що він, як особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт рф до уповноважених органів цієї держави за першої можливості.
У відповідь на вказану заяву листом №ІІІ-881/6/4601-24/4601.05/12192-24 від 12.09.2024 відповідач повернув декларацію позивача про відмову від іноземного громадянства від 26.04.2023 (у новій редакції) без розгляду.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України Про громадянство України від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2235-III громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Положенням статті 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Відповідно до частини першою статті 8 Закону №2235-ІІІ особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2235-III зобов'язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно з частиною восьмою статті 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Частина перша статті 1 Закону № 2235-III передбачає, що декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2235-III іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 9 Закону № 2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2235-III незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства - є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Вказаний Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Відповідно до статті 19 федерального закону "Про громадянство російської федерації" (далі - закон) вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території російської федерації, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи в загальному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього федерального закону. Вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього федерального закону.
Статтею 32 вказаного закону встановлено, що заява з питань громадянства російської федерації подається за місцем проживання заявника: a) особою, яка проживає на території російської федерації, - до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ; б) особою, яка проживає за межами російської федерації і не має місця проживання на території російської федерації, - дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації, що знаходяться за межами російської федерації.
Відповідно до статті 35 закону розгляд заяви стосовно громадянства російської федерації, поданої особою, зазначеною в пункті б частини 1 статті 32 Закону, та прийняття рішення про прийняття до громадянства російської федерації чи про вихід з громадянства російської федерації в спрощеному порядку здійснюється в строк до шести місяців з дня подання заяви і всіх необхідних документів, оформлених належним чином.
Сд встановив, що 01.06.2021 ГУ ДМС України у Л/о прийняло стосовно позивача позитивне рішення про оформлення набуття ним громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та видало довідку про реєстрацію особи громадянином України, за змістом якої позивач є громадянином України з 01 червня 2021 року.
У зв'язку із набуттям громадянства України позивач подав зобов'язання про припинення громадянства російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство рф.
26 квітня 2023 року позивач звернувся до ГУ ДМС України у Л/о із зверненням щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства, в якому просила прийняти та розглянути декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв'язку із наявними незалежними від неї причинами неотримання документа про припинення російського громадянства. Вказане звернення позивач мотивував тим, що з початком повномасштабної війни усі дипломатичні установи росії на території України зачинені. Позивач звертався в Міністерство іноземних справ Росії з клопотанням про припинення громадянства, однак відповідного документа не отримала. Позивач також звертався в консульські установи російської федерації на території інших держав, а саме в Польщі, Туреччині, Молдові, Німеччині, але це не дало результатів. Позивачу надійшли листи-відповіді на його клопотання з роз'ясненням про те, що він може отримати відмову від громадянства росії на території інших держав тільки за умови наявності документів, що підтверджують дозвіл на проживання саме в цих країнах або ж потрібно чекати на відновлення роботи дипломатичних установ рф на території України.
Відповідач наполягає, що такий перелік незалежних від особи причин є вичерпним, а тому правові підстави для прийняття від позивача декларації про відмову від іноземного громадянства відсутні.
Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, адже є загальновідомим фактом повномасштабне воєнне вторгнення російської федерації на територію України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3).
До сьогодні дія воєнного стану продовжена згідно з відповідними Указами Президента України.
У зв'язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил рф в Україну 24 лютого 2022 року офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією.
Це означає, що посольства та консульства рф в Україні припинили свою діяльність.
Визнання такого факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), адже як в законодавстві України, так і в законодавстві рф відсутнє правове регулювання процедури припинення громадянства (підданства) за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між відповідними державами.
З огляду на обставини справи суд дійшов висновку про те, що позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від нього причин.
Окрім цього, як вже зазначав суд, Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №380/14024/23 за адміністративним позовом позивача до ГУ ДМС України у Львівській області про визнання дій відповідача щодо відмови у прийнятті вищезазначеної декларації та зобов'язання вчинити дії, яке набрало законної сили 08.04.2024 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у позивачки декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої 26 квітня 2023 року; зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення позивачки від 26 квітня 2023 року щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
19.08.2024 позивач знову звернувся до відповідача із проханням прийняти її декларацію про відмову від іноземного громадянства від 26.04.2023 у новій редакції від 19.08.2023 - за формою №45, затв. Наказом МВС України №715 від 16.08.2012. На виконання ч.11 ст.8 Закону України «Про громадянство України» у заяві позивач також зазначив, що він як особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт рф до уповноважених органів цієї держави за першої можливості.
Суд встановив, що із заявами та роз'ясненнями стосовно питання виходу з громадянства Російської Федерації позивач звертався до таких закордонних установ Російської Федерації в іноземних державах:
- Генерального консульства росії в Стамбулі - отримано відповідь про те, що для звернення в Генконсульство Росії у Стамбулі з питання виходу із громадянства Російської Федерації необхідно проживати на території стамбульського округу, а також мати дійсну посвідку на постійне проживання в Туреччині чи громадянство цієї країни, крім цього, всі документи подаються тільки особисто;
- Консульського відділу Посольства російської федерації в Республіці Молдова - отримано відповідь про те, що у разі відсутності в громадянина посвідки на постійне проживання на території Республіки Молдова підстави для прийняття від нього заяви про вихід із громадянства російської федерації відсутні;
- Генерального консульства росії в Бресті - отримано відповідь про те, що для подання заяви про вихід із громадянства російської федерації необхідна особиста присутність особи та наявність посвідки на постійне проживання в Білорусі;
- Посольства російської федерації в Республіці Польща - отримано відповідь про те, що для виходу із громадянства Росії необхідно особисто подати заяву та мати дозвіл на постійне проживання у відповідній іноземній державі.
Отже, з наведеного слідує, що у зв'язку із розірванням дипломатичних зв'язків між Україною та російською федерацією та призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні, позивач позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації від дипломатичного представництва чи консульської установи вказаної країни. Також позбавлений позивач можливості подати заяву про вихід з громадянства російської федерації до дипломатичного представництва чи консульської установи російської федерації в іноземній державі через відсутність у нього дозволу на постійне проживання у відповідній іноземній державі.
Про вказані обставини позивач повідомив відповідача у своєму зверненні від 26 квітня 2023 року та надав відповідачу відповідні докази, які ці обставини підтверджують. Утім, відповідач при розгляді звернення позивача щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не надав оцінку обставинам, зазначеним у цьому зверненні, а саме щодо розірвання дипломатичних зв'язків між Україною та російською федерацією та призупинення діяльності російських закордонних установ в Україні, а також неможливості реалізації позивачем свого права на звернення із заявою про вихід з іноземного громадянства через відповідні російські закордонні установи в іноземних державах.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у прийнятті від позивача декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації є протиправною.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
З огляду на висновок суду про протиправність дій відповідача щодо відмови в прийнятті у позивача декларації про відмову від іноземного громадянства суд повинен вирішити питання про обрання належного та ефективного способу захисту її порушеного права.
При обранні способу захисту прав позивача у спірному випадку суд враховує приписи статті 245 КАС України та зазначає, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі № 826/11251/18.
У справі немає доказів, які б свідчили про відсутність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.
Як встановив суд, листом №ІІІ-881/6/4601-24/4601.05/12192-24 від 12.09.2024 відповідач повернув декларацію позивача про відмову від іноземного громадянства від 26.04.2023 (у новій редакції) без розгляду.
При цьому суд наголошує, що подану декларацію відповідач по суті не розглянув.
Відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача обмежився лише роз'ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації.
Тобто, відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації.
Враховуючи встановлення обставин нездійснення відповідачем належного розгляду поданих позивачем документів, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача щодо прийняття декларації від 23.04.2023 про відмову позивача від громадянства російської федерації (у новій редакції від 19.08.2024, за формою №45, затверджену Наказом МВС №715 від 16.08.2012, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови у формі листа №ІІІ-881/6/4601- 24/4601.05/12192-24 від 12.09.2024 у прийнятті декларації від 23.04.2023 (за формою №45) про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації від 23.04.2023 про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації (у новій редакції від 19.08.2024, за формою №45, затвердженою Наказом МВС №715 від 16.08.2012, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області код ЄДРПОУ 37831493, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 11 м. Львів, 79007 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович