Справа № 758/2727/25
Провадження № 2/538/600/25
26 червня 2025 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Цімботи Л.Г., за участю секретаря судового засідання Петрової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу,
ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до суду з вказаним позовом і просить стягнути ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 330,18 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1694,76 грн., судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. В обгрунтування позову зазначив, що 16.10.2015 о 17 год 10 хв у м. Києві по вул. М. Гречки, 2, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Мерседес" під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки "Део Ланос". Внаслідок ДТП автомобілю "Део Ланос" завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками для позивача. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.12.2015 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 05.02.2019 між ПрАТ "УПСК"( первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір №05/02/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом № АІ/5037118 від 09.01.2025 року. 11.11.2021 Подільським районним судом м. Києва було ухвалено рішення. ФОП ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку. 27.03.2023 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №71395458, а 11.09.2024 - винесено про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення Подільського районного суду м. Києва від 11.11.2021. Позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня після ухвалення рішення суду по справі №758/5489/19(12.11.2021) і до дня фактичного виконання рішення суду (10.09.2024). Загальний розмір інфляційних втрат за зазначені періоди складає 1694,76 грн, а загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 12.11.2021 по 10.09.2024 - 330,18 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2025 року цивільну справу передано за підсудність до Лохвицького районного суду Полтавської області.
Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 24.04.2025 провадження у вказаній справі відкрито та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, в заяві до суду просили розгляд справи проводити без їх участі, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи з його обов'язковою участю відповідач не надав.
За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.11.2021 було задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 3885,12 грн, судовий збір в розмірі 768,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. (а.с.4-5).
Згідно довідки про набрання судовим рішенням законної сили від 26.02.2025 рішення по цивільній справі № 758/5489/19 (провадження №2/758/4595/21 від 11.11.2021) набрало законної сили 11.08.2023 (а.с.6).
27.03.2023 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 71395458, де стягувачем виступає ФОП ОСОБА_1 , боржником - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з автоматизованої системи виконавчого провадження від 26.02.2025 (а.с.7).
Постановою про закінчення виконавчого провадження №71395458 від 11.09.2024 встановлено, що Боржником здійснено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тому виконавче провадження з примусового виконання щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 3885,12 грн. на відшкодування шкоди в порядку регресу було закінчено (а.с.8).
Відповідно до розрахунку заборгованості інфляційні втрати за період з 12.11.2021 по 10.09.2024 складає 1694,76 грн, 3 % річних - 330,18 грн. (а.с.9).
Наведені факти свідчать що між сторонами склалися цивільні правовідносини, які регулюються такими правовими нормами
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Право позивача вимагати від відповідача сплатити інфляційні втрати та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, за змістом частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) згідно статті 530 ЦК України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 цього Кодексу врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, за змістом наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Отже, з огляду на матеріали справи, ОСОБА_2 не виконував тривалий час зобов'язання щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, а тому позивач має право на захист своїх майнових прав та інтересів та стягнення з відповідача, з урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, інфляційних втрат у розмірі 1694,76 грн та 3% річних у розмірі 330,18 грн за порушення виконання грошового зобов'язання.
І оскільки відповідач до суду не з'явився, аргументів та розрахунок позивача не спростував, то позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона
понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат за надання правничої допомоги позивачем подано: Договір про надання правової допомоги № 01/11/22 від 01.11.2022; Додаткову угоду №77 від 08.11.2024; Акт здачі-прийняття робіт від 08.11.2024 на суму 3000 грн.; Довіреність від 03.02.2022; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Самойленка П.М.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Суд, враховуючи відсутність клопотання про зменшення розміру правових витрат з боку відповідача, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягають задоволенню.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.
Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача і понесені останнім витрати при сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн
Керуючись ст.ст. 13, 18, 81, 83, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 3% річних у розмірі 330 (триста тридцять) грн. 18 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1694 (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн. 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Лохвицького
районного суду Людмила ЦІМБОТА