Справа № 439/55/24 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.
Провадження № 22-ц/811/3260/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
27 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за договором позики.
В обґрунтування позову покликався на те, що 30.09.2016 між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики на суму 4000,00 дол. США, за офіційним кусом НБУ. У зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань за договором позики рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 07.11.2023 у справі № 439/1256/23 з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість у розмірі 146 274,40 грн, що еквівалентно сумі грошових коштів у розмірі 4000,00 дол. США.
Зазначає, що за час безпідставного невиконання зобов'язання відповідачкою, грошові кошти зазнали інфляційних втрат, які згідно розрахкну становлять 117 256,67 грн. Крім цього просив стягнути з відповідачки на його користь три відсотки річних в сумі 25 295,45 грн.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 06.09.2024 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми за договором позики від 30.09.2016 у розмірі 9336,12 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 112,02 грн.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами).
Просить рішення суду скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити позовні вимоги повністю.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що 30.09.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_1 передав у власність позичальникові 103 640,00 грн, що еквівалентно 4000,00 дол. США. Згідно договору позики та розписки ОСОБА_3 зобов'язувалась повернути борг до 30.09.2017.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 07.11.2023 у справі № 439/1256/22, яке набрало законної сили, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 146 274,40 грн суми позики, що еквівалентно сумі грошових коштів у розмірі 4000,00 дол. США.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що інфляційні втрати за період, починаючи із жовтня 2017 року по червень 2023 року становлять 117 256,67 грн, 3% річних, починаючи з 01.10.2017 по 06.07.2023 становить 25 295,45 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з урахуванням п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми зобов'язання за договором позики за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 9336,12 грн. Разом з тим вважав, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Колегія суддів з цим висновком суду погоджується, з огляду та таке.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Суд першої інстанції установивши, що ОСОБА_3 прострочила виконання грошового зобов'язання, дійшов правильного висновку, що у ОСОБА_1 виникло право на застосування наслідків щодо такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
При цьому районний суд правильно врахував, що п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується в висновком районного суду про наявність підстав для стягнення з відповідачки 3 % річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 9336,12 грн.
Апеляційний суд також погоджується з висновками районного суду в частині відмови у стягнення інфляційних втрат, з огляду на таке.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відстотків річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).
За змістом статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (постанови Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі № 6-771цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16, від 21.12.2016 у справі № 6-1672цс16, від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17).
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19)).
У справі, що розглядається, ОСОБА_3 отримала грошові кошти за договором позики у сумі 103 640,00 грн, що еквівалентно 4000,00 дол. США.
Заборгованість за договором позики на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області від 07.11.2023 у справі № 439/1256/22, ухваленого за позовом ОСОБА_1 , стягнута з боржника в гривнях (146 274,40 грн) із застосування еквіваленту суми боргу в іноземній валюті (4000,00 дол. США).
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 27.06.2025
Головуючий
Судді