Справа № 214/4777/24
1-кп/214/390/25
26 червня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041750000269 від 22.02.2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сахновщина, Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, українця, не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-
Так, 26.01.2024 року приблизно о 15.30 годин ОСОБА_5 разом з ОСОБА_9 прийшли на майданчик третього поверху першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 подзвонила у двері квартири АДРЕСА_3 з метою зняття показань з лічильників вказаної квартири. Двері квартири відчинив колишній чоловік ОСОБА_7 , який до квартири не пускав та вийшов на майданчик. В ході спілкування виник словесний конфлікт в ході якого, ОСОБА_7 намагався зайти до квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 наблизилася до нього і ОСОБА_7 своєю правою рукою з зусиллям повалив на підлогу ОСОБА_5 та намагався зайти до квартири АДРЕСА_3 та зачинити двері квартири, при цьому своєю правою ногою наніс один удар по лівій нозі ОСОБА_5 , яка лежала на підлозі ногами в бік вхідної двері в квартиру АДРЕСА_3 . Після чого, ОСОБА_7 своєю правою ногою наступив на ступню правої ноги ОСОБА_5 в той момент коли вона лежала на підлозі, а своєю лівою ногою зверху вниз вдарив по правому колінному суглобу правої ноги, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: забою правого колінного суглобу з розривом тіла та заднього рогу медіального меніску, розрив підколінної кістки Бейкера, ускладнений порушенням функції та блокадою суглоба, які згідно судово-медичної експертизи № 752 від 03.05.20224 року за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 належить кваліфікувати за ст. 122 ч. 1 України за ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Судом враховані такі докази на підтвердження встановлених обставин.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 , в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України визнав та пояснив, що 26 січня 2024 року до нього у двері постукала його колишня дружина - ОСОБА_5 , сказала що їй потрібно побалакати. Її супутниця почала знімати його на телефон, проти чого він категорично заперечував. Він намагався зачинити двері в квартиру, та спробував не пустити потерпілу. Пояснив, що буде спілкуватися лише з власницею квартири, через що між ними сталась штовханина. Він намагався потерпілу з себе скинути, через що вона впала на підлогу, та коли він спробував зачинити двері, потерпіла підсунула свою ногу під двері, намагалась не дати їх зачинити. І так сталося, що він наніс потерпілій удар по коліну. Він щиро розкаюється у скоєному. Просить у потерпілої пробачення за вчинене.
Незважаючи на визнання обвинуваченим своєї вини, у справі існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.122 КК України.
Так, потерпіла ОСОБА_5 під час допиту в судовому засіданні показала, що 26.01.2024 року приблизно о 15-30 годині вона зустрілась з ОСОБА_9 , знайомою дочки. Домовились разом піти на адресу АДРЕСА_1 , до квартири яка належить її подрузі ОСОБА_10 , зняти показники лічильників, бо сама вона боялась. Оскільки з її колишнім чоловіком ОСОБА_7 у них були вже конфлікти. Квартира ОСОБА_7 не належить, проте він нікого до неї не пускає, не зареєстрований там. ОСОБА_10 дала їй довіреність на цю квартиру, попросила її навідувати. В той день вона подзвонила в двері, ОСОБА_7 повідомила, що їй потрібно потрапити в квартиру, щоб зняти показники лічильників. Обвинувачений одразу почав кричати, схопив її за виворіт куртки, стягнувши її з неї, після чого штовхнув. Вона впала на підлогу на бік, ОСОБА_7 декілька разів пнув її по нозі, вона кричала, кликала на допомогу. ОСОБА_11 все знімала на телефон. І коли її ноги лежали біля дверей він просто своєю лівою ногою наніс їй удар по коліну. Обвинуваченого вона просить покарати суворо.
Також, свідок ОСОБА_9 під час допиту в судовому засіданні показала, що 26 січня 2024 року ОСОБА_5 , попросила її про допомогу. А саме піти разом до квартири її знайомої, перевірити показники лічильників. Зустрілись в цей день, та разом пішли до квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Піднялись по сходах, ОСОБА_5 постукала в двері. Відчинив ОСОБА_7 , потерпіла попросила мене знімати все на телефон. Це і була мета її перебування там. ОСОБА_7 дуже агресивно попросив припинити зйомку. Не пускав потерпілу в квартиру. потім почав тягати потерпілу за кофту, знав її через голову. Повалив потерпілу на підлогу. Декілька разів вдарив кулаками по голові і її. Бив потеплілу ногами коли та знаходилась на підлозі. Дуже сильно вдарив потерпілу по коліну, через що остання дуже голосно закричала. Після всього він просто закрився в квартирі.
Пояснення потерпілої, свідків та обвинуваченого є послідовними та повністю узгоджуються, як між собою, так і щодо різних обставин кримінального провадження, тому суд приходить до висновку, що покази, які вони давали на досудовому слідстві та підтвердили в судовому засіданні - правдиві, оскільки знаходяться у взаємозв'язку з іншими об'єктивними письмовими доказами у провадженні, якими підтверджується винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за встановлених обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, а саме:
- висновком спеціаліста судово-медичного експерта №363 від 07.03.2024 року згідно якого у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді : забою правого колінного суглобу з розривом тіла та заднього рогу медільного меніску, розривом підколінної кістки Бейкера, порушенням функції та блокадою суглоба - за характером відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням , за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.(том 2 а.с.39-41);
- протоколом огляду мобільного телефону від 10.04.2024 року, згідно якого було оглянуто мобільний телефон модель iphone 14 PRO imei 1 НОМЕР_1 imei 2 НОМЕР_2 . Телефон в корпусі темно-синього кольору. В мобільному телефоні маються сім карти мобільного оператору «Київстар» мобільний номер НОМЕР_3 , мобільного оператору «Лайф» НОМЕР_4 . У додатку мобільного телефону «галерея» , «альбоми» маються два відеозаписи тривалістю 01:32 та 03:17. Переглядом відеозапису тривалістю 03:17 годин будо встановлено, що відеозапис проводиться з відеокамери на майданчику третього поверху будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 стукає в двері квартир АДРЕСА_3 декілька раз, через двері. Чоловічий голос запитує «хто?», ОСОБА_5 каже що, «це вона, ОСОБА_12 відчиняй». Через дві хвилини двері відчинились, та вийшов ОСОБА_13 , та запитує « а хто це?», на що ОСОБА_5 повідомила, що «тут знімають». Та ОСОБА_7 знову намагається зайти до квартири . ОСОБА_5 утримує вхідні двері і ОСОБА_14 говорить « що не потрібно знімати на відеокамеру» на що ОСОБА_5 погоджується , та каже « що будемо розмовляти без камер та відеозапису». Відеозапис тривалістю 01:32. При перегляді встановлено, що відеозапис проводиться з відеокамери на майданчику третього поверху будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 стоїть без верхнього одягу та кричить, щоб викликали поліцію, поруч із нею стоїть ОСОБА_13 , та відкриває вхідні двері до квартир АДРЕСА_3 . ОСОБА_5 підходить ззаду до ОСОБА_7 , та він її повалив на підлогу. Та намагається зайти до квартири. І з зусиллям зачиняє двері до квартири, та б'є своєю правою ногою ОСОБА_5 . ОСОБА_5 лежить на підлозі в бік квартири АДРЕСА_3 після чого ОСОБА_7 , наступив своєю правою ногою ОСОБА_5 на ступню правої ноги. А свою лівою ногою з зусиллям під вагою свого тіла вдарив колінний суглоб правої ноги ОСОБА_5 , яка голосно кричить та лежить на підлозі. Та просить викликати працівників поліції. Відеозапис припинено. (том 2 а.с.60);
- фото таблицею до протоколу огляду мобільного телефону від 10.04.2024 року.(том 2 а.с.61-63);
- фото таблицею до протоколу огляду мобільного телефону від 10.04.2024 року.(том 2 а.с.61-63);
- постановою про визнання речових доказів від 10 квітня 2024 року, згідно якої диск формату DVD-R марки Media з відеозаписом двох файлів, скопійованих в ході огляду мобільного телефону, належного ОСОБА_9 (том 2 а.с.61-63);
- диском формату DVD-R марки Media з відеозаписом двох файлів, скопійованих в ході огляду мобільного телефону, належного ОСОБА_9 від 10.04.2024 року. (том 2 а.с.65);
- висновком експерта №752 від 10.05.2024 року згідно якого у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді : забою правого колінного суглобу з розривом тіла та заднього рогу медільного меніску, розривом підколінної кістки Бейкера, ускладнений порушенням функції та блокадою суглоба, що підтверджується даними огляду, медичних документів на її ім'я , даними рентгенологічного дослідження. За характером відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням , за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби. Ступінь загоєння виявлених при первинному обстеженні ушкоджень, свідчить , що термін їх виникнення може відповідати 26.01.2024 року.(том 2 а.с.75-76).
Відповідно до вимог ст.ст.85, 86, 98, 99 КПК України, зазначені вище відомості, що містяться в досліджених, кожному окремо, під час судового розгляду, речових доказах та письмових документах, отримані у порядку, встановленому КПК України, а отже є допустимими, а також належними доказами, як такі, що підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та мають для нього суттєве значення.
Відомості, що містяться у показах обвинуваченого, потерпілої, свідка та наведених письмових доказах у їх сукупності підтверджують встановлені судом фактичні обставини справи, що свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.
На думку суду, сукупності досліджених доказів достатньо для того, щоб зробити беззаперечний висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення.
Аналізуючи покази обвинуваченого, дослідивши та оцінивши вивчені в справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, виходячи із сукупності досліджених обставин вчинених діянь, суд «поза розумним сумнівом» приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину та кваліфікує його дії:
- за ч.1 ст.122 КК України за ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтями Кримінального кодексу України, за встановлених під час розгляду кримінального провадження обставин, у суду відсутні.
При цьому, підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, у відповідності до ч.3 ст.337 КПК України, судом не встановлено, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.
Згідно зі ст.ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Так, статтею 17 Закону України від 23.02.2016 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».
Загальні засади призначення покарання, а саме положення ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.
При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких. Окрім цього, врахуванню підлягає загально-небезпечний характер дій обвинуваченого та його особисте ставлення до вчиненого, який, вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав, щиро просив пробачення у потерпілої.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно з ст. 66 КК України, є щире каяття у вчинені кримінального правопорушення, його задовільний стан здоров'я.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_7 , по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України (том 2 а.с.89).
Окрім того, суд враховує особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони (том 2 а.с.90), раніше не судимий (том 2 а.с.91), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебував та не перебуває (том 2 а.с.88,89).
Згідно з досудовою доповіддю Саксаганського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 визначено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. У відповідності до висновку органу пробації про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення нагляду з боку уповноваженого органу з питань пробації та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде до висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язків, відповідно до ч.3 ст.76 КК України (том 1 а.с.40-43).
Також, при призначенні покарання, суд враховує думку потерпілої ОСОБА_5 та її представника, які при призначенні покарання просили суд суворо покарати обвинуваченого.
Отже, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання та наявність пом'якшуючих обставин, дані про особу винного, у зв'язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі, однак із застосуванням ст.75 КК України, без ізоляції від суспільства.
Окрім того, виходячи із всіх встановлених у справі обставин, керуючись ст.75 КК України, суд вважає за доцільне встановити обвинуваченому ОСОБА_7 випробувальний термін, при цьому покласти на останнього обов'язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На думку суду, застосування в даному випадку до обвинуваченого положень ст.ст.75, 76 КК України в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов'язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на обвинуваченого ОСОБА_7 більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання, та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд не знаходить підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст.ст.69 КК України, оскільки судом не встановлено сукупності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 124, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.122 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речовий доказ:
- диск формату DVD-R марки Media з відеозаписом двох файлів, скопійованих в ході огляду мобільного телефону, належного ОСОБА_9 , який знаходиться в матеріалах справи - залишити в матеріалах справи. (том 2 а.с.61-63);
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1