Справа №760/31729/24
Провадження №2/760/5385/25
(заочне)
27 червня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
у грудні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», в особі представника - адвоката Білого В.С., звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.02.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу Сітроен (д.р.н. НОМЕР_1 ). 25.07.2023 в м. Київ сталося ДТП за участю велосипеда ROIK (Б/Н), під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Сітроен (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Сітроен (д.р.н. НОМЕР_1 ) що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №030114/4057/0000016. Згідно постанови Печерського районного суду від 28.08.2023 року (справа №757/33162/23), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 25 666,30грн. (ПД №106983 від 17.08.2023). Розрахунок страхового відшкодування: 29 766,30грн. (вартість відновлювального ремонту) - 4 100,00грн.(франшиза). Таким чином, зважаючи на викладене вище вважають що, до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Сітроен (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.07.2023 в м. Київ. Зазначають що ціна позову дорівнює розміру сплаченого страхового відшкодування, що становить - 25 666,30грн. Також у зв'язку з розглядом справи позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 3 028,00 грн. та понесено витрати за надану професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн. На підставі вищевикладеного просять позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 25 666,30 грн.; судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2024 року справу розподілено судді Тесленко І.О.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заперечень щодо винесення заочного рішення у справі до суду не надходило.
З врахуванням наведеного, суд ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв та / або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128 - 131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно - процесуального законодавства.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно постанови Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/33162/23-п від 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Citroen» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 (а.с. 25 - 26).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.
Отже, з огляду на викладене вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.
Відповідно до Сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №030114/4057/0000016 від 16.02.2023 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник), транспортний засіб «Citroen C-Elysee» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить страхувальнику, застраховано (а.с. 12).
Відповідно до заяви №12129159294 про подію з ознаками настання страхового випадку згідно договору КАСКО № 030114/4057/0000016/1 від 28 липня 2023 року ОСОБА_2 , водій/власник транспортного засобу «Citroen C-Elysee» державний номерний знак НОМЕР_1 звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» по договору страхування № 030114/4057/0000016 від 16.02.2023 року. (а. с. 9,12).
На підставі страхового акту № 12129159294, ремонтної калькуляції № 1212915929 від 16 серпня 2023 року, враховуючи рахунок № П_СчТ027659 від 01 серпня 2023 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок СТО (Автопассаж ТОВ) в розмірі 25 666 грн. 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 106983 від 17 серпня 2023 року (а.с. 7 - 8, 13 - 18).
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Як вбачається з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року №1909-IX, здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається зі ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок-подія передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виник обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодувани) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату ОСОБА_2 за договором добровільного страхування в розмірі 25 666 грн. 30 коп.
З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені ДТП встановлена постановлю Печерського районного суду міста Києва № 757/33162/23-п від 28 серпня 2023 року, позивач виконав покладені на нього обов'язки, передбачені договором добровільного страхування, та здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 25 666 грн. 30 коп., до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації в сумі 25 666 грн. 30 коп.
З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №000017 від 03 грудня 2024 року про сплату судового збору у сумі 3 028,00 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, позивач просить відшкодувати понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат, надано договір доручення №1 ВНМ на правові (юридичні - консультативні) послуги від 01 листопада 2023 року, додаткову угоду до договору № 1 від 01 листопада 2023 року, договір №2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року, додаток №2 до договору про надання правової допомоги до договору №2/23ю від 02 листопада 2023 року, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №2/34302 до Договору про надання правової допомоги №2/23ю від 01 листопада 2023 року (а.с. 27 - 35).
Вказані документи мають детальний опис робіт, витрачений адвокатом час, вартість робіт, тощо.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Тобто, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 158/203/20.
Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу. З врахуванням чого, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533) шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 25 666 грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533) судовий збір сплачений за подання позову у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. О. Тесленко