Справа № 602/1026/24Головуючий у 1-й інстанції Ковтунович О.В.
Провадження № 22-ц/817/481/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
17 червня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Гичко К.С.
представника апелянтки - Старцуна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/1026/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року (ухвалене суддею Ковтуновичем О.В., повний текст якого складено 21 лютого 2025 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, апелянт) про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов обґрунтовано тим, що 15 березня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_2 укладений договір позики №5320484. 10 серпня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 10-08/2023, згідно з умовами якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Так, відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 10-08/2023 від 10 серпня 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за договором позики №5320484 до відповідача в сумі 20452.00 грн, з яких: 5461.31 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 14990є69 грн - заборгованості за відсотками.
Також, 15 березня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №6461626. 24 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24112023, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Так, відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24112023 від 24 листопада 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 6461626 до відповідача в сумі 55820.00 грн, з яких: 20000.00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 35820.00 грн - заборгованість за відсотками.
У зв'язку з наведеним просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за:
1) договором позики № 5320484 в розмірі 20452.00 грн, з яких: 5461.31 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14990.69 грн - сума заборгованості за відсотками;
2) кредитним договором № 6461626 в розмірі 55820.00 грн, з яких: 20000.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 35820.00 грн - сума заборгованості за відсотками;
Всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 76272.00 грн та вирішити питання судових витрат.
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості:
- за договором позики № 5320484 в розмірі 20452.00 грн, з яких: 5461.31 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14990.69 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 0.00 - сума заборгованості за процентами на прострочену позику;
- за кредитним договором № 6461626 в розмірі 55820.00 грн, з яких: 20000.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 35820.00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 3028.00 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Старцун М.І., подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено доказів, які б підтверджували, що саме відповідачка була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачкою логіну та паролю в системі, що відповідачкою було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідачка була ознайомлена з усіма істотними умовами договору. Також матеріали справи не містять доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку саме від позивача, оскільки встановлення факту зарахування переказу на картку відповідачки не свідчить про надання кредиту. Тобто, відповідно до законодавства, відповідачкою не було вчинено дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір та не надано доказів саме про реєстрацію відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції.
Матеріали справи містять копії договору та інших документів, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці.
У зв'язку з наведеним просить рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
22 квітня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивовано тим, що доводи і аргументи, на яких ґрунтуються вимоги апелянта, як на підставу для зміни рішення суду першої інстанції, є суб'єктивною думкою сторони апелянта, яка суперечить нормам цивільного законодавства та низці правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду, є недоведені, необґрунтовані, безпідставні та не повинні братися судом до уваги.
У зв'язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_2 - адвокат Старцун М.І. свою апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, однак належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
За правилами частині першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна даного позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
15 березня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_2 укладено договір позики №5320484, відповідно до якого остання отримала грошові кошти на банківський картковий рахунок в загальній сумі 11000.00 грн строком на 80 днів зі сплатою процентної ставки - акційна 2.2%, базова 3.0%, від суми кредиту за кожну добу користування кредитом.
Згідно графіку платежів слідує, що позика № 5320484 надана на період з 15 березня 2023 року по 03 червня 2023 року, сума кредиту - 11000 грн, проценти за користування кредитом - 8910 грн, загальна вартість кредиту - 19910 грн.
Згідно умов вказаного кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
У розділі 2 «Предмет договору» згаданого договору позики відповідачкою вказано номер карти НОМЕР_1 .
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (j78965) і був надісланий на номер телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), про що свідчить п.11 договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Як слідує з довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №4378-ВП від 06 лютого 2024 року, за доручення ТОВ «Маніфою» 15 березня 2023 року здійснено грошовий переказ за №047173 з перерахування грошових коштів в сумі 21000 грн на картку НОМЕР_1 .
10 серпня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 10-08/2023, згідно умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржника ОСОБА_2 за договором позики №5320484 від 15 березня 2023 року на суму 20452.00 грн.
З розрахунку заборгованості за договором №5320484 від 15 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 погашала заборгованість в розмірі 5538.69 грн.
Відповідно до Реєстру боржників від 10 серпня 2023 року до договору факторингу №10-08/2023 від 10 серпня 2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 20452.00 грн, з яких:
- 5461.31 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 14990.69 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою;
- 0.00 грн - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
15 березня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6461626, відповідно до якого остання отримала грошові кошти на банківський картковий рахунок в загальній сумі 20000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентної ставки - 1.99 % від суми кредиту за кожну добу користування кредитом.
Згідно графіку платежів слідує, що кредит № 36511-02/2023 надано на період з 15 березня 2023 року по 15 березня 2024 року, сума кредиту - 20000 грн, проценти за користування кредитом - 142683.00 грн, загальна вартість кредиту - 162683.00 грн.
Згідно умов вказаного кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
У розділі 2 «Порядок та умови надання кредити» згаданого кредитного договору відповідачем вказано номер карти - НОМЕР_1 .
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (А2691) і був надісланий на номер телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), про що свідчить п.10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Як слідує з довідки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» №3873 від 15 серпня 2023 року, за доручення ТОВ «Авентус Україна» 15 березня 2023 року здійснено грошовий переказ за №1207046468 з перерахування грошових коштів в сумі 20000 грн на картку ТОВ «Авентус Україна».
24 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24112023, згідно з яким ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржника ОСОБА_2 за споживчим кредитом № 6461626 на суму 55820.00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 6461626 від 15 березня 2023 року за період з 15 березня 2023 року по 23 листопада 2023 року вбачається, що станом на 23 листопада 2023 року заборгованість не погашена та становить 55820.00 грн, яка складається із:
- 20000.00 грн - заборгованість за основною сумою договору;
- 35820.00 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до Реєстру боржників від 24 листопада 2023 року до договору факторингу № 24112023 від 24 листопада 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 55820.00 грн, з яких:
- 20000.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 35820.00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 0.00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договорами кредиту №5320484 та №6461626, станом на жовтень 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 76272.00 грн, що складається з тіла кредиту та відсотків за користування коштами.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 15 березня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_2 укладено договір позики №5320484, внаслідок чого відповідачка отримала грошові кошти в сумі 11000.00 грн, що підтверджується підписом відповідачки за допомогою електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора j78965 та довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №4378-ВП від 06 лютого 2024 року. Також, 15 березня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6461626, внаслідок чого відповідачка отримала грошові кошти в сумі 20000.00 грн, що підтверджується підписом відповідачки за допомогою електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора А2691, а саме 15 березня 2023 року о 10:35:51 год та довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» №3873 від 15 грудня 2023 року.
З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладення та підписання ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису кредитних договорів № 5320484 від 15 березня 2023 року з ТОВ «Маніфою», № 6461626 від 15 березня 2023 року з ТОВ «Авентус Україна», невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів.
Крім того, доводи в апеляційній скарзі про те, що встановлення факту зарахування переказу на картку відповідачки не свідчить про надання кредиту, колегія суддів критично оцінює, оскільки вказане свідчить про суперечливу поведінку позичальника, яка не визнала факт укладення кредитних договорів спірних договорів, в яких зазначено номер карти для зарахування коштів - НОМЕР_1 та не навела жодних доказів про походження грошових коштів, які зараховані шляхом переказу на картку.
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтвердив перехід до нього права вимоги за кредитними договорами №5320484 від 15 березня 2023 року та №6461626 від 15 березня 2023 року на підставі договорів факторингу. Більше того, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційні скарзі не ставить під сумнів факт переходу права вимоги до позивача.
Крім того встановлено, що ОСОБА_2 на виконання вимог кредитного договору №5320484 сплатила 5538.69 грн, як слід зарахувати до погашення тіла кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_2 кошти ТОВ «ФК «ЄАПБ» не повернуті, а тому існують правові підстави для стягнення з відповідачки фактично отриманих сум кредитних коштів в розмірі 25461.31 грн (5461.31 + 20000).
Щодо стягнення заборгованості за відсотками.
Суд першої інстанції, стягуючи з відповідачки заборгованість згідно поданих ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунків не звернув увагу на те, що вказані розрахунки суперечать умовам кредитних договорів, які укладено між сторонами.
Так, згідно умов кредитного договору №5320484 вбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_2 на період з 15 березня 2023 року по 03 червня 2023 року, сума кредиту - 11000 грн, проценти за користування кредитом - 8910 грн, загальна вартість кредиту - 19910.00 грн (т.1 а.с.15).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з позичальника 14990.69 грн заборгованості за відсотками за кредитним договором №5320484, оскільки сторонами визначено, що розмір відсотків буде становити 8910.00 грн.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).
Однак, позивач, нараховуючи заборгованість за процентами, виходив з інших умов кредитування, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідачки слід стягнути проценти за користування кредитом згідно договору №5320484 в розмірі 8910 грн.
Згідно умов кредитного договору №6461626 вбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_2 на період з 15 березня 2023 року по 09 березня 2024 року, сума кредиту - 20000.00 грн, проценти за користування кредитом - 142683.00 грн, загальна вартість кредиту - 162683.00 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто заборгованість за процентами за користування кредитним договором №6461626 в розмірі 35820.00 грн, оскільки вказану суму просив стягнути позивач.
Доводи апелянта про те, що 15 березня 2023 року між ТОВ «Маніфою», ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 не укладалися електронні договори за №5320484 та №6461626, апеляційний суд не приймає, оскільки кредитні договори містять електронний підпис ОСОБА_2 із одноразовим ідентифікатором, який надано позичальнику для підписання договору та в них зазначено усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце прописки та проживання.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення заборгованості за кредитними договорами з 76272,00 грн до 70733,31 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 76272.00 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу відповідача та зменшено розмір стягнення, задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на суму 70733.31 грн, що становить 92.73% ціни позову.
Ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, становила 3028.00 грн.
Позивач за розгляд справи в суді першої інстанції сплатив судовий збір в розмірі 3028.00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №55807 від 16 січня 2024 року.
Зважаючи на те, що позов задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (92.73% від 3028.00), що становить 2807.86 грн.
Відповідач за апеляційний розгляд даної справи сплатила судовий збір в розмірі 3633.60 грн., що підтверджується квитанцією №39 від 26 березня 2025 року.
Зважаючи на те, що апеляційним судом скаргу задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України, слід стягнути з позивача на користь відповідачки за подання апеляційної скарги пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (7.27% від 3633.60), що становить 264.16 грн.
Отже різниця між понесеними судовими витратами позивачем та відповідачкою пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 2543.70 грн (2807.86 - 264.16)
За таких обставин, колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, понесених позивачем, що пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд даної справи, слід покласти на відповідачку, тому слід зменшити розмір стягнутого судового збору з 3028.00 грн до 2543.70 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року - змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором позики №5320484 від 15 березня 2023 року з 20452 (двадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривні 00 копійок до 14371 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят одна) гривня 31 копійка, а також судового збору з 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок до 2543 (дві тисячі п'ятсот сорок три) гривні 70 копійок.
В решті рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 27 червня 2025 року.
Реквізити учасників:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий О.З. Костів
Судді: М.В. Хома
Н.М. Храпак