04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 752/8456/20
провадження № 61-14561св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року в складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Житло-Капітал»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп» (далі - ТОВ «Укрбуд Інвестгруп»), у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просив:
визнати недійсним договір № 79-0205/2019-1 про участь у Фонді фінансування будівництва, укладений 02 травня 2019 року з ТОВ «ФК «Житло-Капітал»;
стягнути з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на його користь 1 025 970, 66 грн, що перераховані на рахунку товариства 02 травня 2019 року відповідно до умов договору № 79-0205/2019-1 про участь у Фонді фінансування будівництва;
стягнути з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на його користь компенсацію майнової шкоди у зв'язку з використанням його коштів не за призначенням, а саме: пеню в сумі 767 605, 38 грн, 3 % річних в сумі 105 154,96 грн, інфляційні втрати в сумі 398 948, 68 грн, із зазначенням у рішенні суду про необхідність нарахування інфляційних втрат, 3 % річних до моменту виконання такого рішення;
стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 105 000,00 грн з ТОВ «ФК «Житло-Капітал», та у розмірі 200 000,00 грн з ТОВ «Укрбуд Інвестгруп».
На обґрунтування позов зазначав, що 02 травня 2019 року він уклав з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» договір № 79-0205/2019-1 про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) виду «А» житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», будівельна адреса: АДРЕСА_1 .
Згідно з умовами договору об'єктом інвестування є квартира у секції № 5
житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2, розташована на 25-му та 26-му
поверхах, загальною площею 103, 98 кв. м. Забудовником житлового
комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» визначено ТОВ «Укрбуд Інвестгруп».
На виконання умов вищевказаного договору він перерахував на рахунки
ТОВ «ФК «Житло-Капітал» грошові кошти двома платежами: 1 004 446, 80 грн
та 21 523, 83 грн, після оплати яких він отримав свідоцтво № С79-0205/2019-1
з графіком подальшого внесення коштів до ФФБ житлового комплексу
«ІНФОРМАЦІЯ_1», яке є невід'ємною частиною договору. У свідоцтві визначено, що
планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію -
30 вересня 2021 року.
Будівництво житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» не розпочато, облаштування
будівельного майданчика відбулося без належного оформлення усіх
необхідних дозвільних документів та за відсутності чинного договору щодо
будівництва житлового комплексу на території, яка належить військовому
містечку № НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Договір від 27 вересня 2016 року між Центральним територіальним управління
капітального будівництва Міністерства оборони та ТОВ «Укрбуд Інвестгруп»
про будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1
( АДРЕСА_1 визнано недійсним
рішення суду у справі № 910/4501/17.
Незважаючи на постанову Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі
№ 910/4501/17 про визнання недійсним договору від 27 вересня 2016 року про
будівництво житлового комплексу на
АДРЕСА_2 , у грудні 2018 року на веб-сайті групи компаній « Укрбуд » було розміщено відомості про зведення житлового комплексу «Житловий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» за вищевказаною адресою.
Отже, відповідач ТОВ «Укрбуд Інвестгруп», розмістивши на своєму сайті
інформацію про зведення житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», порушив вимоги
Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки не мав
права на виконання будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровими
номерами 8000000000:79:364:0008 та 8000000000:79:364:0071.
Внаслідок протиправних дій як забудовника ТОВ «Укрбуд Інвестгруп», так
і управителя ТОВ «ФК «Житло-Капітал», він як інвестор був введений в оману,
адже не був поінформований щодо відсутності у забудовника необхідних
дозвільних документів та договорів, та уклав договір про участь у ФФБ
житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Після того, як ТОВ «Укрбуд Інвестгруп» припинило будівництво всіх своїх
об'єктів, він 26 грудня 2019 року звернувся до управителя ТОВ «ФК «Житло-
Капітал» із заявою про розірвання договору № 79-0205/2019-1 від 02 травня
2019 року про участь у ФФБ виду «А» житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та
повернення коштів у сумі 1 025 970,66 грн, однак офіційної відповіді не отримав.
Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідачів йому
заподіяно майнову та моральну шкоду, ОСОБА_1 просив позов
задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року
позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір № 79-0205/2019-1 про участь у ФФБ, укладений
02 травня 2019 року між ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на користь ОСОБА_1 0.1.1 025 970,66 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу
судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що за правилами частини другої статті 7
Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при
будівництві житла та операціях з нерухомістю» управителю фонду
забороняється укладати договори управління майном з установниками та
залучати кошти установників для фінансування спорудження об'єкта
будівництва у разі відсутності: у забудовника права на виконання будівельних
робіт; державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкти
інвестування за забудовником; державної реєстрації права довірчої власності
на ім'я управителя відповідно до закону.
Оскільки внаслідок протиправних дій відповідача ТОВ «ФК «Житло-Капітал»
були порушені права позивача як інвестора, будівництво житлового комплексу
«ІНФОРМАЦІЯ_1» не було розпочато, наявні підстави для визнання недійсним
договору про участь у ФФБ, та стягнення на користь ОСОБА_1 сплачених
на виконання умов договору грошових коштів в сумі 1 025 970,66 грн
Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при
будівництві житла та операціях з нерухомістю», не передбачено штрафних
санкцій за недотримання ФФБ строків повернення інвесторам коштів.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій
у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_1 не надав суду докази заподіяння йому моральної шкоди
відповідачами, не довів наявність причинного зв'язку між діяннями
відповідачів та станом його здоров'я, вимоги про відшкодування моральної
шкоди задоволенню не підлягають.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року рішення
Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року в частині
відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Житло-
Капітал» про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій
частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на
відшкодування моральної шкоди.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір про участь у ФФБ
№ 79-0205/2019-1, укладений 02 травня 2019 року між ТОВ «ФК «Житло-
Капітал» та ОСОБА_1 , визнаний недійсним
із застосуванням правових наслідків, встановлених статтею 216 ЦК України,
а тому положення недійсного договору не створюють будь-яких наслідків, крім
тих, що пов'язані з його недійсністю, що позбавляє позивача права на
отримання пені, яка за змістом статей 549, 550, 551 ЦК України, є грошовою
сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення
зобов'язання, і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного
грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобов'язанням,
до спірних правовідносин не застосовуються положення частини другої статті
625 ЦК України, тому вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» трьох
процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач довів наявність складу цивільно-правового правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки відповідача і причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, враховуючи завдані йому душевні страждання, характер неправомірних дій ТОВ «ФК «Житло-Капітал», з вказаного товариства на користь позивача підлягає стягненню 20 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Такий розмір відшкодування відповідає обсягу спричинених позивачу страждань, є достатнім для відновлення його прав, а також відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди відповідачем ТОВ «Укрбуд
Інвестгруп», тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною
скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від
21 вересня 2023 року та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від
16 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог про
відшкодування ТОВ «ФК «Житло-Капітал» майнової шкоди та моральної шкоди
та в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування ТОВ «Укрбуд
Інвестгруп» моральної шкоди й ухвалити нове судове рішення про задоволення
позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо
застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові
Верховного Суду України від 01 червня 2016 року в справі № 910/22034/15
(провадження № 3-295гс16) та у постановах Верховного Суду від 16 травня
2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 22
вересня 2020 року в справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20) (пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України).
Під час вирішення питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної
йому ТОВ «ФК «Житло-Капітал» суди не врахували положення статті 216 ЦК
України та дійшли помилкового висновку про те, що визнання договору про
участь у ФФБ недійсним позбавляє його права на отримання пені (неустойки,
штрафу), яка за змістом статей 549, 550, 551 ЦК України є грошовою сумою, яку
боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, і яка
обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового
зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Безпідставними є висновки судів про те, що до спірних правовідносин не
застосовується положення частини другої статті 625 ЦК України, оскільки
правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобов'язанням.
Негрошове зобов'язання, в якому одна сторона зобов'язана виконати свій обов'язок на користь іншої особи, має свою вартість, і після його порушення воно набуває характер грошового, тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Протиправними діями ТОВ «Укрбуд Інвестгруп», які аналогічні діям ТОВ «ФК
«Житло-Капітал», йому як замовнику послуг будівництва житла для власних
потреб, було заподіяно моральну шкоду, тому грошові кошти на її
відшкодування підлягають стягненню з обох відповідачів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного
суду м. Києва.
27 листопада 2023 року справа № 752/8456/20 надійшла до Верховного Суду.
ТОВ «ФК «Житло-Капітал» направило відзив на касаційну скаргу, в якому
просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині задоволених позовних вимог з касаційному порядку
не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 02 травня 2019 року ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ОСОБА_1
уклали договір № 79-0205/2019-1 про участь у ФФБ, відповідно до умов якого
позивач зобов'язався передати товариству як управителю в управління
грошові кошти з метою отримання у власність житла, а управитель
зобов'язався прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та
здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, правилами ФФБ виду «А» житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та чинним законодавством України.
Об'єктом будівництва сторони визначили житловий комплекс
з об'єктами обслуговування населення, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 (кадастрові номери
земельних ділянок 8000000000:79:364:0008 та 8000000000:79:364:0071).
Згідно з пунктами 1.2., 1.9. договору об'єктом інвестування, що підлягає
передачі позивачу після завершення будівництва, є квартира у секції № 5
житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» під номером НОМЕР_2, розташована на 25-му та
26-му поверхах, загальною площею 103, 98 кв. м; забудовник ТОВ «Укрбуд
Інвестгруп»; планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва
в експлуатацію - 30 вересня 2021 року.
На виконання умов вищевказаного договору позивач перерахував двома
платежами грошові кошти на рахунки ТОВ «ФК «Житло-Капітал»:
1 004 446,80 грн з призначенням платежу «за фінансування об'єкту
інвестування згідно договору № 79-0205/2019-1 від 02 травня 2019 року» та
21 523, 86 грн - «за управління майном згідно договору № 79-0205/2019-1 від
02 травня 2019 року».
ТОВ «ФК «Житло-Капітал» видало ОСОБА_1 свідоцтво № 079-0205/2019-1,
яким підтверджено факт передачі позивачем в управління товариству
1 004 446, 80 грн. Кількість закріплених (викуплених) одиниць об'єкту
інвестування становить 43,67 кв. м.
Встановлено, що будівництво житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» не розпочато,
мало місце лише облаштування будівельного майданчика, що розташований на
території військового містечка № НОМЕР_1 на
АДРЕСА_1 , за відсутності чинного договору щодо будівництва
житлового комплексу на території, яка належить військовому містечку.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04 липня 2017 року у справі
№ 910/4501 /17, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір про
будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1
від 27 вересня 2016 року, укладений між державною організацією (установа,
заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва та
ТОВ «Укрбуд Інвестгруп».
Під час розгляду цієї справи суди встановили, що 27 вересня 2016 року між
державною організацією Центральне територіальне управління капітального
будівництва та ТОВ «Укрбуд Інвестгруп» на виконання положень Постанови
Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження
порядку забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями»,
Постанови Верховної ради України від 06 травня 2014 року № 1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки Держави» було укладено договір про будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 3.1 - 3.3 цього договору об'єктом забудови є земельні
ділянки за вищевказаною адресою площею 6,2224 га (кадастровий номер
8000000000:79:364:0008) та площею 0,2860 га (кадастровий номер
8000000000:79:364:0071).
Земельна ділянка площею 6,2224 га має цільове призначення «для розміщення
та постійної діяльності ЗСУ, для експлуатації та обслуговування
адміністративно-господарських будівель та споруд військового містечка
№ НОМЕР_1 », а земельна ділянка площею 0,2860 га - «для розміщення та постійної
діяльності ЗСУ». Правокористувачем за правом забудови земельних ділянок
(суперфіцій) є Центральне територіальне управління капітального будівництва.
Наказом Міністерства юстиції України скасовані рішення про державну
реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 вересня 2016 року № 31543040 та
№ 31542035, прийняті приватним нотаріусом Київського міського
нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., та внесено до Державного реєстру
речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів №15553636 та
№16552713, відповідно до яких право забудови земельної ділянки за
оспорюваним договором було надане Центральному територіальному
управлінню капітального будівництва.
Станом на 15 вересня 2015 року спірні земельні ділянки рахуються за
землекористувачем Міністерством оборони України, тобто будівництво
житлового комплексу за умовами спірного договору здійснюється на
земельній ділянці, яка розташована на території військового містечка № НОМЕР_1 , та
відноситься до земель оборони.
Умовами оспорюваного договору не передбачено будівництва житлового
комплексу саме як житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей або
соціального та доступного житла. Фактичне виконання умов договору
призведе до створення на землях оборони нового об'єкту невійськового
призначення.
Центральне територіальне управління капітального будівництва не
погоджувало укладення договору про спільну діяльність з Міністерством
оборони України.
26 грудня 2019 року позивач звернувся до генерального директора ТОВ «ФК
«Житло-Капітал» з листом, в якому пропонував укласти з ним договір про
розірвання договору № 79-0205/2019-1 від 02 травня 2019 року про участь
у ФФБ та у десятиденний термін повернути йому кошти у сумі 1 025 970,63 грн,
однак відповіді на цей лист не отримав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 216 ЦК України недійсний правочин
не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій
стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі
неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає
у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати
вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій
особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню
винною стороною.
Звертаючись до суду з вимогами про стягнення на його користь пені, 3 % річних
за період з 02 травня 2019 року по 01 жовтня 2022 року, та інфляційних втрат
за період з травня 2019 року по серпень 2022 року, ОСОБА_1 мотивував їх
тим, що частиною другою статті 216 ЦК України передбачено відшкодування
винною стороною заподіяних другій стороні збитків.
Оскільки ТОВ «ФК «Житло-Капітал» порушило зобов'язання за договором про
участь у ФФБ, з нього підлягає стягненню пеня на підставі статті 549 ЦК
України, а також 3 % річних та інфляційні втрати на підставі частини другої
статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх
відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити
для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа
могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було
порушене (упущена вигода).
У частині першій, третій статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою
(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен
передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею
є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного
грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший
розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила
відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно
від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі
види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або
спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види
зобов'язань.
За змістом зазначеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та
трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за
прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту
майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат
кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та
отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними
ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від
16 березня 2023 року у цій справі визнано недійсним договір № 79-0205/2019- 1 про участь у ФФБ, укладений між ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ОСОБА_1
02 травня 2019 року, та стягнуто з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на користь
позивача 1 025 970,66 грн.
Відтак, лише з моменту набрання судовим рішенням в цій частині законної сили
у товариство виник обов'язок з повернення ОСОБА_1 грошових коштів,
внесених ним на виконання договору № 79-0205/2019-1 від 02 травня
2019 року.
Враховуючи наведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про
відсутність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 пені,
трьох процентів річних та інфляційних втрат за визначені ним періоди, оскільки
станом на 02 травня 2019 року у ТОВ «ФК «Житло-Капітал» не виникло обов'язку
з повернення позивачу грошових коштів.
Верховний Суд звертає увагу, що апеляційний суд дійшов помилкового
висновку про те, що правовідношення, яке виникло між сторонами, не
є грошовим зобов'язанням, тому до спірних правовідносин не застосовуються
положення частини другої статті 625 ЦК України, однак це не вплинуло на
правильність вирішення спору, а в силу положень частини другої статті 410
ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення
з одних лише формальних міркувань.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має
право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її
прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких
фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку
з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна
шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір
грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від
характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,
погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх
реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина
є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які
мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються
вимоги розумності і справедливості.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на
відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного
цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-
якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної
(немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від
наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від
01 вересня 2020 року у справі № 216/3521 /16-ц (провадження № 14-714цс19)
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд
апеляційної інстанції врахував характер правопорушення, глибину душевних
страждань ОСОБА_1 , а також вимоги розумності та справедливості, та
дійшов правильного висновку про стягнення на його користь 20 000,00 грн
з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на відшкодування моральної шкоди.
Також правильними є висновки судів про відсутність підстав для задоволення
вимог про відшкодування моральної шкоди з ТОВ «Укрбуд Інвестбуд» з огляду
на їх недоведеність.
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним
Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на
законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до
власного тлумачення норм права, що відповідно до статті 400 ЦПК України не
належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року
у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського
апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині вирішення вимог
ОСОБА_1 про стягнення пені, трьох процентів річних та
інфляційних втрат, а також відшкодування моральної шкоди залишити без
змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов