Справа № 466/3895/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/811/690/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
12 червня 2025 року м.Львів
Справа № 466/3895/24
Провадження № 22-ц/811/690/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 30 січня 2025 року, у складі судді Ковальчука О.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
9 квітня 2024 року ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №26252056511402 від 26 вересня 2017 року в розмірі 20 506,76 грн., 2 422,40 грн. судового збору та 4 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову посилається на те, що 26 вересня 2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26252056511402, згідно якого банком надано відповідачу кредит в сумі 7 100 грн. строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією з оплатою процентів в розмірі 48% річних за строкову заборгованість, та в розмірі 56 % річних - за прострочену заборгованість + 100 грн. Вказує, що до моменту підписання кредитного договору відповідач ознайомився та погодився з умовами Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, тарифами банку, публічним договором (офертою) АТ «Банк Кредит Дніпро» та іншою інформацією за відповідною банківською послугою, що містяться в Універсальному договорі банківського обслуговування та оприлюднені на Офіційному сайті банку та у відділеннях банку. Вказує, що АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 100 грн., встановленому договором, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 26 вересня 2017 року по 11 липня 2023 року. Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав та станом на 12 липня 2023 року допустив заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 20 506,76 грн., яка складається з: 6 915,46 грн. - залишок простроченого кредиту; 12 256,81 грн. - залишок прострочених відсотків; 1 334,49 грн. - залишок прострочених комісій, що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за кредитним договором. Зазначає, що 12 липня 2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №12/07/23, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає грошові кошти в розпорядження АТ «Банк Кредит Дніпро» (ціна продажу), а АТ «Банк Кредит Дніпро» відступає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників. Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 12/07/23 від 12 липня 2023 року, від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 506,76 грн. Відповідно до п 6.2.2 договору факторингу № 12/07/23 права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання акту приймання - передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. На виконання цих умов договору, відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги, акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №12/07/23 від 12 липня 2023 року від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 20 506,76 грн. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу №12/07/23 фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від клієнта за цим договором. 29 січня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №29/01/24-01, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до відповідача за кредитним договором. Пунктом 1.1 договору факторингу встановлено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників від 29 січня 2024 року до договору факторингу №29/01/24-01 від 29 січня 2024 року. Згідно з реєстром боржників від 29 січня 2024 року до договору факторингу та акту прийому-передачі реєстру боржників, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 506,76 грн. Відповідно до п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників щодо заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Стверджує, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Зазначає, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №29/01/24-01 підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Вказує, що листом від 3 лютого 2024 року позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак станом на момент звернення до суду з позовом відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань. Посилаючись на те, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», просить позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 30 січня 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» суму заборгованості за кредитним договором №26252056511402 від 26 вересня 2017 року в розмірі 20 506,76 грн. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржує ОСОБА_1 .Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову щодо стягнення з нього ( ОСОБА_1 ) на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором №26252056511402 від 26 вересня 2017 року в розмірі 6 915,46 грн.; у іншій частині позовних вимог - відмовити. Вказує, що позивачем не надано суду доказів отримання ним (відповідачем) кредитної карти № 4211130901901308. Судом першої інстанції не встановлено, що відповідачем отримувалася кредитна картка № НОМЕР_1 строком до листопада 2020 року. Зазначає, що згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 11 липня 2023 року відсотки продовжувалися нараховуватися і після листопада 2020 року. У розрахунку заборгованості зазначається кінцева дата погашення кредиту - 25 вересня 2020 року. Стверджує, що позивач у різних процесуальних документах викладає суперечливі обставини. Вказує, що обставини щодо перевипуску кредитної платіжної картки № НОМЕР_2 із видачею кредитної картки № 4211130901901308 судом першої інстанції не встановлені, а тому кінцевий строк кредитування становить до 31 травня 2019 року, що відповідає строку дії картки № 4211130900461247. Вважає, що вимоги фінансовї компанії про стягнення процентів після 31 травня 2019 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Термін дії картки № 4211130900461247 закінчився 31 травня 2019 року, тому цього дня сплинув строк повернення кредиту, а відповідно і нарахування відсотків за користування кредитом. З розрахунку заборгованості станом на 28 травня 2019 року загальна заборгованість за кредитом становила 7 095,38 грн., заборгованість по процентах - 287,70 грн. При цьому заборгованість за кредитом станом на день звернення до суду становить 6 915,46 грн. Стягнення заборгованості по несплачених комісіях не передбачено умовами Договору № 26252056511402, а тому не підлягають стягненню. Посилання позивача на інформацію, викладену у Паспорті споживчого кредиту про те, що сторони погодили розмір процентної ставки (відсотків річних) за користування кредитом - 48% та в розімрі 56 % річних - за прострочену заборгованість + 100 грн. (100 грн. - за кожен випадок виникнення простроченої заборгованості), порядок повернення кредиту (з 1 по 25 число місяця, наступного за звітним, 7% від суми заборгованості (включаючи нараховані проценти і комісії), але не менше 50 грн. (нараховані проценти і комісії включені в платіж) не є умовами кредитного договору та не можуть бути враховані як доказ його укладення на відповідних умовах. У Паспорті споживчого кредиту зазначено строк кредитування: 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Щодо розміру комісій та за яку послугу банку така стягується у паспорті споживчого кредиту взагалі нічого не зазначається. У інформації про умови кредитування, яку надано позивачем зазначено, що строк кредиту - 12 місяців, відсоткова ставка за договором фіксована (48% річних), погашення відсотків за кредитом щомісячно з 1 по 25 число. При цьому не вказано про комісії, а також про порядок погашення кредиту. Інформація яка міститься у Паспорті споживчого кредиту та інформації про умови кредитування, суперечить одна одній. Вказує, що комплексний Договір надання банківських послуг № 26252056511-КР (опитувальник) від 26 вересня 2017 року не містить розміру процентної ставки та порядку погашення кредиту чи відсотків, а лише міститься відсилка до умов, встановлених Тарифами Банку чи Універсальним договором банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб. Позивачем не надано до суду доказів ознайомлення його (відповідача) з Універсальним договором банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб та Тарифами банку станом на 26 вересня 2017 року, що в сукупності із Комплексним договором про надання банківських послуг №26252056511-КР, свідчило би про укладений у належній формі договір про надання банківських послуг. Позивачем надано суду Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», який затверджений розпорядженням банку від 27 грудня 2023 року № 393-р., однак кредитний договір укладено 26 вересня 2017 року. Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» не містить дати затвердження. Вважає, що саме по собі підписання Договору № 26252056511-КР без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення між сторонами Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, комісій, пені та штрафів за невиконання кредитного договору. З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по тілу кредиту на день подання позовної заяви становить 6 915,46 грн.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 26 вересня 2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26252056511402, згідно якого банком надано кредит в розмірі 7 100 грн. строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією та оплатою процентів в розмірі 48% річних за строкову заборгованість, та в розмірі 56 % річних - за прострочену заборгованість +100грн.
До моменту підписання кредитного договору відповідач ознайомився та погодився з умовами Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, Тарифами Банку, Публічним договором (офертою) АТ «Банк Кредит Дніпро» та іншою інформацією за відповідною банківською послугою, що містяться в Універсальному договорі банківського обслуговування та оприлюднені на Офіційному сайті Банку та у відділеннях Банку.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 100 грн., встановленому договором, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 26 вересня 2017 року по 11 липня 2023 року.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та станом на 12 липня 2023 року допустив заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 506,76грн. (6 915,46 грн. - залишок простроченого кредиту; 12 256,81 грн. - залишок прострочених відсотків; 1 334,49 грн. - залишок прострочених комісій), що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача та Розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Встановлено, що 12 липня 2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №12/07/23, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає грошові кошти в розпорядження АТ «Банк Кредит Дніпро» (ціна продажу) за плату, а АТ «Банк Кредит Дніпро» відступає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників.
Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 12/07/23 від 12 липня 2023 року від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 506,76 грн.
Відповідно до п 6.2.2 Договору факторингу № 12/07/23 права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання - передачі прав вимоги (додаток 3 до Договору факторингу), після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.
На виконання цих умов договору, відповідно до Акту приймання-передачі прав вимоги, Акту приймання-передачі Реєстру боржників до договору факторингу від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 20 506,76грн.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу №12/07/23 фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від клієнта за цим договором.
29 січня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія«ЕЙС»» уклали договір факторингу №29/01/24-01, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» відступило право грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія«ЕЙС»» до відповідача за кредитним договором.
Пунктом 1.1 Договору факторингу встановлено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників від 29 січня 2024 року до договору факторингу №29/01/24-01.
Згідно з Реєстром боржників від 29 січня 2024 року до договору факторингу №29/01/24-01 від 29 січня 2024 року та акту прийому-передачі реєстру боржників, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 506,76 грн.
Відповідно до п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №29/01/24-01 підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Встановлено, що після переходу права вимоги за договорами факторингу нарахування за кредитним договором №26252056511402 жодним з факторів не здійснювалось.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №26252056511402 від 26 вересня 2017 року станом на 12 липня 2023 року ОСОБА_1 допустив заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 20 506,76 грн., яка складається з: 6 915,46 грн. - залишок простроченого кредиту; 12 256,81 грн. - залишок прострочених відсотків; 1 334,49 грн. - залишок прострочених комісій.
3 лютого 2024 року позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак станом на момент звернення до суду з цим позовом відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, вимогу залишив без реагування.
Оскаржуване рішення суду мотивовано наступним.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, де розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема. електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно із п.12 ч.1 ст. 3 цього Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч.1 ст.641 цього Кодексу пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, що укладається на підставі, зокрема, Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205,207 ЦК України).
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч.2 ст.1056-1 цього Кодексу розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.512 цього Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст. 516 цього Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вдповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно із ч. 1 ст. 1084 цього Кодексу якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Встановлено, що до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»» перейшли всі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №26252056511402 від 26 вересня 2017 року.
ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками у порядку та розмірах, передбачених кредитним договором.
З виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за кредитним договором №26252056511402 від 26 вересня 2017 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 20 506,76 грн., яка складається з: 6 915,46 грн. - залишок простроченого кредиту; 12 256,81 грн. - залишок прострочених відсотків; 1 334,49 грн. - залишок прострочених комісій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами, відсотків, внаслідок чого допустив заборгованість за кредитним договором №26252056511402 від 26 вересня 2017 року в розмірі 20 506,76 грн.
Згідно із ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в строк, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 12 червня 2025 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк