Справа № 943/737/25 Головуючий у 1 інстанції: Кос І. Б.
Провадження № 33/811/932/25 Доповідач: Березюк О. Г.
27 червня 2025 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , захисника Богдан З.С., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Буського районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
встановив:
Постановою Буського районного суду Львівської області від 29.04.2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Згідно постанови суду 12 квітня 2025 року о 18:00 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї свекрухи та двох неповнолітніх дітей, а саме: ображала, кричала на підвищених тонах, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
На дану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
При цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції справа розглянута не повно та необ'єктивно, зокрема судом не врахованого того, що докази наявні і матеріалах справи слід визнати неналежними та недопустимими доказами, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, в якому належним чином не викладено суті обвинувачення. Також апелянт зазначає, що судом не взято до уваги його пояснення з приводу дійсних обставин події, оскільки приїхала по місцю проживання батьків свого чоловіка, що побачитися з дітьми та забрати їх з собою, дітей на передодні було вилучено працівниками органу опіки та піклування та віддано її чоловіку ОСОБА_3 , зазначає, що жодних конфліктів не вчиняла та конфлікт зчинила сама ОСОБА_2 , яка не дозволяла побачити дітей. Крім цього, апелянт зазначає, що Сихівським районним судом м.Львова від 12.06.2025 року закрито провадженні у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.184 КУпАП, а саме за ненележне виконання батьківських обов'язків та перебування в стані алкогольного сп'яніння біля дітей.
Крім цього, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, при цьому зазначає, що не була повідомлена про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, про прийняте рішення дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.
Розглянувши матеріали справи № 943/737/25, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, потерпілої, яка заперечила апеляційні вимоги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи судом першої інстанції.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №392956 від 14.04.2025 року відносно ОСОБА_1 була заява ОСОБА_2 від 12.04.2025 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 вчинила відносно неї психологічний тиск та хотіла забрати її внуків (а.с.3).
Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, послався на наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення, заяву ОСОБА_2 від 12.04.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_2 від 12.04.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_4 від 12.04.2025 року та форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 12.04.2025 року.
Разом з тим, судом першої інстанції жодним чином фактично не були дослідженні докази, що містяться в матеріалах справи, не допитано учасників події ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , всіх можливих свідків події, які судом взагалі не викликалися в судове засідання, що стверджується відсутністю в матеріалах справи будь-яких судових викликів та сама інформація про призначене судове засідання на 29.04.2025 року на сайті «Судова влада України» з'явилася лише 30.04.2025 року (а.с.38).
Крім цього, апеляційним судом в судовому засіданні та з доводів апеляційної скарги встановлено, що між ОСОБА_1 та її свекрухою ОСОБА_2 є тривалі конфліктні відносини, та наявні конфліктні відносини з колишнім чоловіком ОСОБА_3 щодо місця проживання їхніх спільних дітей (наявні конфліктні цивільно-правові відносини), що не виключає можливості ОСОБА_2 оговорити ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначена версія події не була жодним чином перевірена та спростована судом першої інстанції та в основу обвинувального рішення покладені лише і тільки пояснення ОСОБА_2 ..
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає наслідки такого психологічного насильства, а саме наявність чи відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана.
В протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №392956 від 12.04.2025 року жодним чином не зазначено, що діями ОСОБА_1 заподіяна шкода чи така могла бути заподіяна, а також її перебування в стані алкогольного сп'яніння, що по суті працівниками поліції встановлено не було належними та допустимими доказами, лише зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » ( рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Постанову Буського районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №943/737/25 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутність в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Березюк О.Г.