26 червня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/10222/24
Провадження № 22-ц/4815/541/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Хилевич С.В., Ковальчук Н.М.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Спиридонов Олег Володимирович, на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задоволено повністю. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 серпня 2017 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, за актовим записом №1244 - розірвано. Малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на проживання з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 31 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
09 грудня 2024року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить ухвалити додаткове судове рішення, яким вирішити питання про задоволення позовної вимоги про відновлення позивачу дошлюбного прізвища « ОСОБА_5 », стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду від 07 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, що понесені позивачем на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду в частині стягнення судових витрат, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Спиридонов Олег Володимирович,оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що розмір гонорару визначений в фіксованому розмірі 8000 грн. та підтверджується підтверджується копіями: Договору про надання правової допомоги від 09.05.2024 № 09/05/2024-1ППД, Додаткової угоди № 1 від 09.05.2024 та платіжних інструкцій АТ «Райффайзен Банк» від 17.05.2024 за № 273524486 на суму 4 000,00 грн, та АТ «Універсал Банк» на суму 4 000,00 грн.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 905/493/22 вказує, що на підготовку одного аркушу процесуального документу необхідна одна година робочого часу.
Беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.
Зазначає, що позовна заява викладена на 5-ти аркушах, до того інші процесуальні документи, які подавалися під час розгляджу справи, у тому числі заява про ухвалення додаткового рішення на 9-ти аркушах, загалом чотирнадцять аркушів.
Загальний робочий час, витрачений на надання правової допомоги клієнту в межах послуг наданих складає, з урахуванням, що справа є незначної складності, понад 6 - ти годин.
Така кількість робочого часу витраченого адвокатом на надання професійної правничої (правової) допомоги позивачці цілком узгоджується з названим вище висновком Верховного суду.
Середня вартість 1 години робочого часу адвоката по місту Рівне у аналогічних справах складає від 2,5 тис. грн і вище. Тому, розмір правової допомоги у сумі 8 000,00 грн, з урахуванням фактично витраченого часу адвокатом на надання правової допомоги позивачці, є реальним та справедливим.
Надані позивачкою докази на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу беззаперечно доводять, що такі витрати відповідають наведеним вище критеріям та: 1) безпосередньо пов'язані з розглядом справи; 2) їх розмір є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами; 3) пропорційні до предмета спору, оскільки справа включає чотири позовні вимоги з різним правовим врегулюванням, а тому кожна з них потребувала окремого обгрунтування; 4) співмірні - зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Сторона Позивача під час розгляду справи не вчиняла жодних дій, що призводили б до затягування процесу. Позовні вимоги Позивача цілком правомірні, обґрунтовані та задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.
Однак, в оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції не навів та не конкретизував, які саме витрати на правову допомогу понесені позивачкою є необґрунтованими, у чому полягає їх непропорційність чи неспівмірність до предмета спору, та які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково за рахунок відповідача, внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з 8 000,00 грн до 3 000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. З аналізу даної правової норми можна прийти до висновку, що гонорар адвоката може визначатися або у фіксованому розмірі або ж у вигляді погодинної оплати.
До заяви про ухвалення додаткового рішення сторона позивача долучила копію Договору про надання правової допомоги від 09.05.2024 № 09/05/2024-1ППД, Додаткової угоди № 1 від 09.05.2024 та платіжних інструкцій АТ «Райффайзен Банк» від 17.05.2024 за № 273524486 на суму 4 000,00 грн, та АТ «Універсал Банк» на суму 4 000,00 грн.
У п.4.1 договору про надання правничої допомоги позивачка та адвокат Спиридонов О.В. визначили, що винагорода сплачується у фіксованому розмірі, визначеному в додатковій угоді до цього Договору.
За умовами додаткової угоди №1 від 09 травня 2024 року розмір винагороди визначений сумою 8000 гривень, які сплатила позивач згідно платіжних інструкцій АТ «Райффайзен Банк» від 17.05.2024 за № 273524486 на суму 4 000,00 грн, та АТ «Універсал Банк» на суму 4 000,00 грн.
07 лютого 2025 року представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 2000 гривень.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, ЄСПЛ у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/698/23 вказав, що саме по собі посилання на фіксований розмір гонорару не може бути підставою звільнення заявника від обов'язку доведення співмірності, обґрунтованості та розумності витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позов в частині визначення місця проживання дитини ґрунтувався на тому, що сторони дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю в позасудовому порядку. Водночас відповідач визнав позовні вимоги повністю. Таким чином відповідач не вчиняв дій, що призвели до затягування розгляду справи, не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставних заперечень певних обставин, які мають значення для справи, а в частині визначення місця проживання дитини вимоги були узгодженими. При цьому за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення на проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Таким чином, встановлена у договорі вартість послуг не була виправдана, а поведінка відповідача сприяла швидкому розгляду справи. Зважаючи на наведене суд ставить під сумнів необхідність вказаних витрат та розумність їх розміру, виходячи з обставин справи.
Місцевий суд правомірно врахував що дана цивільна справа розглядалась без участі сторін, є справою незначної складності, обсяг наявних у ній матеріалів є невеликим, містить лише копії паспортів і свідоцтв, підготовка документів у даній справі не потребувала значного часу та будь-якої аналітичної роботи.
Відтак не можна погодитись з тим, що суд, зменшивши розмір компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу, належним чином не обґрунтував доцільності такого зменшення.
Зважаючи на встановлені обставини відсутні підстави вважати, що висновки суду суперечать постанові Верховного Суду у справі №905/493/22.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Спиридонов Олег Володимирович, залишити без задоволення.
Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Ковальчук Н.М.