Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/346/25
Провадження № 2/528/329/25
Іменем України
20 червня 2025 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вітківського М.О.,
при секретарі Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без технічної фіксації засобами в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
24 березня 2025 року позивач, через систему «Електронний суд», звернулась до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором №8902673 від 29.01.2022 у розмірі 18 150,00 грн. Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2 422,40 грн., та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 29.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 8902673. Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Мілоан» зобов'язується надати позичальнику кредит на умовах повернення, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах на наступних умовах: сума виданого кредиту: 10000,00 грн.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інших засобів. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Вказує, що кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Станом на день подачі позову до суду строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
25.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за кредитним договором № 8902673 від 29.01.2022, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості становить 18150.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 10000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6250.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 1900.00 грн; інфляційні збитки - 0.00 грн; нараховані 3% річних -0.00 грн.
03 квітня 2025 року до суду надійшла відповідь Відділу ведення реєстру територіальної громади та реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Гребінківської міської ради, згідно якої встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.71-72).
Ухвалою судді від 04.04.2025 року у цивільній справі відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням і викликом сторін, призначено судове засідання на 28.04.2025 о 10-30 год. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.72,73).
28.04.2025 року постановлено ухвалу суду про опублікування на офіційному веб сайті судової влади України оголошення про виклик до Гребінківського районного суду Полтавської області в судові засідання відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 79,80).
20.06.2025 року в судове засідання представник позивача не з'явився, він належним чином сповіщений про день і час розгляду справи; в позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
У судові засідання призначені на 28.04.2025, 13.05.2025, 20.06.2025 відповідач не з'явилася, відзиву не подавала. За зареєстрованим у встановленому порядку місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , судова кореспонденція відповідачем не отримана, конверт повернувсь до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, відповідач викликався в судові засідання шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про виклик до Гребінківського районного суду Полтавської області.
З огляду на положення ст.128 ЦПК України, він вважається таким, що належним чином сповіщений про день і час розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи подану заяву позивача про розгляд справи у його відсутність та повторну неявку відповідача в судове засідання, суд розглядає справу з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Згідно ухвали суду від 20.06.2025 року суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
29.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 8902673. Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Мілоан» зобов'язується надати позичальнику кредит на умовах повернення, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах на наступних умовах: сума виданого кредиту: 10 000,00 грн.; строк кредиту: 30 днів з 29.01.2022 року; комісія за надання кредиту 1900,00 грн.; реальна річна процентна ставка 317,286.00 (а.с.23-27, 41-44, 50).
На підтвердження перерахування кредиту за договором № 8902673 від 29.01.2022 первісним кредитором ТОВ «Мілоан» у сумі 10 000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 позивачем до матеріалів справи долучено копію квитанції № 1898516864 від 29.01.2022 року (а.с.51).
25.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за кредитним договором № 8902673 від 29.01.2022, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача. (а.с.09-20).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 26.07.2024 до договору факторингу № 25-07/2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 18 150,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками 6250,00 грн, заборгованість за комісіями - 1900.00 грн. (а.с. 21-22, 29).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 8902673 від 29.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 заборгованість відповідача за вказаним договором становить 18 150,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6250,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с.08).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Отже, в даному випадку кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором був укладений у вигляді електронного документа.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як зазначено в ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно приписів ст.ст. 514 та 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону № 1734-VIII).
Постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16 затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно пункту 1 яких до загальної вартості кредиту для споживача можуть включатися комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту).
Проте, у спірному кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту позичальнику, та за які позивачем встановлена комісія.
Встановивши, що позивачем не зазначено та не надано суду доказів наявності, переліку послуг, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1900,00 грн необґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки в силу вимог частин першої, п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» такі умови договору про споживчий кредит є нікчемними та не породжують відповідних прав та обов'язків сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме позов слід задовольнити в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відсотків за користування кредитом, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Представник позивача при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме: 2422,40 гривень судового збору та 9 000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовна заява подається позивачем до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то за її подання позивач сплачує судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (3 028 грн. 00 коп. - ставка судового збору, визначена в підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» х 0,8 - понижуючий коефіцієнт, встановлений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір»), що узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом в Ухвалі від 20.10.2021 року у справі № 914/2410/21, а також в Постанові Великої Палати від 16.11.2022 року у справі № 916/228/22.
На підставі положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на позивача судовий збір в розмірі 2 168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 05 коп.
Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Судом встановлено, що 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС «укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 (а.с.34-36).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
В постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці та поданні позовної заяви вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.3 ст.141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правову допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 3 000,00 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором № 8902673 від 29.01.2022 у розмірі 16 250 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судовий збір у сумі 2 168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку тобто, роз'яснюється, що апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 25.06.2025 року.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 25.06.2025 року.
Суддя М. О. Вітківський