Справа № 464/7874/21 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.
Провадження № 22-ц/811/3170/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
25 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 вересня 2024 року, -
у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 липня 2013 року між ним та ОСОБА_3 укладено шлюб, у якому народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є двійнятами. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним в квартирі, де вони проживали сім'єю, а дочку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач забрала проживати з нею в квартиру, яку вона орендує, відтак діти проживають окремо, що негативно впливає на їхній розвиток. Зазначає, що під час спільного проживання відповідач не приділяла належної уваги дітям, а він має стабільний дохід, володіє квартирою, має можливість забезпечувати належний побут та розвиток дітей, здобуття ними освіти, а також належний догляд та відпочинок. Крім того, у нього налагоджена комунікація з вчителями дітей, а діти прив'язані до місця проживання та навчання, зміна яких може негативно відобразитися на їхньому психологічному здоров'ї.
З наведених підстав просить:
-визначити місце проживання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 ;
-визначити місце проживання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 липня 2013 року між нею та ОСОБА_1 укладено шлюб, у якому народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є двійнятами. Зазначає, що з часу народження дітей вона постійно займалася їхнім доглядом та вихованням, дбала про фізичний та розумовий розвиток дітей, а ОСОБА_1 практично не брав участі у вихованні дітей до досягнення ними трирічного віку. З вересня 2021 року у них почалися конфлікти з приводу його методів виховання дітей та агресії до дітей, оскільки ОСОБА_1 був дуже вимогливим до дітей, забороняв їм разом бавитися, проводити разом час, розділяв по кімнатах, постійно кричав на них та застосовував фізичні покарання, внаслідок чого вона наполягала на розірванні їхніх стосунків та окремому проживанні. Зважаючи на ситуацію, яка склалася, вона вирішила проживати окремо і разом з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переїхала жити в квартиру, яку вона орендувала, при цьому ОСОБА_1 не дозволив їй забрати сина, налаштовував його проти неї та забороняв їм спілкуватися. Крім того, ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у вихованні сина, що стало причиною виникнення між ними судових спорів. Вказує, що оскільки діти є двійнятами, вони дуже прив'язані одне до одного, мають міцний емоційний зв'язок, потребують постійного контакту між собою, а їх роз'єднання може вкрай негативно позначитися на їхньому розвитку. Визначення місця проживання дітей з батьком може призвести до вкрай негативних і непередбачуваних наслідків та психологічних травм для дітей, а тому не відповідає їхнім інтересам. При цьому, визначення місця проживання дітей з нею не перешкоджає ОСОБА_1 виконувати свої батьківській обов'язки щодо виховання та утримання дітей та реалізовувати свої батьківські права. Вважає, що проживання дітей з нею найкраще відповідатиме їхнім інтересам, враховуючи вік дітей, її матеріальне забезпечення та створення нею усіх належних умов для виховання та розвитку дітей. З наведених підстав просить визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 вересня 2024 року, з врахуванням ухвали Сихівського районного суду м. Львова від про виправлення описки, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей - відмовлено.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей - задоволено.
Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору 1624,04 грн.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що в оскаржуваному рішенні суду не враховано висновок органу опіки та піклування, в якому вказано, що визначення місця проживання малолітніх дітей з одним із батьків є недоцільним. З досягненням десятирічного віку у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і бути почутою, а й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання, однак суд не взяв до уваги бажання їхнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом з батьком, у зв'язку з тим, що мама не приділяє йому належної уваги, навіть коли вони разом, а зміна місця проживання дитини може негативно вплинути на його звичний спосіб життя, що призведе до невиправданого надмірного негативного психоемоційного навантаження на дитину та суперечитиме її інтересам, які переважають над інтересами батьків. ОСОБА_3 не заперечувала щодо проживання сина з батьком і більше року не вчиняла жодних дій щодо визначення проживання дитини з нею, а з позовними вимогами про визначення проживання дитини з нею звернулася лише тоді, коли не змогла узгодити з ОСОБА_1 питання щодо подальшого спілкування з дитиною.Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд має виходити з рівності прав та обов'язків батька і матері щодо дитини, оскільки міжнародні та національні норми законодавства не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При цьому, необхідно враховувати, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини, і турботу про неї, вік дитини і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання. Оскільки ОСОБА_1 займався вихованням малолітньої дитини, піклувався про неї, має усі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, проживання малолітнього сина з батьком, з яким він фактично проживає, буде відповідати інтересам дитини. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю якнайкраще відповідатиме інтересам дітей з огляду на їх вік, потреби у материнській турботі, догляді повноцінному вихованні та гармонійному психологічному розвитку, що не вплине на реалізацію батьком його прав на участь у вихованні дітей. Судом також враховано, що діти є двійнятами, між ними існує тісний зв'язок, а роздільне місце проживання негативно впливає на їх психологічний стан.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ. передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статей 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті першому статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною, як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною, можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 574/886/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 206/532/18, від 18 березня 2020 року у справі № 336/1205/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 359/3580/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 461/3144/17 та від 16 листопада 2022 року у справі №201/13423/19.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 квітня 2022 року.
За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження, виданими 09 вересня 2014 року Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 відповідно.
Судом першої інстанції встановлено, що з вересня 2021 року малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 користується квартирою АДРЕСА_3 на підставі договору майнового найму від 18 вересня 2021 року
Згідно з актом обстеження умов проживання від 20 квітня 2022 року в квартирі АДРЕСА_3 , яка знаходиться на 5 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 1 кімнати, кухні та вигод., умови проживання відповідають нормам, в квартирі чисто, прибрано, зроблено ремонт, є необхідні меблі та побутова техніка, для виховання, розвитку та проживання дитини створено належні умови.
Крім того, ОСОБА_3 придбала майнові права на квартиру загальною проектною площею 91.93 кв.м. з будівельним АДРЕСА_4 , яка стане об'єктом нерухомості після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомості, що буде спроектовано ПП «Артхім Львів» на замовлення ТОВ «Аурум Сервіс» на земельній ділянці загальною площею 0.6944 га з кадастровим номером 4610160300:03:001:0149, що підтверджується актом прийому-передачі форвардного контракту № Au/Вин/I-А/10-кв від 18 березня 2021 року та заснованих на ньому майнових прав покупця за форвардним контрактом.
Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 07 грудня 2022 року № 397 «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні гр. ОСОБА_3 з сином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та гр. ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » встановлено час зустрічей ОСОБА_3 з сином та ОСОБА_1 з донькою.
У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року у справі №464/2710/23, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 липня 2024 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та у його вихованні.
Встановлено спосіб участі матері ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення графіку побачень, а саме: перший та третій тиждень місяця з 11 год. чи 12 год. (після закінчення секції карате) суботи до 17.00 год неділі; друга та четверта середа місяця з 13.15 год (після закінчення уроків) до 20.00 год; друга та четверта п'ятниця місяця з 13.15 год (після закінчення уроків) до 20.00 год; почергово через рік 01 вересня з 13 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв починаючи з мамою; щороку 27 липня з 10 год. до 18 год.; перша половина осінніх, зимових та весняних канікул; під час літніх канікул: з 01 червня до 15 червня, з 01 липня по 15 липня, з 01 серпня по 15 серпня; почергово через рік починаючи з мамою перший день Великодніх свят з 09 год. по 20 год. 30 хв; почергово через рік починаючи з батьком у день Святої Трійці з 09 год. по 20 год.; почергово через рік починаючи з мамою з 09 год. 24 грудня по 20 год. 30 хв. 25 грудня; почергово через рік починаючи з батьком з 31 грудня з 10 год. до 01 січня 20 год. 30 хв.; щороку 12 квітня з 09 год. по 20 год. 30 хв. за винятком часу навчального процесу; щороку 31 травня з 09 год. по 20год. 30 хв. за винятком часу навчального процесу; у інші дні та час за бажанням дитини ОСОБА_6 та погодженням з батьком.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Згідно з листом медичного центру Гайдук.Педіатрія від 30 вересня 2022 року, наданим у відповідь на інформаційний запит, малолітні діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігаються лікарями Медичного центру Гайдук.Педіатрія, з народження. ОСОБА_3 цікавиться станом здоров'я дітей, проходить з ними усі необхідні медичні обстеження, є присутньою при огляді дітей, звертається щодо надання консультацій стосовно лікування та профілактики захворювань у дітей, здійснює оплату за надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, малолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчаються у середній загальноосвітній школі № 73 м. Львова.
Згідно з характеристикою учениці середньої загальноосвітньої школи № 73 м. Львова ОСОБА_5 , виданою 22 серпня 2022 року, у неї навчальні досягнення достатнього та середнього рівня, не завжди наполеглива та старанна, легко відволікається, тому потребує увагу, розуміє навчальний матеріал, має пам'ять, пізнавальна активність виражена помірно, працює за вказівкою вчителя, інколи задає запитання, комунікабельна, легко звертається за допомогою до старших, активна у спілкуванні з однолітками, має постійних подруг у класі, прислухається до зауважень та вимог, намагається їх виконувати, скромна, вразлива, добра, до доручень ставиться відповідально, правила здорового способу життя і безпечної поведінки виконує систематично.
Згідно з характеристикою учня середньої загальноосвітньої школи № 73 м. Львова ОСОБА_6 , виданою 22 серпня 2022 року, хлопець має навчальні досягнення достатнього та середнього рівня, але не завжди готовий продемонструвати свої знання, матеріал, який пояснює вчитель засвоює фрагментарно, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу, до уроків готується неохоче, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань, може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку, охоче висловлює власну думку, дуже емоційний, говорить те о думає, з однолітками спілкується активно, завжди в оточені дітей, надає перевагу рухливим іграм, підтримує охайний зовнішні вигляд протягом дня, дотримується прийнятих у класі правил поведінки та спілкування, займається спортом.
Листом середньої загальноосвітньої школи № 73 м. Львова від 30 вересня 2022 року №119 у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що з 2020 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчаються в одному класі. Оскільки діти проживають за різними адресами, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , привозить і забирає мама, а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - тато. Батьки в рівній мірі цікавляться навчанням дітей, їх досягненнями та успіхами, відвідують батьківські збори, беруть участь у шкільному житті та житті класу.
З матеріалів справи вбачається, що проводилось психологічне обстеження малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення психоемоційного стану та особистісних характеристик дітей, особливостей дитячо-батьківських взаємовідносин, прихильності дітей до батьків та інших членів сім'ї.
Згідно з протоколом діагностичного обстеження дитини ОСОБА_5 у дівчинки абсолютно позитивне ставлення до усіх членів родини, щодо батька - дещо емоційно напружене ставлення. Ситуація розлуки з братом негативно позначається на психологічному стані дитини і потребує корекції. З метою покращення емоційного комфорту дітей і зняття психологічної напруги у братика і сестрички, їхнього зближення та можливості більш тісного спілкування батькам рекомендовано забезпечити дітям умови спільного проживання.
Згідно з протоколом діагностичного обстеження дитини ОСОБА_7 у хлопчика однозначно позитивне ставлення до батька, до сестри і до діда з бабусею, щодо матері - ставлення неоднозначне. Дитина переживає психологічний дискомфорт (тривожність) і деривацію (відкинутість) через неможливість жити у повноцінній сім'ї та розлуку із сестрою. З метою покращення емоційного комфорту дітей і зняття психологічної напруги у братика і сестрички, їхнього зближення та можливості більш тісного спілкування батькам рекомендовано забезпечити дітям умови спільного проживання.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року доручено органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради надати письмовий висновок щодо розв'язання спору.
На виконання вимог ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року органом опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради надано висновок від 24 травня 2022 року щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з висновком органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 24 травня 2022 року недоцільно визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків. Рекомендовано батькам для врегулювання спору звернутися у Львівський центр медіації за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 23.
Вищезазначений висновок орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради мотивував тим, що батьками фактично визначено місце проживання дітей, вирішивши, що малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з татом, а малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю.
Слід зазначити, що саме по собі фактичне проживання дітей з тим з батьків, з ким вони проживають, не свідчить про недоцільність визначення місця проживання дітей з одним з батьків, якщо це є необхідним в якнайкращих інтересах дитини.
Наявність судового спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей, позовні вимоги в якому пред'явлені обома батьками, свідчить про відсутність між батьками згоди щодо визначення місця проживання дітей і бажання батьків визначити місце проживання обох дітей разом з одним із батьків.
Частиною 6 статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів вважає підставними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що наданий органом опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради висновок від 24 травня 2022 року щодо визначення місця проживання дітей є недостатньо мотивованим, таким, що не відображає повної та об'єктивної інформації, а містить лише перелік документів, не враховує протоколи діагностичних обстежень дітей психолога ОСОБА_8 , у яких рекомендовано забезпечити дітям умови спільного проживання, і що такий висновок не буде відповідати якнайкращим інтересам дітей.
Аналізуючи зміст висновку щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , наданого органом опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки комісія безпідставно не взяла до уваги те, що малолітні діти є двійнятами, між ними зберігається стійкий психологічний зв'язок, не врахувала рекомендацій психолога щодо необхідності забезпечення дітям спільного проживання, та погоджується з судом першої інстанції, що висновок органу опіки та піклування не відповідає якнайкращим інтересам дітей.
Висновок органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації не містить обґрунтування недоцільності визначення місця проживання обох дітей з одним із батьків, з огляду на висновок психолога ОСОБА_8 , яка рекомендувала в інтересах дітей забезпечити їм умови спільного проживання.
Долучені до матеріалів справи письмові докази свідчать про те, що обоє батьків, як батько, так і матір, належно виконують свої батьківські обов'язки, створюють належні умови для проживання, розвитку, навчання, відпочинку малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , турбуються про їхній фізичний та духовний розвиток, про стан їхнього здоров'я.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Протоколом судового засідання від 17 липня 2024 року підтверджується, що судом першої інстанції заслухано думки малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні за участі представника органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради та практикуючого психолога.
Під час заслуховування думок дітей і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловили бажання і надалі проживати з тим з батьків, з ким вони і проживають.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав на те, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Суд першої інстанції також з'ясував думку експерта, яка була присутньою під час заслуховування думки дітей, яка повідомила, що очевидним є вплив батька на дитину (сина), дитина боїться говорити правду про факти, які є насправді; ОСОБА_9 часто відчував себе наляканим, губився,почував себе невпевнено; відповіді не завжди відповідали фактам. Психолог зазначила, що має місце психологічне насильство зі сторони батька відносно сина. Щодо висловлювання думки дівчинки про бажання жити разом з мамою, експерт повідомила, що у такому віці дівчатка зазвичай є ближчими до мами, ніж до тата. Звернула увагу на те, що ОСОБА_10 при заслуховуванні її думки поводила себе вільніше ніж ОСОБА_9 .
Покликання апелянта на неврахування судом думки дітей при вирішенні спору про визначення їх місця проживання, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси, а відтак думка дитини, яка не досягла чотирнадцяти років, враховується судом, однак не визначальною для визначення її місяця проживання.
Визначаючи місце проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з матір'ю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що думка малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо бажання проживати з батьком, є непереконливою з огляду на малолітній вік дитини, невпевненість його відповіді та очевидний психологічний вплив батька, з яким він проживає.
Враховуючи те, що батьки не змогли самостійно дійти згоди щодо визначення місця проживання дітей, беручи до уваги, що малолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двійнятами, між ними існують сталі стійкі психологічні зв'язки, а психологом рекомендована необхідність забезпечення їхнього спільного проживання, оскільки діти переживають психологічний дискомфорт через розлуку між ними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення місця проживання дітей з матір'ю якнайкраще відповідатиме інтересам дітей.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації при визначенні місяця проживання дітей, спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного рішення суду, в якій надано оцінку висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 24 травня 2022 року, з яким суд першої інстанції не погодився через його недостатню обґрунтованість, через неврахування рекомендацій психолога ОСОБА_8 щодо забезпечення дітям умов спільного проживання, оскільки їх окреме проживання має негативний вплив на їх психологічний стан, що не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.
Слід зазначити і те, що при зверненні до суду з позовом і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , обґрунтовуючи позовні вимоги про визначення місця проживання обох дітей з одним із батьків, також посилалися на необхідність спільного проживання дітей, оскільки окреме проживання дітей має негативний вплив на їх психологічний стан.
Тобто, самими батьками дітей, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнається, що в якнайкращих інтересах їх дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , є їх спільне проживання.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 вересня 2024 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 25.06.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк