Справа №338/571/25
27 червня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2020 року. Проте, їх спільне життя не склалося, тому вона звернулася до Богородчанського районного суду із позовною заявою про розірвання шлюбу.
Під час перебування у шлюбі 19 листопада 2020 року вони за спільні кошти придбали автомобіль марки марки «Toyota», модель «Land Cruiser 120», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який було зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 .
Оскільки автомобіль придбано під час шлюбу, то він є спільним сумісним майном подружжя. У зв'язку з погіршенням взаємовідносин між ними вона позбавлена можливості користуватися вищевказаним автомобілем, оскільки останній знаходиться у володінні та постійному користуванні відповідача. Згоди щодо добровільного поділу транспортного засобу між ними не досягнуто, що є підставою для поділу спільного майна подружжя у судовому порядку. Оскільки вказане майно є неподільним, відповідач користується їхнім майном самостійно, то вона згодна на залишення транспортного засобу у відповідача та отримання грошової компенсації її частки, яка складає 360245,00 (триста шістдесят тисяч двісті сорок п'ять) гривень.
Відповідач подав відзив, у якому вимоги позивачки визнав частково. Не заперечив, що спірний транспортний засіб придбаний ними в шлюбі та є їх спільною сумісною власністю. Однак не згідний з вимогами позивачки про залишення транспорту у його власності та стягнення з нього грошової компенсації, оскільки в даний час в у нього відсутні кошти для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належну їй часку у спільному сумісному майні подружжя. Зазначає, що йому відомо, що грошова компенсація позивачці необхідна для придбання автомобіля. За таких обставин вважає, що доцільніше передати у власність ОСОБА_1 спірний автомобіль та стягнути в з неї на його користь грошову компенсацію.
Позивачка та її представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Додатково зазначили, що станом на час розгляду справи шлюб між стороними розірвано, автомобіль перебуває у користуванні виключно відповідача. Тому вважають, що буде доцільним залишити автомобіль у власності відповідача та стягнути з нього компенсацію.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, у поданій заяві відповідач просив проводити розгляд справи у його відсутності з урахуванням заперечень, викладених у відзиві.
Вислухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав .
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 4 ст.368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
У ст.68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Відповідно до ст. 69, 70 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 2 статті 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (друга статті 71 Сімейного кодексу України).
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 Сімейного кодексу України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя «від 21грудня 2007року №11 (надалі - Постанова), сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Судом встановлено, що позивачка з відповідачем перебувала у шлюбі, який був зареєстрований 16 жовтня 2020 Богородчанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 51 (а.с.20). В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (а.с.24). Рішенням Богородчанського районного суду від 28 травня 2025 року шлюб між сторонами розірвано
За період перебування у зареєстрованому шлюбі 19 листопада 2020 року сторони за спільні кошти придбали автомобіль марки «Toyota», модель «Land Cruiser 120», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який було зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 (а.с.26).
Відповідно до довідки від 24.04.2025 року, наданою стороною позивачки, середньоринкова вартість спірного автомобіля складає 720490 грн (а.с.29). Вказана вартість транспортного засобу стороною відповідача не оспорюється.
У судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами, що автомобіль марки марки «Toyota», модель «Land Cruiser 120», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 був придбаний сторонами у шлюбі і є спільним сумісним майном, тому кожен із сторін має право на 1/2 частку цього автомобіля. Також судом встановлено, що спірний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача, що не заперечувалося сторонами у справі.
Позивачка зазначила, що вона та відповідач не зможуть спільно користуватися автомобілем, тому вона просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі однієї другої частки ринкової вартості автомобіля.
Слід зазначити, що транспортний засіб є неподільною річчю, тобто неможливо його поділити без втрати його цільового призначення. Тим самим, логічним буде при поділі майна залишити транспортний засіб одному з подружжя у власність, а другому подружжя отримати компенсацією вартості його частини автомобіля.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила наступне: частини четверта та п'ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов'язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач. Платоспроможність відповідача не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Якщо за позовом одного із подружжя (який відмовляється від його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ на користь відповідача - іншого із подружжя - та просить стягнути відповідну грошову компенсацію за таку частку) суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у цьому майні, бо відповідач не погодився на присудження грошової компенсації позивачеві та не вніс відповідну суму на депозитний рахунок, таке судове рішення не буде ефективним для захисту прав та інтересів позивача як співвласника. Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Тому з урахуванням доводів сторони позивачки, заперечень відповідача, того, що автомобіль вже зареєстрований на відповідача та перебуває у його користування, суд вважає що його слід залишити у власності ОСОБА_2 та стягнути з нього на користь позивачки компенсацію вартості частини спільного майна в розмірі 360245,00 (триста шістдесят тисяч двісті сорок п'ять) гривень
Отже, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 3602,45 грн судового збору.
На підставі викладеного, ст.4, 183, 364, 365, 368, 370, 372 ЦК України, ст.60, 61, 63, 65, 68 -71 СК України, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК УКраїни, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортний засіб марки «Toyota», модель «Land Cruiser 120», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .
Cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 360245,00 (триста шістдесят тисяч двісті сорок п'ять) гривень за рахунок компенсації вартості її частки у спільному майні та 3602,45 грн сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Головуючий О. А. Шишко