26 червня 2025 року
м. Рівне
Справа № 949/393/25
Провадження № 22-ц/4815/682/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнувати з відповідача на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Дубровицького районного суду від 10 березня 2025 року зупинено провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини до завершення проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби або до виникнення обставин, що дозволяють його особисту участь у судовому засіданні.
Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 повідомити Дубровицький районний суд Рівненської області про припинення проходження ним військової служби або виникнення обставин, що дозволяють його особисту участь у судовому засіданні протягом 10 днів з дня виникнення однієї із вказаних обставин.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі, через порушення судом норм процесуального права. Тобото за змістом, фактично для продовження розгляду до місцевого суду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які дають суду підстави для зупинення провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання відповідача є обґрунтованим та підлягає задоволенню, провадження у справі підлягає зупиненню до завершення проходження відповідачем військової служби або до виникнення обставин, що дозволяють його особисту участь у судовому засіданні.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, відтак суд повинен виходити з того, що тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства та є неприпустимою.
Питання зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 Розділу ІІІ ЦПК України.
Зокрема, статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави, за яких суд зобов'язаний або може зупинити провадження у справі.
Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.2 частини першої ст.251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст. 263 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 зазначено: «Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 частини першої ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі його дію не припинено.
До матеріалів справи було долучено довідку №08/343 від 21 лютого 2025 року, видану заступником начальника відділу - начальником відділення проходження служби особовим складом військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , головний сержант ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 з АДРЕСА_1 ) з 11 серпня 2022 року по теперішній час.
Відповідно до пункту 12 Порядку встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд робить висновок про те, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України є наказ по особовому складу щодо заявника, виданий відповідно до пункту 12 вказаного Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20, від 16 листопада 2023 року справі №756/13371/20, від 14 лютого 2024 року справі №466/8799/22.
Відповідачем всупереч положенням ст. 76-81 ЦПК України не надано до матеріалів справи належні і допустимі докази на підтвердження того, що військова частина у складі Збройних Сил України, в яких проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Отже, довідка військової частини №08/343 від 21 лютого 2025 року не є належним доказом, який підтверджує наявність підстав для зупинення провадження у справі, що передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що зупинивши провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу, що згідно пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України провадження у справі може бути зупинено за умови проходження служби заявником у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, та підтвердження вказаного відповідними доказами, проте у цій справі таких доказів суду не надано, відтак суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення провадження у справі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23 звернув увагу на те, що вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду також взяв до уваги те, що у справі, яка стосується аліментів на утримання дитини, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки відсутні докази на підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені змістом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 березня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.