24 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 158/2929/24
Провадження № 22-ц/820/957/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Демчук В.М.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Служба у справах дітей Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, Виконавчий комітет Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 лютого 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області (далі - Служба у справах дітей), про позбавлення батьківських прав.
ОСОБА_2 зазначила, що з 1 липня 2015 року вона перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2017 року. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. З січня 2017 року відповідач не відвідує сина, не надає йому матеріальної допомоги, не виявляє інтересу до його життя і навчання, не дбає про різносторонній розвиток і нормальне самоусвідомлення сина, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не надає сину доступу до культурних та духовних цінностей. Відтак ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 лютого 2025 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що підстави для застосування щодо ОСОБА_3 позбавлення батьківських прав як крайньої міри впливу на особу, яка не виконує батьківські обов'язки, відсутні. ОСОБА_3 перебуває за кордоном, його умисне ухилення від виховання сина та свідоме нехтування інтересами дитини не підтверджуються достатніми доказами. ОСОБА_2 не довела винну поведінку ОСОБА_3 щодо сина та негативний вплив відповідача на дитину, а тому розрив сімейних відносин батька з сином не відповідатиме інтересам дитини.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а вихованням та утриманням дитини займаються тільки позивачка та її новий чоловік ОСОБА_5 . Ці обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, що давало суду підстави в найкращих інтересах дитини ухвалити рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2025 року залучив Виконавчий комітет Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області до участі у справі як орган опіки та піклування (далі - Орган опіки та піклування).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування і Служба у справах дітей не подали відзив на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
2 Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 1 липня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2017 року.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає разом із позивачкою по АДРЕСА_1 . Малолітній ОСОБА_4 навчається у Холоневицькому ліцеї Цуманської селищної ради.
ОСОБА_3 проживає окремо від дитини - у квартирі АДРЕСА_2 .
1 червня 2023 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . У цьому шлюбі вони мають дочку ОСОБА_6 .
Згідно з висновком Органу опіки та піклування від 31 грудня 2024 року №216 позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 є недоцільним.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім'ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.
Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.
Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.
Зібрані докази вказують на те, що з 2017 року ОСОБА_3 залишив сім'ю, не проживає разом із сином, не виконує належним чином свої обов'язки щодо його виховання та утримання, не проявляє інтересу до його життя і навчання. Дитина проживає у новій сім'ї матері.
Водночас ОСОБА_3 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо сина.
Встановивши ці обставини та врахувавши інтереси дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у виді позбавлення батьківських прав відсутні.
При цьому суд правомірно взяв до уваги висновок Органу опіки та піклування від 31 грудня 2024 року №216 про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , оскільки цей висновок, відповідає найкращим інтересам дитини.
Доводи ОСОБА_2 про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, як і думка малолітнього ОСОБА_4 щодо вирішення спору, суперечать чинним нормам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання ОСОБА_2 на доведеність своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів є необґрунтованими.
Суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
3. Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 червня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Дем'янов Ю.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 52